Постанова
іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 582/445/20
провадження № 51-4502 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Вараниці В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Грищука Д. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 січня 2021 року щодо останнього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020200220000034, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Путивль Сумської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з дня проголошення вироку - 13 жовтня 2020 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбуття покарання час тримання його в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" із 20 лютого 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Головного управління державного казначейства України в Сумській області та Фінансового управління Недригайлівської районної державної адміністрації задоволено, стягнено з ОСОБА_1 витрати закладів охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 21 410,22 грн та 1 019,9 грн відповідно.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Гурнак С. О. задоволено частково, стягнено з ОСОБА_1 на користь потерпілої 9 363, 93 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 50 000 грн моральної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 5 500 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 січня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин встановлених судом у вироку, 19 лютого 2020 року, у період часу з
19 до 21 години, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували в приміщенні кухні будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_6, де розпивали спиртні напої. Близько 21 год ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пішли відпочивати до сусідньої кімнати, а ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_2 продовжили вживати спиртні напої, проте через образу нецензурними словами між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_1, діючи умисно, кулаком правої руки вдарив два рази в обличчя ОСОБА_2, від чого останній не втримався та впав на підлогу. Не чинячи опору ОСОБА_2 піднявся та пішов відпочивати до сусідньої кімнати, де вже знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Через деякий час ОСОБА_7 також приєднався до них. Прокинувшись 20 лютого 2020 року, близько 7 год, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 продовжили вживати спиртні напої, внаслідок чого останній сп`янів та приліг на диван відпочивати. Згодом, ОСОБА_1 вирішив розбудити ОСОБА_2 щоб той займався по господарству, але останній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знову став висловлюватися нецензурною лайкою на адресу присутніх та особисто ОСОБА_1, який на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_2 близько трьох ударів кулаком правої руки в обличчя та двох ударів в ділянку грудної клітини, після чого повернувся до столу та продовжив вживати спиртні напої. Через деякий час
ОСОБА_2 встав з дивану та вийшов з будинку на вулицю. Після закінчення вживання спиртного, ОСОБА_1 також вийшов з будинку, де на території двору виявив лежачого на землі обличчям до низу ОСОБА_2 та покликав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Після того, як ОСОБА_2 перевернули на спину, останній став знову висловлюватися нецензурними словами, у відповідь на що ОСОБА_1 кулаком правої руки наніс йому близько трьох ударів в область грудної клітини та спільно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 занесли до будинку, де поклали на диван. У подальшому, не перевіряючи стан ОСОБА_2 та не надаючи йому медичної допомоги, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишили вказане домоволодіння.
Від отриманих травм голови, грудної клітки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер в реанімаційному відділенні КПН СОР "Сумської обласної клінічної лікарні".
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Грищук Д. В., що діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляду у суді першої інстанції. В обґрунтування зазначає, що судом не взято до уваги та не надано жодної правової оціни протоколу проведення слідчого експерименту від 16 березня 2020 року з відеозаписом до нього за участі свідка ОСОБА_5, оскільки будь-яка згода власника домоволодіння ОСОБА_6 на його проведення як і відповідна ухвала слідчого судді у матеріалах кримінального провадження відсутні. Також вказує про недопустимість як доказу протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 від 21 січня 2020 року, оскільки протокол не підписаний понятим ОСОБА_8, а в його заключній частині в якості понятих зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_10, тоді як у вступній частині останній значиться статистом. В той же час звертає увагу на недопустимість висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2, оскільки у порушення ст. 163 КПК України слідчий та прокурор не зверталися з відповідним клопотанням до слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме медичних карт стаціонарного хворого, які знаходилися у КНП "Недригайлівська ЦРЛ" № 496/135 та у КПН СОР "СОКІЛ" № 2744. При цьому є безпідставними посилання апеляційного суду в ухвалі, що вказані медичні картки були надані слідчому потерпілою, оскільки зазначене спростовується матеріалами кримінального провадження. Крім цього зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 усупереч вимог ч. 2 ст. 278 КПК України вручене поза межами строків, тобто по сплину 24 годин після його фактичного затримання, здійсненого о 15 год 30 хв. 20 лютого 2020 року. Водночас, окрім підписів понятих щодо виправлення часу затримання ОСОБА_1 на 16 год 30 хв., підпису останнього протокол затримання не містить. Також звертає увагу, що у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції було безпідставно та необґрунтовано відмовлено у повторному дослідженні доказів, з урахуванням викладених доводів. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Від захисника Грищука Д. В. надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі та участі засудженого ОСОБА_1 .
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом не виконані.
В апеляційній скарзі захисник Валюх В. Ю., крім іншого, зазначав, що висновок судово-медичної експертизи № 234/160 трупа ОСОБА_2 у кримінальному провадженні є недопустимим доказом, оскільки ні слідчий, ні прокурор у порядку
ст. 163 КПК України не зверталися з відповідним клопотанням до слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме медичних карт стаціонарного хворого, які знаходилися у КНП "Недригайлівська ЦРЛ" № 496/135 на 9 арк. та у КПН СОР "СОКЛ" № 2744 на 9 арк.
З вказаними доводами суд апеляційної інстанції не погодився та зазначив, що потерпіла є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й слідчому. Крім цього вказав, що виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, що згідно ст. 91 КПК України належать до предмету доказування.
Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги захисника Грищука Д. В., що поза увагою апеляційного суду залишилась та обставина, що у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що потерпіла ОСОБА_3 надавала слідчому чи прокурору будь-які медичні документи для долучення їх до матеріалів кримінального провадження, як і не вбачається відомостей щодо звернення останніх у порядку ст. 163 КПК України з відповідним клопотанням до слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_2 .
Таким чином, судом апеляційної інстанції не надано вичерпної відповіді на вказаний довід апеляційної скарги, при цьому належним чином не з`ясовано, яким чином в провадженні експерта для проведення експертного дослідження опинилася медична карта стаціонарного хворого КНП "Недригайлівська ЦРЛ" № 496/135 на 9 арк. та медична карта стаціонарного хворого КПН СОР "СОКЛ" № 2744 на 9 арк.
З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
З огляду на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, інші доводи касаційної скарги захисника необхідно перевірити в суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням певних особливостей (стаття 434 КПК України). У свою чергу, ст. 418 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, який зобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід.
Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд