ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 380/5174/20
адміністративне провадження № К/9901/14881/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/5174/20
за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", про визнання протиправними та скасування постанов
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Циб Сергій Вікторович
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Гудима Л.Я., суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. В липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач, приватний виконавець), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" (далі - третя особа, ТОВ "ФІНФОРС"), у якому просив:
1.1. визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. від 27 травня 2020 року ВП № 62188927 про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, від 25 червня 2020 року № 62188927 про звернення стягнення на заробітну плату приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем незаконно було відкрито виконавче провадження, оскільки позивач не проживає у місті Києві, будь-яке рухоме чи нерухоме майно позивача у цьому місті також відсутнє. Отже, відповідач, повноваження якої поширюються на виконавчий округ міста Києва, не мала права відкривати виконавче провадження, боржником у якому є позивач.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_2 .
4. На примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. перебуває виконавче провадження № 62188927, у якому позивач є боржником.
5. 27 травня 2020 року у межах виконавчого провадження № 62188927 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
5.1. Вказане виконавче провадження відкрито на підставі заяви ТОВ "ФІНФОРС" від 21 квітня 2020 року про примусове виконання виконавчого напису від 15 квітня 2020 року № 7672, виданого приватним нотаріусом Броварського району нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) коштів у розмірі 11320,83 грн.
5.2. Приймаючи виконавчий документ до свого виконання, відповідачка виходила з того, що у виконавчому написі від 15 квітня 2020 року № 7672 та у заяві ТОВ "ФІНФОРС" про примусове виконання цього виконавчого напису вказано місце проживання боржника: АДРЕСА_2 .
5.3. Водночас судом встановлено, що у виконавчому написі від 15 квітня 2020 року №7672, вчиненого приватним нотаріусом Колейчиком В.В., а також у заяві ТОВ "ФІНФОРС" про примусове виконання цього виконавчого напису, окрім вищевказаної адреси, як "місця проживання", також указано "адресу реєстрації" боржника (позивача), а саме - АДРЕСА_1 .
5.4. Остання адреса відображена і в договорі про споживчий кредит № 541262-А від 21 квітня 2019 року, укладеного між ТОВ "СС ЛОУН" (правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ "ФІНФОРС") та ОСОБА_1, на якому вчинено цей виконавчий напис нотаріуса.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
7. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства прийняла до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців та, як наслідок, протиправно прийняла оскаржені постанови.
8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження фактичне місце проживання боржника, про що зазначено у виконавчому написі, знаходилося у межах виконавчого округу відповідача, то у відповідності до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем правомірно прийнято до виконання вказаний виконавчий напис нотаріуса.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. 26 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Циб Сергій Вікторович, де скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
11. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зауважує, що до відкриття виконавчого провадження № 62188927 у провадженні приватного виконавця знаходилось інше виконавче провадження щодо позивача за виконавчим написом № 6180 від 04 квітня 2020 року у рамках виконавчого провадження № 61778565, яке було відкрите 09 квітня 2020 року, де зазначалась інша адреса проживання позивача у м. Києві, а саме: АДРЕСА_3 . Даний факт став підставою для подання позивачем позовної заяви про визнання протиправними та скасування постанов у рамках виконавчого провадження № 61778565, внаслідок чого було відкрите провадження у справі № 380/3656/20. Однак, через 11 днів, цей же нотаріус видає виконавчий напис №7672 від 15 квітня 2020 року, де вказана адреса проживання позивача: АДРЕСА_4 . Тобто, при відкритті виконавчого провадження № 62188927, на думку скаржника, відповідач діяла недобросовісно, оскільки знаючи про місце реєстрації, проживання та незгоду позивача з твердженням щодо проживання у м. Києві, відповідач все одно відкрила виконавче провадження № 62188927.
11.1. Скаржник наголошує на тому, що його зареєстроване місце проживання збігається з фактичним (дійсним) місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Тому у такому випадку стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження мали бути приєднані документи, які дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною стягувачем у заяві про примусове виконання виконавчого документу.
12. 26 квітня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 серпня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
15. Від відповідачки та третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Нормативне регулювання
16. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
17.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
17.2. Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
17.3. Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIIІ встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
17.4. Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
17.5. Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
17.6. Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону №1404-VІІІ під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
17.7. Відповідно до частини першої статті 19 Закону №1404-VІІІ сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
17.8. Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону №1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
17.9. Частиною першою статті 28 Закону №1404-VІІІ встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
17.10. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
18. Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
18.1. Відповідно до частини першої статті 3 Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
18.2. За змістом частини першої статті 4 Закону діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
18.3. Згідно з частиною другою статті 4 Закону державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
18.4. Статтею 16 Закону визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
18.5. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
18.6. За змістом частин першої та другої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
19. За приписами частини першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
20. За визначеннями, поданими у статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
20.1. Частиною другою статті 2 цього Закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
20.2. За змістом статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
21. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5942-VI (далі - Закон № 5942-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
21.1. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
21.2. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).