Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 200/8310/18
провадження № 61-14033св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від
29 листопада 2019 року у складі судді Женеску Е. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів:
Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями слідчих органів Кіровського РВ ДМУ ГУНП в Дніпропетровській області.
Позов мотивовано тим, що 10 січня 2006 року слідчими органами порушено кримінальну справу за фактом відкритого викрадення майна громадян, за частиною першою статті 186 КК України, 15 січня 2006 року порушено кримінальну справу за частиною першою статті 309 КК України відносно нього та 15 січня 2006 року вказані кримінальні справи об`єднані в одну.
Зазначав, що 16 січня 2006 року він був затриманий та 23 січня 2006 року йому пред`явлено звинувачення за частиною другою статті 186 та частиною другою статті 309 КК України, 23 січня 2006 року судом обрано запобіжний захід - тримання під вартою, 11 квітня 2004 року кримінальну справу направлено до суду з обвинувальним актом, а 01 червня 2007 року суд направив справу на додаткове розслідування.
01 серпня 2007 року справу знову направлено до суду, однак 19 грудня
2007 року судом знову направлено справу для додаткового розслідування.
Також, 19 грудня 2007 року змінено обраний йому запобіжний захід та взято з нього підписку про невиїзд.
13 березня 2008 року слідчий Кіровського РВ ДМУ закрив кримінальну справу за його обвинуваченням за частиною другою статті 186 КК України за недоведеністю їх вини в скоєні злочину, та матеріали справи по факту відкритого викрадення майна громадян виділив в окреме провадження, не надавши йому номер. Другою постановою слідчий кримінальну справу за його обвинуваченням за частиною другою статті 309 КК України теж виділив в окреме провадження, але номеру провадженню також не надав.
Вказував, що після звільнення 19 грудня 2007 року з-під варти його до слідчих органів не викликали. Про те, що кримінальна справа за частиною другою статті 186 КК України - закрита, а кримінальна справа за частиною другою статті 309 КК України - виділена в окреме провадження, йому ніхто не повідомив. Порядок поновлення його порушених прав та відшкодування завданої шкоди йому роз`яснено не було, та лише 13 квітня 2018 року було отримано відповідь від начальника СВ ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області та копію постанови слідчого Начиняного В. С. від 15 листопада 2009 року про закриття кримінального провадження проти нього за частиною другою статті 309 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Посилаючись на те, що період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, затримання, тримання під вартою склав 1 рік 11 місяців 3 доби, з 16 січня 2006 року по 19 грудня 2007 року, крім того, в статусі обвинуваченого за частиною другою статті 186 КК України він перебував з 23 січня 2006 по
13 березня 2008 року тобто 2 роки 1 місяць 19 діб, в статусі обвинуваченого за частиною другою статті 309 КК України - з 23 січня 2006 по 15 листопада
2009 року, тобто 3 роки 9 місяців 23 доби, підписка про невиїзд незаконно діяла до 15 листопада 2009 року, а під час перебування під вартою,
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, якого він не мав можливості поховати, а дівчина, з якою він зустрічався та мав намір створити сім`ю, покинула його, слідчий не повідомив його своєчасно про закриття кримінальних справ і ще 9 років він вважав, що знаходиться під слідством, що також завдавало йому моральних страждань та порушувало нормальні життєві зв`язки, ОСОБА_1 просив поновити строк позовної давності на розгляд позовної заяви, як пропущений з поважних причин; визнати незаконними дії слідчих органів по незаконному пред`явленню йому обвинувачень у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186 та частиною другою статті 309 КК України, незаконного затримання та незаконного взяття та тримання під вартою, незаконного неповідомлення про закриття проти нього кримінальних справ і не роз`яснення йому порядку поновлення його порушених прав і свобод та порядку відшкодування завданої йому шкоди, як це передбачено статтею 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури та суду"; визнати незаконними дії по відмові у прийнятті постанови за його зверненням відповідно до статті 12 вищевказаного Закону і надані відписки про те, що треба звернутись до суду; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету через органи Казначейства на його користь за завдану йому моральну шкоду за незаконне пред`явлення обвинувачень у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186 та частиною другою статті 309 КК України, незаконне затримання та незаконне взяття та утримання під вартою, незаконне неповідомлення про закриття проти нього кримінальних справ і не роз`яснення йому порядку поновлення його порушених прав і свобод та порядку відшкодування завданої йому шкоди - в сумі 251 958,00 грн; витрати, понесені ним на правову допомогу в 2006-2007 роках в сумі 16 797,00 грн; витрати, понесені ним на правову допомогу в 2017 та в 2018 роках в сумі 46 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від
29 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності на звернення з позовом до суду.
Визнано незаконними дії слідчих органів по незаконному пред`явленню ОСОБА_1 обвинувачень у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186 та частиною другою статті 309 КК України, незаконного затримання та незаконного взяття та тримання під вартою, незаконного неповідомлення ОСОБА_1 про закриття проти нього кримінальних справ і не роз`яснення йому порядку поновлення його порушених прав і свобод та порядку відшкодування завданої йому шкоди, як це передбачено статтею 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури та суду".
Визнано незаконними дії по відмові у прийнятті постанови за зверненням відповідно до статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури та суду".
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду за незаконне пред`явлення обвинувачень у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186 та частиною другою статті 309 КК України, незаконне затримання та незаконне взяття та утримання під вартою, незаконне неповідомлення про закриття проти нього кримінальних справ і не роз`яснення йому порядку поновлення його порушених прав і свобод та порядку відшкодування завданої йому шкоди - в сумі 251 958,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності слід поновити у зв`язку з наявністю правових підстав для його поновлення, вимоги про відшкодування завданої йому моральної шкоди та вимоги про визнання дій слідчих органів незаконними вважав обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з врахуванням вимог закону.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, до якої приєдналося Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, залишено без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від
29 листопада 2019 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, до якої приєдналося Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 вересня 2020 року Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від
11 серпня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що заявникне може бути відповідачем у даній справі оскільки є лише виконавцем судового рішення, а право на відшкодування шкоди дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб, моральна шкода визначена позивачем як завищеною.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
30 грудня 2020 року ГУНП в Дніпропетровській області через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу задовольнити, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від
11 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
19 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - Прудковський В. Д. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року - без змін.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року поновлено Державній казначейській службі України строк на касаційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
Зупинено виконання рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року,до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
02 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду
від 11 серпня 2020 року не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не перевіряються.
Фактичні обставини справи
10 січня 2006 року слідчий СВ Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області Захаренко Ю. В. порушив кримінальну справу за фактом відкритого викрадення майна, яке належить ТОВ "Бонус", за ознаками частини другої статті 186 КК України.
15 січня 2006 року слідчий СВ Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області Миронюк С. А. порушив кримінальну справу відносно ОСОБА_1, за ознаками частини першої статті 309 КК України.
15 січня 2006 року слідчий СВ Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області Захаренко Ю. В. об`єднав в одне провадження кримінальні справи № 65061010, порушену за ознаками частини другої статті 186 КК України, № 65061020, порушену відносно ОСОБА_1, за ознаками частини першої статті 309 КК України, та № 65061021, відносно ОСОБА_3, за ознаками частини першої статті 309 КК України, в одне провадження та присвоїв номер № 65061010.
16 січня 2006 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку статті 115 КПК України за підозрою в скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 186, частини першої статті 309 КК України.
20 січня 2006 року слідчим Захаренко Ю. В. винесено постанову про допуск до участі у справі захисника Прудовського В. Д.
16 січня 2006 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесено постанову про продовження затримання ОСОБА_1 до десяти діб.
23 січня 2006 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесено постанову про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу - тримання під вартою.
11 квітня 2006 року прокурором Кіровського району затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі № 65061010 по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 309 КК України.
01 червня 2007 року Кіровський районний суд виніс постанову про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 309 КК України - прокурору для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід залишений без змін - тримання під вартою.
01 серпня 2007 року прокурором Кіровського району затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі № 65061010 по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 309 КК України.
19 грудня 2007 року Кіровський районний суд виніс постанову про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 309 КК України - прокурору для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід ОСОБА_1 - змінений на підписку про невиїзд, та його звільнено з-під варти в залі суду.
19 грудня 2007 року у ОСОБА_1 було відібрано підписку про невиїзд.
13 березня 2008 року слідчий СВ Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області Захаренко Ю. В. виніс постанову, якою закрив кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 186 КК України - в зв`язку з недоведеністю їх вини у вчиненні злочину. Матеріали кримінальної справи за фактом відкритого викрадення майна, яке належить ТОВ "Бонус" - виділив в окреме провадження.
Також, 13 березня 2008 року слідчий СВ Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області Захаренко Ю. В. виніс постанову, якою кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками частини другої статті 309 КК України виділив із кримінальної справи № 65061010 в окреме провадження, прийняв кримінальну справу до свого провадження та приступив до досудового слідства.
08 листопада 2017 року ОСОБА_1 та адвокат Прудковський В. Д. уклали договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати необхідну правову допомогу у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 186 та частиною другою статті 309 КК України. Кримінальна справа № 65061010 розслідується СВ Кіровського РВ ДМУ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області з січня 2006 року; з`ясувати чому ОСОБА_1 до цього часу не повідомлений про результати розслідування.
06 грудня 2017 року ОСОБА_1 та адвокат Прудковський В. Д. уклали договір про надання юридичної допомоги, представництва, згідно якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати необхідну правову допомогу, представляти і захищати інтереси клієнта у всіх судах загальної юрисдикції в якості представника позивача до держави Україна за незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, незаконний арешт у кримінальній справі № 65061010, порушеній СВ Кіровського РВ ДМУ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області в січні 2006 року за статями 186 та 309 КК України; підготувати позовну заяву в суд; представляти його інтереси в суді, а також в усіх інших державних та недержавних органах.
На запит адвоката Прудковського В. Д. начальник слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Кучеровський О. О. листом від 13 квітня 2018 року повідомив, що 13 березня 2008 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками частини другої статті 309 КК України виділено із кримінальної справи № 65061010 в окреме провадження за номером № 65081140, та станом на 13 квітня 2018 року кримінальна справа за
№ 65081140 зберігається в архіві СВ Дніпровського ВП ГУНП.
В матеріалах справи наявна копія постанови слідчого СВ Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області Начиняного В. С. від 15 листопада 2009 року у кримінальній справі №65081140, якою припинено кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 309 КК України на підставі пункту 2 статті 6 КПК України в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
23 лютого 2018 року адвокат Прудовський В. Д. подав начальнику ГУ НП в Дніпропетровській області звернення-претензію про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями слідчих органів, та просив прийняти постанову про виплату з державного бюджету
135 602,00 грн матеріальної шкоди.
Листом від 15 березня 2018 року начальник слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Кучеровський О. О. повідомив адвоката Прудковського В. Д. про те, що виплати грошових коштів органами досудового розслідування не проводяться, в зв`язку з тим, що виплати не входять в компетенцію вищезазначеного органу та порадив звернутися до суду.