ПОСТАНОВА
Іменем України
18 серпня 2021 року
Київ
справа №380/3527/20
адміністративне провадження №К/9901/35429/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.,
секретар с/з - Іванова Н.П.
за участю представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроГаз Мінералс" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
У травні 2020 року ТОВ "ЄвроГаз Мінералс" звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 21.02.2020 №59 "Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами";
- зобов`язати відповідача видати спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.03.2016 ТОВ "ЄвроГаз Мінералс" звернулося до Держгеонадр із заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону в порядку пп. 8 п. 8 Порядку №615.
Листом від 29.06.2016 №11017/13/13-16 відповідач повернув позивачу надані ним документи з мотивів не зазначення потужності підприємства.
Отримавши лист, ТОВ "ЄвроГаз Мінералс" звернулося до суду з позовом до Держгеонадр, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних ждерел алмазів; зобов`язати Держгеонадра видати спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українськогощита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі №813/3145/16 позов задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у цій справі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними дії Держгеонадр щодо неналежного розгляду заяви ТОВ "ЄвроГаз Мінералс" від 02.03.2016 про надання спеціального дозволу на користування надрами та щодо безпідставного повернення заяви з доданими матеріалами; зобов`язано Держгеонадра розглянути заяву ТОВ "ЄвроГаз Мінералс" від 02.03.2016 №3872/13/12-16 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
Постановою Верховного Суду від 10.01.2019 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 залишено без змін.
На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі №813/3145/16 Держгеонадр розглянуто заяву ТОВ "ЄвроГаз Мінералс" від 02.03.2016.
Згідно з протоколом засідання робочої групи з питань надрокористування від 11.02.2020 №1-РГ/2020 за результатами розгляду заяви ТОВ "ЄвроГаз Мінералс" позитивного рішення щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, Середньодніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів (алмазів) у Дніпропетровській області не прийнято.
Наказом Держгеонадр від 21.02.2020 №59 відмовлено у наданні ТОВ "ЄвроГаз Мінералс" спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Середньодніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів (алмазів) у Дніпропетровській області.
Про прийняте рішення відповідач повідомив ТОВ "ЄвроГаз Мінералс" листом від 10.03.2020.
Вважаючи наказ про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами необґрунтованим та таким, що порушує його права, позивач звернувся за їх захистом до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні спеціального дозволу та не зазначено підстави для такої відмови, оскільки разом із заявою ним було подано необхідний перелік документів, а тому відповідач не міг прийняти іншого рішення, крім як про надання спеціального дозволу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2020, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України №59 від 21.02.2020 "Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами".
Зобов`язано Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄвроГаз Мінералс" спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний наказ відповідача про відмову у наданні дозволу на користування надрами є актом індивідуальної дії, загальними вимогами до таких актів є їх обґрунтованість та вмотивованість, вказівка на конкретні підстави їх прийняття, переконливі і зрозумілі мотиви цього.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на користування надрами, враховуючи скасування судами попередньої відмови у наданні такого дозволу, суб`єкт владних повноважень повинен був обґрунтувати мотиви такої відмови та чітко вказати на її підстави, водночас вказаного відповідачем зроблено не було.
Також суди виходили з відсутності у відповідача дискреції, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що в оскаржуваному наказі та у листі про відмову у наданні позивачу спеціального дозволу наведені причини відмови та перелік нормативно-правових актів, на підставі яких розглянуто заяву позивача.
В наданих суду додаткових поясненнях відповідач посилався на те, що обов`язковою умовою надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, відповідно до вимог пп. 8 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами є, крім іншого, наявність у заявника права оренди (концесії) цілісного майнового комплексу, який було побудовано (реконструйовано) з метою видобування та переробки корисних копалин саме з тієї ділянки надр, щодо користування якою заявник звернувся за наданням відповідного дозволу.
Враховуючи, що місцезнаходження бажаної до отримання позивачем ділянки - Дніпропетровська область, а місцезнаходження цілісного майнового комплексу позивача - Малинський район Житомирської області, у останнього були відсутні, передбачені пп. 8 п. 8 Порядку №615, підстави для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.
Також посилався на те, що відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 справі №803/1541/16, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі що розглядається, рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу, а не на час звернення з заявою.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2021 відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 30.06.2021 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.06.2021.
У судове засідання 30.06.2021 представник позивача не з`явився, надіслав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату.
Протокольною ухвалою від 30.06.2021 клопотання позивача задоволено, розгляд справи відкладено на 14.07.2021.
У судове засідання 14.07.2021 представник позивача не з`явився, надіслав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату.
Протокольною ухвалою від 14.07.2021 клопотання позивача задоволено, розгляд справи відкладено на 18.08.2021.
У судове засідання 18.08.2021, як представник позивача, з`явився Колесніченко Ю.В., водночас належно оформлених документів на підтвердження своїх повноважень суду не надав, у зв`язку з чим до участі у справі допущений не був.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 16 Кодексу про надра (в редакції станом на час подачі позивачем заяви) спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За змістом наведеної норми закону за загальним правилом спеціальні дозволи надаються переможцям аукціонів. Як виняток, без проведення аукціону спеціальні дозволи надаються у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (далі - Порядок № 615).
Станом на час звернення позивача із заявою про видачу спеціального дозволу без проведення аукціону - 02.03.2016, був чинний підпункт 8 пункту 8 Порядку №615, згідно якого без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію).
Також цим пунктом було передбачено, що рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі.
В подальшому, ще до закінчення 60-денного строку на прийняття рішення про надання позивачу спеціального дозволу без аукціону, законодавче регулювання спірних правовідносин змінилось.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277, яка набрала чинності 12.04.2016, серед іншого, з Порядку №615 виключено підпункт 8 пункту 8, на підставі якого позивач звернувся до відповідача за отриманням спеціального дозволу.
Таким чином, з 12.04.2016 орендарі цілісного майнового комплексу можуть отримати ділянки надр у користування виключно на загальних підставах - в межах процедури аукціону.
Ключовим правовим питання у цій справі є наявність у позивача права на отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону і чи порушено відповідачем таке право позивача.
Верховний Суд уже розглядав справу зі схожими правовідносинами, у якій стояли аналогічні правові питання.
Так, у справі №803/1541/16 позивач також звернувся до Державної служби геології та надр України за отриманням спеціального дозволу без проведення аукціону на підставі підпункту 8 пункту 8 Порядку №615 і таке звернення відбулось 09.03.2016 - до внесення змін постановою КМУ №277.
У цій справі Верховний Суд у складі судової палати, усуваючи розбіжність у застосуванні норм матеріального права, вирішував питання, яка редакція Порядку №615 підлягає застосуванню до спірних правовідносин:
- та, що була чинною на час звернення особи із заявою про видачу спеціального дозволу на користування надрами;
- та, що була чинною на час розгляду уповноваженим органом заяви особи про видачу спеціального дозволу на користування надрами і прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви.
За наслідками розгляду справи №803/1541/16 Верховний Суд зробив наступні висновки:
"Якщо під час розгляду суб`єктом владних повноважень заяви особи до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)".
Застосовуючи такий підхід та висновки щодо застосування норм права до справи, що розглядається, суд доходить висновку, що з 12.04.2016 і станом на час прийняття 21.02.2020 оскаржуваного наказу позивач, як орендар цілісного майнового комплексу, не мав права на отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону і законні підстави для прийняття відповідачем рішення про надання дозволу були відсутні.
За таких обставин, відсутність в оскаржуваному наказі детального обгрунтування причин відмови є формальним порушенням і не може бути безумовною підставою для його скасування, оскільки у зв?язку із зміною правового регулювання у відповідача не було іншого варіанту дій та можливості прийняти інше рішення.
До того ж, відповідач прийняв оскаржуваний наказ на виконання судового рішення у справі №876/2370/17. У цій справі апеляційний суд у постанові від 30.03.2017, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 10.01.2019, дійшов висновку, що заява ТОВ "ЄвроГаз Мінералз" від 02.03.2016 не розглянута і рішення за наслідками її розгляду не прийняте, в зв?язку з чим зобов?язав відповідача розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
З огляду на це, суди попередніх інстанцій правильно застосували практику Верховного Суду щодо наслідків відсутності дискреції у суб?єкта владних повноважень, однак у зв?язку з неправильним застосуванням норм матеріального права зробили неправильний висновок щодо того, яке єдиноможливе рішення міг прийняти відповідач.
Враховуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив у наданні позивачу спеціального дозволу на користування надрами, а висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності наказу від 21.02.2020 №59 та наявності підстав для його скасування ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
В доповненнях до касаційної скарги відповідач, з посиланням на практику Верховного Суду, також посилається на те, що оскільки цілісний майновий комплекс та ділянка надр, на користування якою претендував позивач знаходяться в різних областях України, тому позивачем не доведено право на отримання спеціального дозволу на підставі підпункту 8 пункту 8 Порядку №615.
Водночас, такі доводи Верховним Судом не можуть бути враховані, оскільки за наведеного вище правового регулювання відповідач і суд позбавлені можливості давати оцінку праву позивача на отримання спеціального дозволу на користування надрами поза межами процедури аукціону.
Відповідно до частини 1, 3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За правилами частини 1, 3 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Враховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,