Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 654/241/19
провадження № 61-15547св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Негра Лариса Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2019 року у складі судді Сіянка В. М., постанову Херсонського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Негра Л. А., про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Позовна заява мотивована тим, що з 23 серпня 2002 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними набуто у власність, крім іншого, земельну ділянку площею 1,2334 га, з кадастровим номером 6522310100:01:003:0565, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана земельна ділянка була сформована з низки інших земельних ділянок, без виділення її в натурі та без визначення порядку користування нею.
Позивач зазначає, що згідно з рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 жовтня 2014 року у справі № 654/2986/14-ц про поділ майна подружжя він та ОСОБА_2 визнані співвласниками земельних ділянок: кадастровий номер 6522310100:01:003:0177, площею 0,0835 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0178, площею 0,0903 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0179, площею 0,0876 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0180, площею 0,082 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0170, площею 0,0895 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0171, площею 0,0836 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0172, площею 0,0701 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0173, площею 0,0866 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0174, площею 0,0990 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0175, площею 0,0994 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0176, площею 0,0867 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, які об`єднані в земельну ділянку площею 1,2334 га з кадастровим номером 6522310100:01:003:0565, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначеним рішенням суду за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки.
07 лютого 2018 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 Ѕ частину земельної ділянки, площею 1,2334 га, з кадастровим номером 6522310100:01:003:0565, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Нерою Л. А., зареєстровано в реєстрі за №121.
Позивач зазначає, що для відчуження майна одним із подружжям необхідне отримання згоди іншого подружжя при розпорядженні спільним майном, зокрема при вчинені правочину дарування нерухомого майна.
Разом із тим, при посвідченні нотаріусом договору дарування земельної ділянки допущено низку порушень, а саме: нотаріус не перевірив, чи перебувала ОСОБА_2 у шлюбі, наявність згоди другого із подружжя, належність земельної ділянки до спільної часткової власності подружжя.
Також зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 20 лютого 2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
На думку позивача, ураховуючи статус спірної земельної ділянки та відсутність рішення щодо виділу в натурі часток її співвласників, накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 унеможливлювало укладення договору дарування частки у праві на земельну ділянку, поки обтяження не буде знято.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір дарування Ѕ частки земельної ділянки, площею 1,2334 га, кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 07 лютого 2018 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Негрою Л. А., зареєстрований в реєстрі за № 121; скасувати державну реєстрацію цього договору дарування; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на Ѕ частку вказаної земельної ділянки (номер рішення 39564040 від 07.02.2018 16:01:04), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 989408365223, номер запису про право власності: 24725907, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права ОСОБА_1 як співвласника вказаної земельної ділянки відчуженням ОСОБА_2 за договором дарування належної їй частки порушені не були.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що оскаржувані рішення суперечать правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17(провадження № 61-124св20) та від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18), про те, що право самостійного розпорядження часткою у праві власності не тотожне розпорядженню частиною майна.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
02 лютого 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 рокусправу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23 серпня 2002 року.
У провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області перебувала цивільна справа № 654/2986/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами було задоволено частково.
Зокрема, за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частину придбаного за час шлюбу майна, а саме земельних ділянок: кадастровий номер 6522310100:01:003:0177, площею 0,0835 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0178, площею 0,0903 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0179, площею 0,0876 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0180, площею 0,082 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0170, площею 0,0895 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0171, площею 0,0836 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0172, площею 0,0701 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0173, площею 0,0866 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0174, площею 0,0990 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0175, площею 0,0994 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 6522310100:01:003:0176, площею 0,0867 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, які об`єднані в земельну ділянку площею 1,2334 га з кадастровим номером 6522310100:01:003:0565, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Шаркова О. О. від 20 лютого 2015 року в межах виконавчого провадження ВП № 46555830 було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_1
20 лютого 2015 року інформація про державну реєстрацію обтяжень внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом з реєстру, сформованого 27 листопада 2018 року.
07 лютого 2018 року ОСОБА_2 подарувала за договором дарування належну їй Ѕ частку земельної ділянки площею 1,2334 га, кадастровий номер 6522310100:01:003:0565, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Негра Л. А. та зареєстровано в реєстрі за №121.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.