Постанова
Іменем України
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 202/267/21
провадження № 61-6916св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2021 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 06 березня 1993 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який розірвано 06 жовтня 2020 року.
Після розірвання шлюбу вони з колишнім чоловіком проживають разом у будинку АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності.
ОСОБА_2 не має жодних прав на вказаний житловий будинок та проживає там з її згоди, хоча має можливість винаймати житло.
Вказувала на те, що ОСОБА_2 неодноразово вчиняв щодо неї фізичне насильство. Після її звернень до компетентних органів ОСОБА_2 призупиняв свої протиправні дії, однак наразі такі заходи впливу є неефективними, її колишній чоловік не боїться відповідних санкцій з боку правоохоронних органів.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2, поклавши на нього на строк шість місяців такий обов`язок: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2, про видачу обмежувального припису відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявниця не довела вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 щодо неї у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а тому необхідність у видачі обмежувального припису відсутня.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її заяви про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2, не надав належної правової оцінки наданим нею доказам, які підтверджують здійснення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї. Суди не врахували, що наявність фактів обопільного нанесення тілесних ушкоджень, а також наявність спору про право на житло не є підставами для відмови їй у захисті. Суди не оцінили ризики для її життя та здоров`я.
Підставами касаційного оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у правовідносинах з приводу захисту права людини при одночасному житловому спорі (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
- суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_2 не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06 березня 1992 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 06 жовтня 2020 року.
ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою голови квартального комітету № 1 від 21 грудня 2020 року № 315 у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані такі особи: ОСОБА_1, її колишній чоловік - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_3, син - ОСОБА_4 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 продовжує проживати у будинку АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час перебувають у неприязних стосунках. Термінові заборонні приписи стосовно кривдника складалися органами поліції як відносно ОСОБА_2 (припис серії АА №185344 від 10 вересня 2020 року та припис серії АА №235475 від 13 грудня 2020 року), так і відносно ОСОБА_1 (припис серії АА 185345 від 10 вересня 2020 року).
Згідно з висновком спеціаліста судово-медичного експерта від 07 вересня 2020 року № 2477, за даними медичної документації та при огляді ОСОБА_1 в останньої виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі праворуч та на обох верхніх кінцівках, внутрішньо-шкіряні крововиливи правого передпліччя, які спричинені дією тупого предмета (предметів), можливо в термін, на який вказує обстежена - 06 вересня 2020 року о 07.00-07.30 год. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні, скороминучі наслідки.
28 вересня 2020 року ОСОБА_2 звертався із заявою до Індустріального ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області про внесення відомостей до ЄДРДР за статтею 125 КК України відносно ОСОБА_1, яка спричинила йому умисне легке тілесне ушкодження, а також із заявою про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
06 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_1 органами поліції складався протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 001237 за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Постановою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2020 року справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 також зверталась до органів поліції із заявою про вчинення щодо неї домашнього насильства ОСОБА_2 .
Постановою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2020 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першої статті 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 173-2 КУпАП.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.