Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 756/10603/17
провадження № 61-4449св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_10,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
08 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_10 про виключення відомостей з актового запису про народження дитини та оспорювання батьківства.
Позов мотивовано тим, що на момент реєстрації 05 серпня 2003 року шлюбу з ОСОБА_10 остання перебувала у шлюбі з квітня 2001 року з ОСОБА_4 . Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 25 лютого 2016 року актовий запис про шлюб, складений 05 серпня 2003 року, анульовано на підставі статті 39 СК України.
У позивача виникли сумніви щодо факту його біологічного батьківства відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року позовні вимоги в частині виключення відомостей про батьківство
ОСОБА_1 з актового запису про народження ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено без розгляду за заявою ОСОБА_1 .
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав пропуску строку, встановленого статтею 56 КпШС України звернення до суду з позовом, який є преклюзивним, і підстав для його поновлення немає.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив позовну давність на оспорювання запису про батьківство, встановлену статтею 56 КпШС України; суд першої інстанції ухвалив справедливе рішення, виходячи з інтересів дитини, принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи апеляційний суд має перевірити доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску позовної давності; надати оцінку правовідносинам сторін для встановлення балансу між інтересами дитини та батька щодо встановлення його батьківства за обставин цієї справи; встановити, чи відповідатиме статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосування наслідків спливу позовної давності; чи буде в найкращих інтересах дитини поновлення позовної давності для позову у цій справі; на виконання вимог цивільного процесуального законодавства дослідити та оцінити зібрані у справі докази і ухвалити судове рішення по суті позовних вимог відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
ПОВТОРНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року залишено без змін.
Свою відмову апеляційний суд мотивував тим, що ОСОБА_1 пропустив позовну давність на оспорювання запису про батьківство, встановлену статтею 56 КпШС України. Перевіряючи поважність пропуску строку звернення до суду апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустив майже 14 років, так як за обставин справи про порушення своїх прав він міг дізнатися одразу ж після народження сина ОСОБА_5 . Колегія суддів вважала недоведеними доводи позивача, що про порушення свого права він дізнався лише у 2015-2016 роках і тому не звертався до суду раніше. Таким чином, судом встановлено про обізнаність позивача ще в 2003 року про те, що він може бути не батьком сина ОСОБА_5 . Апеляційний суд вказав, що початок перебігу такого строку за законодавством України відраховується не лише від обізнаності про порушення свого права, а й від часу, коли особа могла довідатися про порушення свого права.
Апеляційний суд також вказав, що поновлення ОСОБА_1 позовної давності та задоволення позову за даних обставин не буде відповідати найкращим інтересам дитини, оскільки позбавить дитину як права мати батька, так і права отримувати належне матеріальне забезпечення для розвитку власних здібностей, оскільки наявне рішення суду про стягнення з позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що рішення суду апелційної інстанції не містить фактичних обставин, встановлених судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, мотиви відхилення доказів судом, оцінку доказів.
На думку заявника, судом порушено статтю 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, за змістом якої втручання державного органу, зокрема, суду у приватне життя особи повинно бути обґрунтованим та виправданим.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва.
25 травня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 вересня 2002 року
ОСОБА_1 та ОСОБА_10 здійснили обряд вінчання.
05 серпня 2003 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва складено актовий запис за № 967.
ОСОБА_10, вступаючи 05 серпня 2003 року у шлюб з ОСОБА_1, перебувала з 2001 року з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який не був припинений.
25 лютого 2016 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві анульований актовий запис № 967 від 05 серпня 2003 року про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_4, зареєстрований 06 квітня
2001 року, визнано недійсним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5, у свідоцтві про народження якого батьком записаний ОСОБА_1, матір`ю - ОСОБА_10 про що в книзі записів актів громадського стану про народження 09 грудня 2003 року зроблено відповідний запис за № 2458.
За результатом аналізу ДНК від 16 вересня 2016 року, можливість біологічного батьківства ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_5 повністю виключена.
Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 15 грудня 2017 року № 338 вирішити питання біологічного батьківства ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_5 неможливо у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 для відбору зразка крові доставлений не був.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду
міста Києва із заявою про поновлення строку звернення до суду з позовом на підставі статті 56 КпШС України, частини шостої статті 136 СК України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає