ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18384/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Мамалуй О.О., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Віценка А.Г., Шагірманова Д.О., Зінкевича Д.В.,
відповідача - Марченка М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна",
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Коротун О.М., судді - Андрієнко В.В., Майданевич А.Г.)
від 31.05.2021,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК РЕДДІТО"
про стягнення 1 460 034, 78 грн,
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "БК РЕДДІТО" 1 455 433,61 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.03.2020 між Староконстянтинівською філією ТОВ "Блок Майстер Україна" (підрядник) і ТОВ "БК РЕДДІТО" (замовник) укладено договір підряду № 03/20, за яким підрядник зобов`язувався за завданням замовника виготовити, доставити та змонтувати металеві конструкції на об`єкті "нове будівництво виробничого комплексу із збагачення каоліну (лінія № 3) ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство". Зазначає, що на виконання умов договору № 03/20 від 13.03.2020, підрядником виконано роботи, а відповідачем невмотивовано не підписано акти приймання виконаних будівельних робіт. Станом на 18.11.2020 заборгованість відповідача перед підрядником становить 1 455 433, 61 грн. З урахуванням вищевикладеного, на підставі ст. 526 ЦК України просив задовольнити позов.
04.02.2021 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 460 034,78 грн (а.с. 152, т. 1).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "БК РЕДДІТО" на користь "Блок Майстер Україна" в особі Старокостянтинівської філії ТОВ "Блок Майстер Україна" заборгованість у розмірі 1 460 034, 78 грн.
Судовий збір за подання позовної заяви покладено на позивача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконано, а відповідачем не оплачено роботи на загальну суму 2 934 374, 43 грн. При цьому, встановивши відсутність доказів направлення відповідачу 22.10.2020 актів приймання-передачі виконаних робіт за жовтень 2020 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що поданий позивачем у листопаді 2020 року позов є передчасним. Однак, встановивши, що під час розгляду справи відповідач отримав вказані акти, але доказів сплати заборгованості на суму 1 460 034, 78 грн не надав, разом з відзивом не надав доказів про недоліки в роботі або/та доказів неприйняття робіт, дійшов висновку що останній повинен оплатити виконані роботи на суму 1 460 034, 78 грн відповідно до п. п. 10.1, 11.2 договору.
Додатковим рішенням суду першої інстанції від 11.03.2021 стягнуто з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою позову були, зокрема, акти виконаних робіт, які не надсилалися замовнику і не отримані ним у жовтні 2020 року, а були надіслані за один день до подачі позову - 18.11.2020 (згідно з відтиском штемпеля відділення поштового зв`язку на описі вкладення), тому вони не можуть вважатися достатньою підставою позову, оскільки строк їх розгляду та надання відповіді, на момент подання позову, не настав. При цьому, вказав на можливість подання іншого позову у загальному порядку.
22.06.2021 ТОВ "Блок Майстер Україна" подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції зазначає неврахування висновку щодо застосування ч. 4 ст. 882 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16, від 10.06.2020 у справі № 910/8278/19 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Також скаржник посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує, що висновок Верховного Суду щодо застосування ч. ч. 2, 5 ст. 13, ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 16 ЦК України в їх контекстному взаємозв`язку із обставинами щодо виникнення порушеного права після відкриття судом провадження в господарській справі та до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог, у подібних правовідносинах відсутній. Вважає, що висновок апеляційного суду про "передчасне звернення до суду з позовною заявою та, що обґрунтованість позовної заяви повинна визначатися на момент її подання" - не має під собою ніякого фундаментального юридичного значення. Посилається на п. 1.7 -1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" № 14 від 17.12.2013 та зазначає, що питання про те, чи мало місце пред`явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Стверджує, що надав суду докази відправлення відповідачу актів виконаних будівельних робіт - копії листа № 369 від 16.11.2020 та опису поштового відправлення, повідомлення про вручення разом із відповіддю на відзив, які суд прийняв і не визнав їх неналежними (відповідач не заперечував проти залучення цих доказів), з огляду на що у суду виник обов`язок надати оцінку цим доказам та врахувати їх під час прийняття рішення у справі. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки цим доказам. Вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не надано оцінки тому факту, що підрядник 22.10.2020 (завчасно, до подання позову до суду) передав відповідні акти приймання-виконаних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2020 року на загальну суму 1 265 860, 42 грн, які були прийняті відповідачем 22.10.2020.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з наведених у відзиві мотивів. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання суду першої інстанції на висновок, викладений у постанові суду касаційної інстанції від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16, є безпідставним, адже, ця справа приймалась за інших фактичних обставин. На думку заявника, за відсутності порушеного права, відсутні підстави для подання позову до суду, адже, фундаментальною основою зверненням за захистом до суду є реальне порушення прав, а не удаване. Посилається на порушення судом першої інстанції ч. 2 ст. 4 ГПК України. Зазначає, що відповідач у строк, встановлений договором, направив позивачу зауваження та мотивовану відмову від підписання актів, однак, позивач не отримав ці документи у поштовому відділенні з огляду на що ці документи були надіслані позивачу повторно. З урахуванням вказаного, на думку заявника, безпідставними є доводи позивача про незаперечення відповідачем проти підписання актів. Вказує на неналежне дослідження судом доказів у справі. Стверджує, що позивач неправомірно об`єднав у позові правовідносини між позивачем і відповідачем за різними правочинами та неправомірно визнав "один борг" за ними.
ТОВ "Блок Майстер Україна" також подало клопотання про передання справи 910/18384/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ця справа містить виключну правову проблему щодо захисту порушеного, оспорюваного чи невизначеного права позивача, яке виникло після відкриття провадження у справі та до винесення судом першої інстанції рішення по суті спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За змістом наведеної норми права, для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників. Тобто, правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Оскільки позивачем не доведено існування виключної правової проблеми, у зв`язку з якою необхідно передати справу до Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з наведенням у цій постанові мотивів цієї відмови.
16.08.2021 до суду касаційної інстанції від відповідача надійшли пояснення, в яких він зазначав, що позивач не намагався виконати вимоги ч. 1 ст. 882 ЦК України, тобто передати роботи і не передав їх, а тому складені позивачем акти виконаних робіт є недійсними, а позовні вимоги - безпідставними. Посилається на те, що відповідач, як і суд першої інстанції, побачив ці акти після звернення позивача до суду, а тому доводи позивача про те, що мав місце факт передачі і приймання робіт, відмови відповідача від підписання актів не ґрунтується на фактах і доказах. Стверджує, що суд першої інстанції незаконно стягнув з відповідача кошти за такими актами приймання будівельних робіт. На думку відповідача, правовідносини у справі вже виходять за межі господарських і містять ознаки кримінальних.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
13.03.2020 між ТОВ "БК РЕДДІТО" (замовник) та Старокостянтинівською філією ТОВ "Блок Майстер Україна" (підрядник) укладено договір підряду № 03/20, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язувався за завданням та за кошти замовника і матеріалів підрядника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик розробити проект розділу КМД, виготовити, доставити та змонтувати металеві конструкції на об`єкті "нове будівництво виробничого комплексу із збагачення каоліну (лінія № 3) ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство…" відповідно до отриманих креслень: ТОМ 9 Архітектурно-будівельні рішення живильник SA0171-970H-2-АБ, ТОМ 80 конструкції металеві. Каркас. Сушильне відділення SA0176-970H-16-КМ, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Роботи, зазначені в цьому п. 1.1 цього договору мають бути завершені та здані замовнику (без зауважень з боку останнього) згідно з додатком № 1 "календарний графік виконання робіт". У випадку якщо замовник доручає підряднику виконати додатково роботи, вказані в пп. 1.1.1 цього договору, то термін виконання робіт (у сукупності робіт, вказаних в даному п. 1.1 та в пп. 1.1.1 цього договору) погоджується з замовником шляхом підписання додаткової угоди.
Пунктом 1.1.1 договору встановлено, що у випадку, якщо підрядник вчасно та без прострочення (будь-яких затримок) виконає роботи, що мають бути виконані згідно з додатком № 1 "календарний графік виконання робіт", замовник вправі додатково доручити підряднику виконання робіт (роботи), а підрядник зобов`язаний виконати такі роботи. При цьому, усі роботи за договором (у сукупності робіт, вказаних в п.1.1 та робіт, що вказані в даному пп. 1.1.1 цього договору) мають бути завершені у строк, погоджений з замовником.
При цьому вартість виконання таких робіт, що зазначені в даному пп. 1.1.1 цього договору визначаються додатковим протоколом погодження ціни, на які збільшується договірна ціна, що зазначена в п. 2.5 цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору договірна ціна, тобто вартість робіт (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата за виконані ним роботи) за цим договором, зазначена в додатку № 3. Після надання підрядником проекту розділу КМ, ціна одиниці виготовлення металевих виробів за такою договірною ціною не повинна перевищувати величину ціни одиниці (вартості виготовлення, вартості металу, вартості антикорозійних робіт, монтажу металоконструкцій та вартості доставки металоконструкцій і метизів), що вказана в цьому протоколі узгодження договірної ціни. Договірна ціна є твердою (в тому числі зазначена в пп. 1.1.1 цього договору у разі прийняття замовником рішення про виконання таких робіт підрядником) та підлягає зміні виключно за письмовим погодженням сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.
Розрахунок вартості робіт підлягає уточненню без зміни договірної ціни та приведеної вартості робіт з виготовлення, доставки та монтажу металевих конструкцій, шляхом підготовки та узгодження виконавчого кошторису. З моменту затвердження такого кошторису з боку замовника, він стає невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору).
Загальна вартість робіт за договором, а саме зазначених в п. 1.1 цього договору (за вирахуванням робіт, зазначених в пп. 1.1.1 цього договору) визначається договірною ціною (додаток № 3 (п. 2.5 договору).
У п. 2.6 договору сторони дійшли згоди про порядок оплати за договором. Замовник здійснює оплату першої частини авансу за вартість металу, з якого будуть виготовлятись металоконструкції та виготовлення металоконструкцій, у розмірі 1 000 000, 00 грн з ПДВ 20 % протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору (пп. 2.6.1). Замовник здійснює оплату другої частини авансу у розмірі 500 000, 00 грн з ПДВ 20% через 21 робочий день з моменту отримання підрядником першої частини авансу (пп. 2.6.2). Замовник здійснює оплату третьої частини авансу перед початком цинкування металоконструкцій у розмірі 30% від вартості металоконструкцій котрі підлягають цинкуванню зазначеної у протоколі погодження договореної ціни (додаток №3) протягом 3 робочих днів перед відправленням на цинкування та проміжного прийняття конструкцій представниками замовника (пп. 2.6.3). Сплата послідуючих платежів здійснюється (з урахуванням п. 2.7 цього договору) згідно з щомісячними актами виконаних робіт форми КБ2в з вирахуванням авансових платежів (пп. 2.6.4).
Відповідно до п. 2.7 договору забезпечення зобов`язань за договором з боку підрядника здійснюється шляхом зменшення сум оплат за виконані роботи в такому порядку: вартість виконаних і прийнятих робіт, зазначена в щомісячних актах виконаних будівельних робіт оплачується в розмірі 95% від суми, зазначеної в цих документах (з урахуванням погашення авансу, вказаного в пп. 2.6.1 та в пп. 2.6.2 цього договору); решта 5 % зараховується до резерву коштів забезпечення виконання зобов`язань підрядника за договором. Резерв коштів забезпечення виконання зобов`язань підрядника за договором є накопичувальним і формується протягом усього терміну виконання робіт; сума грошових коштів яка накопичилася як забезпечення виконання зобов`язань підрядника за договором повертається підряднику шляхом банківського переказу на поточний рахунок підрядника на підставі виставленого підрядником рахунку за закінченням 30 банківських днів після підписання представниками сторін акту виконаних підрядником робіт КБ-2 та довідки КБ-3, що оформляються після виконання усього обсягу робіт за цим договором.
За п. 3.4 договору датою закінчення виконання окремого етапу певних робіт вважається дата їх прийняття замовником за щомісячними актами приймання-передачі. Датою закінчення виконання всього обсягу робіт (з урахуванням пп. 1.1.1 договору) вважається дата їх прийняття замовником на підставі акту виконаних підрядником робіт форми КБ-2 та довідки форми КБ-3, що оформляються після виконання усього обсягу робіт за цим договором (з урахуванням пп. 1.1.1 даного договору).
Відповідно до п. 4.2 договору замовник зобов`язаний надати підряднику за актом приймання-передачі фронт робіт; прийняти в установленому договором порядку належно виконані роботи.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних сторонами щомісячних актів приймання-передачі виконаних робіт та акту виконаних підрядником робіт форми КБ-2 і довідки форми КБ-3, що оформляються після виконання усього обсягу робіт за цим договором (з урахуванням п. 2.7 даного договору). Замовник зобов`язаний оплатити виконані підрядником та прийняті замовником роботи протягом 10 банківських днів з моменту підписання відповідного щомісячного акту приймання-передачі виконаних робіт (з урахуванням положень п. 2.7 цього договору) а також акту виконаних підрядником робіт форми КБ-2 та довідки форми КБ-3, що оформлюються після виконання усього обсягу робіт за цим договором (з урахуванням п. 2.7 даного договору). Розрахунки з підрядником здійснюються замовником лише після надання підрядником замовнику повного комплекту виконавчої документації, передбаченого для такого виду робіт чинним законодавством України та проектною документацією.
За змістом п. 11.1 договору факт виконання та вартість всього обсягу робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2 та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3. Сторони здійснюють щомісячне здавання-приймання виконаних робіт протягом звітного місяця, про що складають щомісячні акти приймання-передачі виконаних робіт за кожен звітній місяць, в який вказують обсяги виконаних робіт протягом звітного місяця та їх вартість.
Не пізніше ніж 2 (два) дні з дня фактичного виконання як всього обсягу робіт так і робіт, які виконані протягом звітного місяця, підрядник зобов`язаний надати замовнику по два примірники акту виконаних підрядних робіт форми КБ-2 та довідки форми КБ-3 (відносно всього обсягу робіт за договором) та щомісячні акти приймання-передачі виконаних робіт (відносно робіт, які виконані протягом звітного місяця) про фактично виконані роботи в двох примірниках. Протягом 5 робочих днів з моменту отримання актів замовник розглядає та підписує їх в разі відсутності зауважень або в такий саме строк направляє підряднику мотивовану відмову від їх підписання (п. 11.2 договору).
За п. 11.4 договору у разі виявлення неналежного виконання робіт, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт, ненаданні необхідних документів, замовник має право відмовитись від підписання наданих документів. При цьому замовник зобов`язаний надати письмову аргументовану відмову від підписання документів.
У п. 16.1 договору сторони досягли згоди, що цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
Додатком № 3 "протокол узгодження договірної ціни" сторони погодили, що загальна вартість робіт з виготовлення, доставки та монтажу металевих конструкцій/виробів (включаючи вартість металу та цинкування) становить 5 247 307, 50 грн, в тому числі ПДВ 20% - 874 551, 25 грн.
В подальшому, сторони уклали додаткові угоди до договору підряду № 03/20 від 13.03.2020 щодо додаткового виготовлення та змонтування металоконструкцій за об`єктами, а саме: додаткову угоду № 1 від 31.03.2020 на суму 3 738 336,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 623 054, 33 грн, додаткову угоду № 2 від 17.04.2020 на суму 3 009 157, 10 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 501 526, 18 грн, додаткову угоду № 3 від 15.05.2020 на суму 1 533 595, 96 грн, в тому числі ПДВ 20% - 255 599, 33 грн.
Cуд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору, підрядник виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму 12 276 619, 84 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт і здійснив їх оплати на суму 13 755 560, 66 грн. Разом з тим, позивач зазначає, що 22.10.2020 передав замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2020 року на загальну суму 1 265 860,42 грн, а відповідачем прийнято відповідні документи - 22.10.2020, проте цей акт відповідачем не підписаний, мотивованої відмови від підписання не надано.
Крім того, вказує, що відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт № 11 за жовтень 2020 року від 22.10.2020 форма КБ-2в (SA0174 - відділення згущення./додаткова угода №3 від 15.05.2020), акту приймання виконаних будівельних робіт № 19 за жовтень 2020 року від 27.10.2020 форма КБ-2в (SA0176 - сушильне відділення/договір № 03/20 від 13.03.2020), акту приймання виконаних будівельних робіт № 20 за жовтень 2020 року від 27.10.2020 форма КБ-2в, акту приймання виконаних будівельних робіт № 21 за жовтень 2020 року від 27.10.2020 форма КБ-2в, акту приймання виконаних будівельних робіт № 26 за жовтень 2020 року від 30.10.2020 форма КБ-2в, акту приймання виконаних будівельних робіт № 27 за жовтень 2020 року від 30.10.2020 форма КБ-2в (SA0171 - живильник договір № 03/20 від 13.03.2020), акту приймання виконаних будівельних робіт №28 за жовтень 2020 року від 27.10.2020 форма КБ-2в (SA0172 - відділення класифікація/додаткова угода № 1 від 31.03.2020), акту приймання виконаних будівельних робіт № 29 за жовтень 2020 року від 30.10.2020 форма КБ-2в (SA0174 - "відділення згущення лінія №3" SA0174/додаткова угода № 2 від 17.04.2020), акту приймання виконаних будівельних робіт № 30 за жовтень 2020 року від 30.10.2020 форма КБ-2в (SA0174 - "відділення згущення"/додаткова угода № 3 від 15.05.2020), акту приймання виконаних будівельних робіт №22 за жовтень 2020 року від 28.10.2020 форма КБ-2в (SA0176 - сушильне відділення/ договір №03/20 від 13.03.2020), акту приймання виконаних будівельних робіт №23 за жовтень 2020 року від 28.10.2020 форма КБ-2в (SA0172 - відділення класифікація/додаткова угода №1 від 31.03.2020), акту приймання виконаних будівельних робіт № 24 за жовтень 2020 року від 28.10.2020 форма КБ-2в (SA0174 - "відділення згущення лінії №3"/додаткова угода №2 від 17.04.2020), акту приймання виконаних будівельних робіт №25 за жовтень 2020 року від 28.10.2020 форма КБ-2в (SA0172 - "відділення класифікації". Відділення згущення/додаткова угода №3 від 15.05.2020), акту виконаних робіт (надання послуг) №8 від 27.10.2020 /переробка металоконструкцій "сушильне відділення №3"; переробка металоконструкцій "Відділення класифікації лінії №3", позивачем виконані роботи на загальну суму 1 668 514,01 грн, проте вказані акти також не підписані та не оплачені відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою позову були, зокрема, акти виконаних робіт, які не надсилалися замовнику і не отримані ним у жовтні 2020 року, а були надіслані за один день до подання позову - 18.11.2020 (згідно з відтиском штемпеля відділення поштового зв`язку на опису вкладення), а тому вони не можуть вважатися достатньою підставою позову, оскільки строк їх розгляду та надання відповіді, на момент подання позову не настав.
Проте, суд касаційної інстанції з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вказує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч. ч. 2, 5 ст. 13, ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 16 ЦК України в їх контекстному взаємозв`язку із обставинами щодо виникнення порушеного права після відкриття судом провадження в господарській справі та до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог, у подібних правовідносинах відсутній.
Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантуються. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, вказані особи вправі звернутися до суду, якщо вважають, що їх права або законні інтереси порушені, не визнаються чи оспорюються. При цьому має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребують захисту. Якщо ж, на думку суду, це уявлення на час звернення до суду з позовом було хибним, але в подальшому під час розгляду справи в суді і до постановлення рішення, порушення, невизнання чи оспорення права або законного інтересу, за захистом якого звернувся позивач, мало місце, то суд має захистити таке право чи інтерес, а не відмовляти у позові у зв`язку з його передчасністю, адже відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії (подібний висновок міститься у п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19).
Отже, нормами чинного законодавства передбачено обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГПК України.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (ст. 610 ЦК України).
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).
При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18).
Якщо позивач як підрядник фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання -виконання будівельних робіт, які останній отримав під час розгляду справи про стягнення з нього коштів за виконані за цими актами роботи (до винесення рішення у справі) і під час розгляду справи не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, а не робити висновок про передчасність позову, що помилково було зроблено судом апеляційної інстанції.
Висновок суду про необхідність звернення позивача до суду з іншим позовом, уже з посиланням на направлені ним відповідачу 18.11.2020 акти виконаних робіт, факт направлення яких встановлений у цій справі, як і настання строку оплати з ними до постановлення рішення місцевого господарського суду, не відповідає принципу процесуальної економії.
Разом з цим, як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції (який задовольнив позов) не досліджено чи були підрядником фактично виконані роботи за договором підряду № 03/20 від 13.03.2020, перелік яких зазначений в актах приймання -виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року (а.с. 130-136, т. 1) і факт виконання яких відповідач заперечував. Виникнення за підписаним в односторонньому порядку актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, вказаних у цьому акті.
Отже, судами обох інстанцій не досліджено питання фактичного виконання підрядником робіт, вказаних у актах за жовтень 2020 року, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на скасування рішення суду першої інстанції від 18.02.2021 не може бути залишене в силі і підлягає скасуванню додаткове рішення місцевого господарського суду від 11.03.2021, яким було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308, ч. 4 ст. 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції з огляду на ст. 300 ГПК України.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати доказам та доводам сторін належну правову оцінку. Дослідити і встановити чи фактично виконувались роботи за договором підряду № 03/20, перелік яких вказаний у актах приймання виконаних робіт за жовтень 2020 року, які підписані в односторонньому порядку підрядником і в залежності від цього вирішити питання щодо наявності у замовника обов`язку з оплати вказаних в цих актах робіт та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 -238 ГПК України.
Щодо посилання скаржника на неврахування висновку про застосування ч. 4 ст. 882 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16, від 10.06.2020 у справі № 910/8278/19 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), необхідно зазначити таке.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16, суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 та залишаючи в силі рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2017, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 1 626 371,80 грн, з урахуванням умов договору № АМК-2101-2013-пдр, а також приписів ч. 4 ст. 882 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відмовився від підписання спірного акту і, що така відмова від приймання виконаних позивачем робіт за договором підряду є необґрунтованою.
У вказаній справі, на відміну від справи, яка переглядається, судом касаційної інстанції було залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову за інших фактичних обставин, встановлених судом попередньої інстанції щодо строку надання актів приймання виконаних робіт і безпідставності непідписання цих актів, тобто правовідносини у справі № 913/1397/16 і справі, яка переглядається, не є подібними.
У справі № 910/8278/19, за позовом ТОВ "Альянс - Партнер ЛТД" до ТОВ "Житлобудінвест" про розірвання договору, визнання актів виконаних робіт такими, що прийняті без зауважень та стягнення 1 047 092,83 грн, суд касаційної інстанції скасував рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд, суд зазначив про необхідність судів надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, зокрема, встановити чи виконувались ТОВ "Альянс-Партнер ЛТД" будівельні роботи за замовленням ТОВ "Житлобудінвест" відповідно до переліку, обсягу та вартості наведених у актах № ОУ-0000018, № ОУ-0000020, № ОУ-0000019, № ОУ-0000021, № 0000022, № ОУ-0000024, № ОУ-0000025 за договором підряду № 19/01-1 від 19.01.2017 та №ОУ-000002 за договором № 09/11-1 від 09.11.2016, дослідити обґрунтованість заявлених ТОВ "Житлобудінвест" недоліків у актах виконаних робіт, зокрема, з`ясувати чи стосувалися вказані недоліки (невідповідність об`ємів та розцінок за виконані роботи, надання виконавчої документації) неправильного оформлення самих актів виконаних робіт чи недоліків саме виконаних робіт (в останньому випадку необхідно з`ясувати в чому фізично проявилися ці недоліки) та в залежності від встановленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні. Тобто фактичні обставини у цій справі і справі, яка переглядається, є різними. Крім того, скасування рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18), адже за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені під час попереднього судового розгляду, що вплине і на правові висновки судів у таких справах.
Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд