Постанова
Іменем України
20 серпня 2021 року
місто Київ
справа № 161/7471/20
провадження № 61-2321св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович,
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "А.В.Л.",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2020 року у складі судді Присяжнюк Л. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, у якій просила визнати неправомірним та скасувати пункт 3 постанови приватного виконавця від 03 березня 2020 року щодо стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 95 460, 47 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця від 03 березня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди; визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця від 03 квітня 2020 року та 27 квітня 2020 року про опис та арешт вантажних транспортних засобів.
Заявник вимоги скарги обґрунтовувала тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. знаходиться на примусовому виконанні виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2018 року № 161/16330/13-ц (ВП №61436841). У межах цього провадження виконавцем винесені постанови від 03 березня 2020 року про стягнення основної винагороди та від 03 квітня 2020 року і 27 квітня 2020 року про опис та накладення арешту на транспортні засоби. Боржник вважає, що постанова про стягнення основної винагороди ухвалена передчасно, оскільки рішення суду не виконано. Постанови про накладення арешту на транспортні засоби вважає протиправними, оскільки ці автомобілі їй не належать, а належать іншим особам.
Стислий виклад заперечень суб`єктів оскарження
Приватний виконавець надав відзив на скаргу, у якому просив відмовити у її задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, провадження в частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування пункту 3 постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03 березня 2020 року щодо стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 95 460, 47 грн та визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 03 березня 2020 року закрито, оскільки наведені вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства. В іншій частині скарги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця Пирога С. С. про опис та арешт майна боржника від 03 квітня 2020 року та від 27 квітня 2020 року, суд виходив з того, що приватний виконавець обґрунтовано описав та наклав арешт на транспортні засоби, які за судовими рішеннями присуджені до повернення боржнику. Суд врахував, що власником транспортних засобів є ОСОБА_1, оскільки судовими рішеннями скасовано перереєстрацію права власності на автомобілі за новими власниками, які придбали їх внаслідок укладення договорів купівлі-продажу, що визнані судом недійсними.
Також судом зазначено, що в такому випадку права ОСОБА_1 та її законні інтереси не порушуються оспорюваним нею арештом, адже особи, за якими залишаються зареєстрованими спірні транспортні засоби, мають право самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав. Тобто суд вважав, що оскільки оскаржувані рішення та дії приватного виконавця були прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника порушено не було, відсутні підстави для задоволення скарги.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 11 лютого 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявником як підстави касаційного оскарження зазначених судових рішень визначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосували положення статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки приватний виконавець не має права здійснювати звернення стягнення на майно, яке не належить боржнику, зокрема транспортні засоби, щодо яких здійснено опис і арешт, втім, які не належать ОСОБА_1 . Оскаржувані рішення ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц (провадження № 61-17988св18) щодо оцінки обставин, за яких відбувся перехід у власність боржника автомобіля, зняття з реєстрації та перереєстрація транспортного засобу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2013 року у цивільній справі № 161/16330/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2013 року № 2711/12-206 у розмірі 952 884, 22 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" на його правонаступника у спірних правовідносинах - Товариство з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." (далі - ТОВ "А.В.Л.") у справі № 161/16330/13-ц.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2019 року у справі № 161/9789/18 визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 24 лютого 2018 року № 499-02/2018, за яким Приватне підприємство "ДЕЛІВЕРІ КАР" передало у власність ОСОБА_3 транспортний засіб - вантажний автомобіль марки MAN, моделі 18.463 FLT, сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2001, колір зелений, об`єм двигуна 12816 куб. см, шасі № НОМЕР_2 .
Скасовано перереєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірний автомобіль та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24 лютого 2018 року, НОМЕР_3, видане Територіальним сервісним центром 0741 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області, про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_3 .
Зобов`язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 зазначений транспортний засіб.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2019 року у справі № 161/9790/18 визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 24 лютого 2018 року № 500-02/2018, за яким приватне підприємство "ДЕЛІВЕРІ КАР" передало у власність ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль марки "VOLVO", моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11 967, куб. см D, шасі № НОМЕР_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірний автомобіль та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24 лютого 2018 року НОМЕР_6, видане Територіальним сервісним центром 0741 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області. Зобов`язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 цей транспортний засіб.
Зазначені судові рішення, постановлені за позовами ОСОБА_1, набрали законної сили.
На виконання рішення у цивільній справі № 161/16330/13-ц судом виданий виконавчий лист від 30 січня 2018 року, що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С., виконавче провадження №61436841.
У межах зазначеного провадження виконавцем винесені постанови: 1) від 03 березня 2020 року про стягнення основної винагороди, а також від 03 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження, у пункті 3 якої також вирішено про стягнення основної винагороди; 2) від 03 квітня 2020 року та 27 квітня 2020 року про накладення арешту на транспортні засоби.