ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 500/362/19
адміністративне провадження № К/9901/3684/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №500/362/19
за позовом ОСОБА_1
до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області
про скасування постанови
за касаційною скаргою адвоката Демковича Юрія Йосиповича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (головуючий суддя: Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі також - "Тернопільський МВ ДВС"), у якому просив:
- скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського МВ ДВС від 22 січня 2019 року ВП №58148196, якою з нього стягується виконавчий збір у розмірі: 98 599,86 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що він мав статус боржника у виконавчому провадженні №47286529, яке стосувалося примусового виконання виконавчого листа, виданого 6 жовтня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі №607/3801/14-ц, про стягнення з нього у користь ОСОБА_2 боргу у сумі: 982 344,58 грн і судового збору у розмірі: 3654,00 грн.
ОСОБА_1 стверджував, що лише у січні 2019 року довідався про існування виконавчого провадження №47286529, позаяк не отримував від відповідача будь-яких документів й постанов.
Також ОСОБА_1 вказував, що 21 січня 2019 року державний виконавець виніс постанову про закінчення цього виконавчого провадження, підставою для чого слугувало повідомлення стягувача про виконання боржником боргових зобов`язань.
Водночас ОСОБА_1 зазначав, що 22 січня 2019 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №5814896 з виконання постанови Тернопільського МВ ДВС від 21 січня 2019 року про стягнення з боржника у виконавчому провадженні №47286529 виконавчого збору у сумі: 98 599,86 грн.
ОСОБА_1 запевняв, що протягом 2014-2018 років самостійно виконав боргові зобов`язання перед стягувачем, а виконавча служба не вживала жодних дій із примусового виконання судового рішення.
З огляду на це ОСОБА_1 стверджував, що у відповідача відсутні підстави для стягнення з нього виконавчого збору, тому просив суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 січня 2019 року №58148196.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
18 червня 2019 року Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким задовольнив позов, а саме:
- скасував постанову головного державного виконавця Тернопільського МВ ДВС серії ВП №58148196 від 22 січня 2019 року;
- стягнув з Тернопільського МВ ДВС у користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі: 768,40 грн.
Місцевий суд виходив з того, що відповідач, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, а також без поважних причин не подав відзиву, тому ці дії трактував як визнання позову.
Тернопільський МВ ДВС оскаржив це рішення до апеляційного суду.
17 грудня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою задовольнив скаргу Тернопільського МВ ДВС й скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
Постанова мотивована тим, що місцевий суд неповно з`ясував обставини справи і неправильно застосував норми матеріального права.
Зокрема, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 був обізнаний з обов`язками боржника у виконавчому провадженні №47286529, яке було відкрите 21 квітня 2015 року й стосувалося примусового стягнення боргу за договором позики. Водночас суд з`ясував, що 16 січня 2019 року стягувач подав до Тернопільського МВ ДВС заяву про виконання боржником вимог виконавчого листа, тому 21 січня 2019 року вказане провадження було закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Зрештою суд зауважив, що згідно з приписами законодавства виконавчий збір стягується з боржника у фіксованому розмірі і для його стягнення достатньо лише однієї з умов: або фактичного виконання судового рішення, або вжиття державним виконавцем заходів його примусового виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
3 лютого 2020 року адвокат Демкович Ю.Й. в інтересах позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення місцевого суду.
Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив приписи процесуального права.
Зокрема, скаржник запевняє, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 22 січня 2019 року №58144896 була винесена на підставі постанови від 21 січня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №47286529, а не на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, тобто на незаконній підставі.
Також зауважує, що апеляційний суд не досліджував постанову про стягнення виконавчого збору та обставини закінчення виконавчого провадження. Вважає, що встановлення цих фактів впливає на законність постанови від 22 січня 2019 року про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Крім цього, скаржник стверджує, що апеляційний суд усупереч процесуальним нормам прийняв і дослідив нові докази, які відповідач додав до апеляційної скарги. Зауважує, що скарга Тернопільського МВ ДВС не містила будь-яких пояснень щодо поважності причин ненадання відповідачем відповідних доказів у суді першої інстанції, як цього вимагає частина четверта статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").
Тернопільський МВ ДВС відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 24 лютого 2020 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6 жовтня 2014 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області видав виконавчий лист у цивільній справі №607/3801/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 боргу у сумі: 982 344,58 грн і судового збору у розмірі: 3 654,00 грн
Примусове виконання вказаного виконавчого листа здійснювалося у виконавчому провадженні №47286529, яке було відкрите 21 квітня 2015 року.
21 січня 2019 року головний державний виконавець Тернопільського МВ ДВС Бистрицький О. А. на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №47286529 з примусового виконання виконавчого листа №607/3801/14-ц.
У мотивувальній частині вказаного рішення державний виконавець послався на повідомлення стягувача про повну сплату боржником суми боргу. Також зазначив, що постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження слід винести в окремі провадження.
22 січня 2019 року цей же державний виконавець на підставі статей 3, 4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №58148196 з примусового виконання постанови Тернопільського МВ ДВС від 21 січня 2019 року №47286529 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі: 98 599,86 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До 5 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі також - "Закон №606-XIV").
Згідно з частиною першою статті 25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною другою статті 25 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі також - "Закон №1404-VIII", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами пунктів 6, 7 розділу XІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до частин першої - другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.