ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.000974
адміністративне провадження № К/9901/7544/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.000974
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019, постановлену судом у складі судді Ланкевича А.З.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 28.02.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо встановлення йому із 01.07.2012 підвищення до пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 355), виходячи із 80%, а не 88% суми грошового забезпечення станом на 01.04.2012;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку йому з 01.01.2018 основного розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), виходячи із 70%, а не 88% суми грошового забезпечення станом на 01.03.2018;
- зобов`язати відповідача здійснити йому з 01.07.2012 перерахунок розміру підвищення до пенсії, передбаченого Постановою № 355 виходячи із 88 відсотків суми грошового забезпечення станом на 01.04.2012;
- зобов`язати відповідача встановити йому розмір підвищення до пенсії, передбаченого Постановою №704, виходячи із 88 відсотків суми його грошового забезпечення станом на 01.03.2018 та здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням вказаного підвищення з 01.01.2018, здійснивши при цьому виплату перерахованих розмірів підвищення до пенсії та основного розміру пенсії із урахуванням раніше проведених виплат та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
2. Суддя Львівського окружного адміністративного суду ухвалою від 18.03.2019 прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження у справі за його позовом.
3. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.12.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, на підставі статті 123 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) залишив без розгляду вказану позовну заяву у частині позовних вимог щодо встановлення ОСОБА_1 із 01.07.2012 розміру підвищення до пенсії, передбаченого Постановою №355, виходячи із 80 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01.04.2012 та зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 01.07.2012 перерахунок розміру підвищення до пенсії, передбаченого Постановою № 355, виходячи із 88 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01.04.2012.
4. 12.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 26.03.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 07.11.1998 отримує пенсію за вислугу років, обчислену за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
У грудні 2018 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо розрахунку його пенсії.
На вказаний запит позивача відповідачем листом від 17.12.2018 № 26152/02.02-06 надано відповідь, якою повідомлено його про те, що у квітні 2018 року відповідач здійснив перерахунок його пенсії з 01.01.2018, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення на підставі Постанови № 704 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з основного розміру пенсії 70 відсотків грошового забезпечення. Крім того, у вказаному листі зазначено, що максимальний розмір підвищення пенсії відповідно до Постанови № 355 визначався як різниця між розміром пенсії станом на 01.01.2008 та розміром пенсії, визначеним на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.04.2012, а тому підстави для збереження у складі його пенсійної виплати підвищення відповідно до Постанови № 355, після проведення перерахунку пенсії, відсутні.
Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії, позивач 08.01.2019 звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії виходячи із 88 відсотків суми грошового забезпечення з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, встановлених йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294).
За результатами розгляду звернення позивача відповідач листом від 06.02.2019 №72/с-20/07.05-06 повідомив позивача про те, що його пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для її перерахунку.
Не погоджуючись із зазначеною вище відмовою, позивач 28.02.2019 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду та відхилив доводи позивача про те, що строк звернення до суду ним не пропущено з посиланням на положення статті 51 Закону №2262-XII та статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), оскільки вказані норми права стосуються лише нарахованих пенсій. Натомість позивач у цій справі оспорює дії відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії у відповідному розмірі. При цьому, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про те, що про факт обмеження його пенсії з 01.07.2012 максимальним розміром (80% грошового забезпечення), він дізнався у 2019 році звернувшись до пенсійного органу, оскільки пенсія є щомісячним платежем, а тому про порушення свого права позивач повинен був дізнатися ще у 2012 році.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтував тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 51 Закону №2262-XII та статті 46 Закону № 1058-IV, оскільки строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законом розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, суд виходить із такого.
10. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
11. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
12. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
13. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
14. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
17. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021), в якій Суд дійшов наступних висновків.
19. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
20. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
21. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
22. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
23. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
24. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
25. На момент виникнення спірних правовідносин статтею 13 Закону №2262 було встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем у зв`язку з встановленням підвищення до пенсії відповідно до Постанови № 355, з 01.07.2012 проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням 11% такого підвищення та на підставі статті 13 Закону № 2262 обмежено її розмір до 80% суми грошового забезпечення.
26. Як на причину поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач посилається на необізнаність у проведенні перерахунку пенсії на підставі Постанови № 355 у липні 2012 році та неповідомлення його пенсійним органом про здійснення такого перерахунку. При цьому позивачем не наведено та в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення позивачем будь-яких дій з метою отримання інформації щодо обрахунку розміру його пенсії, отримуваної ним після проведення такого перерахунку.
27. З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
28. Щодо посилання позивача на положення статті 51 Закону №2262-XII та статті 46 Закону № 1058-IV, то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо перерахунку пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом та відсутня зміна розміру грошового забезпечення, оскільки нормами Постанови № 355 встановлено лише граничний розмір підвищення до пенсії.
29. Відтак, отримання позивачем листа відповідача від 17.12.2018 №26152/02.02-06 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
30. За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою щодо перерахунку пенсії за період з 01.07.2012 по 31.12.2017, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
32. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,