Постанова
іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 662/937/17
провадження № 51-4126км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Подоляка М. С.,
у режимі відеоконференції:
захисника Калімбет Т. А.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 16 листопада 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230220000201, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Воскресенка Новотроїцького району Херсонської області, зареєстрованого у тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Якимівка Якимівського району Запорізької області, зареєстрованого у тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 16 листопада 2019 року визнано винуватими та засуджено:
ОСОБА_1 до покарання: за ч. 3 ст. 289 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років 8 місяців з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 2 ст. 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 3 ст. 357 КК - у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 8 місяців з конфіскацією всього належного йому майна;
ОСОБА_2 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 289 КК - на строк 7 років 8 місяців з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 2 ст. 187 КК - на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 8 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом терміну попереднього ув`язнення у строк покарання") зараховано у строк покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення з 13 березня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими в тому, що вони за обставин, які детально наведено у вироку, діючи за попередньою змовою групою осібз особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, 11 березня 2017 року о 22:30 прибули на територію Новотроїцької центральної районної лікарні, розташованої на вул. Соборній, 105 у смт Новотроїцьке Херсонської області, та під приводом скористатися послугами таксі зателефонували ОСОБА_3 . Після того як останній приїхав у домовлене місце, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, повторно, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, із застосуванням предмета, схожого на пістолет, завдали удару в голову ОСОБА_3 і заволоділи транспортним засобом марки ВАЗ-21112 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить на праві власності ОСОБА_4, але перебуває у користуванні ОСОБА_3, чим спричинили останньому значну матеріальну шкоду на суму 88 366,77 грн.
Після заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, цього ж дня приблизно о 23:00, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном, перебуваючи на території Генічеського району Херсонської області на відстані приблизно одного кілометра від с. Щорсівка у напрямку м. Мелітополя Запорізької області, на автодорозі зупинили вищевказаний автомобіль та, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, наказали потерпілому залишити салон транспортного засобу та вчинили розбійний напад на ОСОБА_3 у результаті чого заволоділи належним йому майном, завдавши матеріальної шкоди на суму 582,50 грн.
Також, ОСОБА_1 під час вищевказаного розбійного нападу, діючи в особистих інтересах, умисно, незаконно, відкрито заволодів паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_3 та іншими важливими особистими документами потерпілого.
Крім того, ОСОБА_2, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці, неостаточно споряджений боєприпас, а саме конструктивно оформлений в корпусі наступальної ручної гранати РГД-5 заряд вибухової речовини тротил та вибуховий пристрій - бойовий підривач типу УЗГРМ, які у своєму поєднанні утворюють бойову наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, придатну для проведення вибуху, та які незаконно без передбаченого законом дозволу зберігав до того часу, коли 13 березня 2017 року працівники поліції їх виявили та вилучили.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2021 року залишив вирок місцевого суд щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (окрім за ч. 3 ст. 289 КК - кваліфікуючої обставини завдання значної матеріальної шкоди), посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити оскаржувані судові рішення щодо засуджених і виключити з мотивувальних частин кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, - завдання значної матеріальної шкоди.
Суть його доводів, наведених у касаційній скарзі, зводиться до того, що суди попередніх інстанцій під час постановлення оскаржуваних судових рішень не врахували рекомендацій, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", та практику Верховного Суду. Як вказує прокурор, суди залишили поза увагою наявну в матеріалах кримінального провадження заяву потерпілого, згідно з якою останній отримав на зберігання автомобіль маркиВАЗ-21112 і не має жодних претензій, що підтвердив і в судовому засіданні. Крім того, з точки зору скаржника, відсутність претензій матеріального характеру підтверджено незаявленням ОСОБА_3 цивільного позову. Посилання в резолютивній частині вироку місцевого суду на те, що автомобіль залишено у потерпілого, на думку прокурора, свідчить про відсутність реальних збитків.