ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 640/1094/20
адміністративне провадження № К/9901/33055/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/1094/20
за позовом судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів Аліменка А.Ю., Безименної Н.В.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2, ДСА України), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, обчисленої на підставі первинної редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка визначає розмір посадового окладу судді, починаючи з 01 січня 2014 року на рівні 12 мінімальних заробітних плат, а з 01 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат, у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року;
1.2. стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди з 01 січня 2014 року на рівні 12 мінімальних заробітних плат, а з 01 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат, у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Окружний адміністративний суд міста Києва неправильно здійснив виплату суддівської винагороди за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року у розмірі, визначеному Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 призначений на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 432/2007.
4. Згідно із Указом Президента України від 16 липня 2010 року № 769/2010 суддю Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва у межах п`ятирічного строку.
5. Відповідно до наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2010 року № 209/к ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києві з 18 серпня 2010 року.
6. Наказом Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2012 року №60/к відповідно до статті 22 Закону України "Про державну таємницю", пункту 66 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №1561-12, пункту 8 статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ОСОБА_1 надано доступ до секретної інформації в обсязі, необхідному для своєчасного і якісного виконання службових обов`язків (розпорядження УСБУ від 17 лютого 2012 року № 46Д/дск) та встановлено з 01 березня 2012 року щомісячну доплату за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 10% посадового окладу.
7. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4737-VI "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обрано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
8. Зборами суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2014 року суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови Окружного адміністративного суду міста Києва строком на один рік з 20 травня 2014 року по 19 травня 2015 року.
9. На підставі наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2014 року № 121/к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків заступника голови Окружного адміністративного суду міста Києва строком на 1 рік з 20 травня 2014 року по 19 травня 2015 року, із встановленням щомісячної доплати за обіймання посади заступника голови суду у розмірі 5 відсотків посадового окладу.
10. Зборами суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 обрано на посаду заступника голови Окружного адміністративного суду міста Києва строком на два роки з 20 травня 2015 року по 19 травня 2017 року.
11. На підставі наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2015 року № 114/к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків заступника голови Окружного адміністративного суду міста Києва строком на два роки з 20 травня 2015 року по 19 травня 2017 року, із встановленням щомісячної доплати у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді за перебування на адміністративній посаді.
12. Згідно із наказом Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року № 387/к ОСОБА_1, заступнику голови Окружного адміністративного суду міста Києва, з 19 вересня 2016 року встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу (стаж роботи більше 20 років).
13. Зборами суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2017 року суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 обрано на посаду заступника голови Окружного адміністративного суду міста Києва строком на три роки з 23 травня 2017 року по 22 травня 2020 року.
14. На підставі наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2015 року № 90/к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків заступника голови Окружного адміністративного суду міста Києва строком на три роки з 23 травня 2017 року по 22 травня 2020 року, із встановленням щомісячної доплати у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді за перебування на адміністративній посаді.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
15. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди, виходячи з розміру посадового окладу з 01 січня 2014 року на рівні 12 мінімальних заробітних плат, а з 01 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат, у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
16. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріальної шкоди, спричиненої незастосуванням відповідачем первинної редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка визначає розмір посадового окладу судді починаючи з 01 січня 2014 року на рівні 12 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат, при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року правомірно співвідноситься з очікуваним розміром суддівської винагороди, розмір якої залежить насамперед від розміру посадового окладу і складає різницю між суддівською винагородою, яка розрахована, виходячи з посадового окладу судді місцевого суду згідно первинної редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, на отримання якої позивач мав правомірні (законні) очікування та виплаченою позивачу в 2014-2016 роках суддівською винагородою, що складає 255089,19 грн з урахуванням обов`язкових податків та зборів та підтверджується наданим суду розрахунком, складеним начальником відділу планово-фінансової діяльності та звітності Окружного адміністративного суду міста Києва Твердоступ Н.І .
16.1. Відмовляючи в частині позовної вимоги щодо бездіяльності відповідача 1 про нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, суд першої інстанції виходив з того, що дія частини третьої статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VІII "Про забезпечення права на справедливий суд" втратила чинність 04 грудня 2018 року, а тому бездіяльність відповідача 1 не може бути визнана судом протиправною.
17. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої суддівської винагороди, виходячи з розміру посадового окладу з 01 січня 2014 року на рівні 12 мінімальних заробітних плат, а з 01 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат, у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем у даному спорі має бути саме держава - в особі Державної казначейської служби України, а не орган державної влади, який діяв на підставі чинного на той час закону та в межах своїх повноважень, а отже приписів частини 2 статті 19 Конституції України не порушував. Відтак, позовні вимоги заявлено та вирішено до неналежної особи. Оскільки, позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, а тому судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Разом з тим, суд апеляційної інстанції за приписами статті 48 КАС України не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи.
18.1. В обґрунтування своєї постанови суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі №761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц та від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17, відповідно до якої залучення Державної казначейської служби України не потребується в категоріях спорів, у яких бере участь державний орган, діями якого завдано шкоду. У свою чергу суд не наділений повноваженнями представляти державу за позовом про відшкодування шкоди, завданої особі актами і діями, що визнані неконституційними. Такий орган є належним представником держави лише у спорах про відшкодування шкоди, завданої при здійсненні ним своїх повноважень.
18.2. У зв`язку з чим, апеляційний суд дійшов висновку, що у спорі про стягнення недоотриманої суддівської винагороди внаслідок визнання неконституційним відповідного закону, належним відповідачем є держава в особі Державної казначейської служби України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
19. 03 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник з урахуванням уточненої касаційної скарги просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року.
20. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на те, що рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 була підтверджена правомірність застосування до спірних правовідносин виключно первинної редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка передбачає, що посадовий оклад судді місцевого суду, починаючи з 01 січня 2014 року встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, а починаючи з січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом. Тому, на думку скаржника, саме вказаний розмір посадового окладу має застосовуватись для призначення та виплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.
20.1. Скаржник також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган).
20.2. Скаржник наполягає на тому, що апеляційним судом було застосовано практику Верховного Суду, напрацьовану при розгляді справ з іншим предметом спору та іншими, не тотожними, обставинами справи, тобто практики, яка, на думку скаржника, не може бути застосована в межах розгляду цієї справи; не застосовано практику Верховного Суду, що має бути врахована судом при вирішенні питання обов`язковості залучення до участі у справі Державної казначейської служби України; безпідставно прийнято судове рішення без надання оцінки рішенню окружного суду по суті позовних вимог, чим допущено порушення гарантованого права на судовий захист.
21. 03 грудня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
23. 12 серпня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали цієї справи.
24. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 серпня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).