Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 640/13498/18
провадження № 61-11575св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс проперті групп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс проперті групп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна, про визнання недійсними договору відступлення права вимоги, скасування реєстраційної дії та витребування нерухомого майна з незаконного володіння
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Широковою В. А. 11 травня 2007 року за реєстровим номером 2157, серія та номер 1720, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінанс проперті групп" (далі - ТОВ "Фінанс проперті групп") та ОСОБА_2, виданий 04 травня 2018 року, видавник - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С.; скасувати реєстраційну дію - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41982304 від 10 липня 2018 року, 13:30:46, приватний нотаріус Чижова Н. А., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область; витребувати з чужого незаконного володіння нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернути квартиру власнику ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на порушення норм законодавства при укладенні відповідачами договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та при реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 . Зокрема зазначав, що у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою та має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_2, який не є належним суб`єктом надання фінансових послуг. Крім того, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Н. А., порушивши процедуру звернення стягнення на іпотечне майно, вчинила реєстрацію права власності на нерухоме майно. Вказував, що спірна квартира вибула з володіння всупереч його волі і неодноразово відчужувалася. Останній власник квартири, ОСОБА_3, в квартирі ніколи не проживала, не вселялася і не зареєстрована в ній. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Орджонікідзевський районний суд міста Харкова рішенням від 05 грудня 2019 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Широковою В. А. 11 травня 2007 року за реєстровим № 2157, серія та номер 1720, укладений між ТОВ "Фінанс проперті групп" та ОСОБА_2, видавник - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С. Скасував реєстраційну дію Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41982304 від 10 липня 2018 року 13:30:46, внесені приватним нотаріусом Чижовою Н. А., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область. Витребував з чужого незаконного володіння нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернув квартиру власнику ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить частині третій статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Також суд виходив з того, що приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Н. А., порушивши процедуру звернення стягнення на іпотечне майно, вчинила реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів на підтвердження того, що письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки надсилалася позивачу і була ним отримана, та не перевірила безспірність заборгованості за наданими документами. Крім того, рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н. А. від 10 липня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, яка була проведена на підставі правочину, визнаного судом недійсним, підлягає скасуванню з відповідним внесенням запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру. Також суд зазначив, що сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця ОСОБА_1 на вибуття майна з його володіння.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 23 червня 2020 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що укладений 04 травня 2018 року між ОСОБА_2 і ТОВ "Фінанс проперті групп" договір є договором факторингу, а тому наявні передбачені законом підстави для визнання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки недійсними. Належних і допустимих доказів того, що під час переходу від ТОВ "Фінанс Проперті групп" до ОСОБА_2 прав у зобов`язанні, будь-яким чином збільшився та/або змінився обсяг зобов`язань позичальника за кредитним договором, матеріали справи не містять.
Ураховуючи відсутність підстав для визнання договору про відступлення прав за іпотечним договором недійсним, апеляційний суд дійшов висновку, що немає і підстав для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за зазначеним договором.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року і залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2019 року.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16 квітня 2019 року у справі № 916/144/17 та від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що договір про відступлення права вимоги від 04 травня 2018 року, укладений між ТОВ "Фінанс Проперті групп" і ОСОБА_2 за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву) є договором факторингу. Безпідставним є посилання апеляційного суду на непред`явлення вимог про визнання недійсним відступлення прав вимоги за кредитним договором, оскільки ОСОБА_1 не був поінформований про укладення договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та забезпечувальними договорами від 04 травня 2018 року між ТОВ "Фінанс Проперті групп" і ОСОБА_2 та не знав про їх існування. Після примусового виселення ОСОБА_1 і його родини зі спірної квартири він отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, із якої дізнався, що підставою виникнення у ОСОБА_2 права власності був зазначений тільки договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Саме тому була заявлена вимога про визнання його недійсним та вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 . На думку позивача, договір від 04 травня 2018 року про відступлення права вимоги за кредитним договором є нікчемним правочином, тому він не заявляв вимоги про визнання вказаного договору недійсним. Окрім того, обидва договори від 04 травня 2018 року є фактично одним договором факторингу.
Апеляційний суд, відмовивши в задоволенні позову в частині скасування реєстраційної дії - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна із чужого незаконного володіння, не спростував висновків місцевого суду про доведеність цих вимог з підстав, наведених у позові. При цьому суд не навів жодних доводів про обґрунтованість/необґрунтованість цих вимог, пославшись лише на те, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню через відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Також скарга містить доводи про неправильний розподіл судових витрат.
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Баценюк Н. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначила, що укладений між ТОВ "Фінанс Проперті групп" і ОСОБА_2 договір про відступлення права вимоги не містить ознак договору факторингу, а є суто договором відступлення права вимоги, і позивач не довів, що оспорюваний ним правочин є договором факторингу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 вересня 2020 року справа № 640/13498/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що 11 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ТОВ Банк "Фінанси та Кредит", банк), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 202-02-И, за умовами якого позичальник отримав у кредит грошові кошти у розмірі 18 500,00 дол. США, зі сплатою 12 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення 11 травня 2027 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 202-02-И між банком і ОСОБА_1 11 травня 2007 року був укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 2157, предметом якого є майнові права на об`єкт нерухомості - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, 11 травня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" і ОСОБА_4, ОСОБА_1 був укладений договір поруки № П-201-02-И.
15 березня 2018 року було призначено електронний аукціон з продажу лота належного ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а саме право вимоги за кредитним договором від 11 травня 2007 року № 201-02-И.
На підставі протоколу електронного аукціону від 15 березня 2018 року № UA-EA-2018-01-24-000681-a, сформованого за результатами продажу лота № F07GL10391, із забезпеченням, а саме однокімнатною квартирою АДРЕСА_1, переможцем стало ТОВ "Фінанс проперті групп".
13 квітня 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" і ТОВ "Фінанс проперті групп" був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. за № 379.
04 травня 2018 року між ТОВ "Фінанс проперті групп" та ОСОБА_2 були укладені договори відступлення прав вимоги, за умовами яких первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор одержує (набуває) права кредитора в зобов`язанні за кредитним договором від 11 травня 2007 року № 201-02-И, укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1, іпотечним договором від 11 травня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2157.
На підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н. А. від 10 липня 2018 року право власності на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2, номер запису про право власності 26970049.
12 вересня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С. за № 3781, номер запису про право власності 27880245.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зазначеним вимогам оскаржувана постанова відповідає не повною мірою.
Щ