ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Прокопенко О. Б., Сімоненко В. М., Ситнік О. М.
у справі № 9901/235/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2021 року (у складі колегії суддів Желєзного І. В., Берназюка Я. О., Коваленко Н. В., Стрелець Т. Г., Шарапи В. М.)
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаємо окрему думку.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
08 липня 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 січня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення: позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) задовольнити частково: зобов`язати ВРП повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 03 серпня 2020 року про надання публічної інформації (електронних копій протоколів і технічного запису усіх засідань ВРП та її дисциплінарних палат, які стосувались розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів, і які відбулись в період з 12 листопада 2019 року до 03 серпня 2020 року); в іншій частині позову відмовити.
Основні висновки Великої Палати Верховного Суду зводяться до невмотивованості оскаржуваної відповіді (відмови в наданні інформації) на запит ОСОБА_1 від 03 серпня 2020 року.
У постанові від 08 липня 2021 року ще раз підкреслено сталу правову позицію про те, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини четвертої статті 22 Закону України від 13 січня 2011 року «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI)), тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до конкретної публічної інформації, яка є в її розпорядника. Таке обмеження допускається за умови застосування цим розпорядником вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VІ у сукупності. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що намагання позивача отримати запитувану інформацію загалом можна розуміти як таке, що спрямоване на сприяння прозорості у діяльності судів і суддів та на обговорення громадськістю діяльності відповідача. Проте щодо конкретної публічної інформації, яку запитує особа, розпорядник такої інформації повинен зважити на те, чи доступ до неї не завдасть істотної шкоди суспільним інтересам, зокрема репутації або правам інших, ніж запитувач, людей, а також авторитету та неупередженості правосуддя, і чи не буде шкода від оприлюднення конкретної інформації переважати суспільний інтерес в її отриманні.
На думку Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції помилково погодився із аргументацією відповідача та зауважив, що обмеження доступу до запитуваної інформації відбулося з метою підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди авторитету правосуддя, а шкода від оприлюднення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відмова у наданні запитуваної інформації через те, що вся така інформація, зафіксована у документах, копії яких просив надати позивач, може вплинути на авторитет правосуддя та його неупередженість, не відповідає частині другій статті 6, пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, а тому не є такою, що переслідує легітимну мету у розумінні пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Велика Палата Верховного Суду врахувала поведінку позивача в цій справі та наголосила, що позивач неодноразово використав у процесуальних документах (відповіді на відзив, «додаткових поясненнях у справі № 9901/235/20») принизливі, глумливі, образливі висловлювання щодо відповідача, Верховного Суду та його суддів. Такі дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб, не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача від імовірних порушень з боку відповідача, а тому суперечать завданню адміністративного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Повністю погоджуємось із висновком Великої Палати Верховного Суду про зловживання позивачем процесуальними правами та, як наслідок, необхідність залишення без розгляду відповідь на відзив та «додаткові пояснення у справі № 9901/235/20», подані ОСОБА_1 , а також покладенням на останнього судового збору відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України
Водночас не можемо погодитись із частковим задоволенням позову та мотивами, якими Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала таке рішення.
Причини незгоди з висновками Великої Палати Верховного Суду
1. Не піддаючи сумніву необхідність дотримання статті 10 Конвенції та національного законодавства України у сфері доступу до публічної інформації, ми звертаємо увагу, що обставини цієї справи не дозволяють оцінити правовідносини, які виникли між запитувачем та розпорядником інформації, як такі, у яких розпорядник інформації втрутився в право позивача на свободу вираження поглядів.
2. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом № 2939-VI.
3. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (стаття 1 Закону № 2939-VI).
4. На нашу думку, мета Закону № 2939-VI полягає у тому, щоб надати запитувачам доступ до відкритої, конкретної інформації, інтерес до якої з боку запитувача є легітимним, зважаючи на мету запитувача, природу запитуваної інформації, роль запитувача та перевагу його інтересу в отриманні цієї інформації над інтересом в обмеженні доступу до неї. Така інформація може стосуватись особистих прав / обов`язків запитувача, а також інших осіб / подій, якщо інтерес до такої інформації пов`язаний з професійною, журналістською, громадською діяльністю запитувача тощо.
5. Як встановлено судом першої інстанції в цій справі, 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 , посилаючись на Закон № 2939-VI, звернувся до ВРП із запитом, у якому просив надати йому «в електронному вигляді копії протоколів і технічних записів усіх засідань ВРП і її дисциплінарних палат, які стосувалися розгляду дисциплінарних справ, скарг щодо суддів або будь-яких інших дисциплінарних питань щодо суддів, які відбулись в період з 12 листопада 2019 року по 03 серпня 2020 року».
6. Отже першочерговими питаннями, які постають у цій справі перед судом апеляційної інстанції є такі:
- чи запитував позивач публічну інформацію, як її визначено в Законі № 2939-VI?
- чи запитував позивач відкриту, конкретну публічну інформацію?
7. Як слідує з позовних вимог, ОСОБА_1 просив надати йому в електронному вигляді копії протоколів і технічних записів усіх засідань ВРП і її дисциплінарних палат за період 265 календарних днів. Вважаємо цей період часу достатньо великим. З офіційного сайту ВРП (підрозділ «Хронологія діяльності») можна встановити, що впродовж запитуваного періоду було проведено більш ніж 150 засідань ВРП та її дисциплінарних органів.
8. Звертаємо увагу, що вимоги запитувача спрямовані на отримання не інформації, а її носіїв у невизначеній запитувачем кількості. У цьому контексті необхідно розрізняти запит на до