ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 380/10381/20
адміністративне провадження № К/9901/22182/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ЛВ Лімітед"
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року (суддя Мричко Н.І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року (судді Глушко І.В., Довга О.І., Запотічний І.І.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ЛВ Лімітед"
до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
12 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ЛВ Лімітед" (надалі також - Позивач, ТОВ "Агро ЛВ Лімітед", скаржник) звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; надалі також - Відповідач) від 19 червня 2020 року №0004315209, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 919128,00 грн.
1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ЛВ Лімітед", відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду на 21 грудня 2020 року, відкладено до 25 січня 2021 року.
25 січня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11 лютого 2021 року.
11 лютого 2020 року Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що з Єдиного державного реєстру судових рішень Позивачу стало відомо про постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року, в якій зроблено висновок щодо процесуальних строків звернення до суду з позовом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень після застосування процедури адміністративного оскарження, який становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). Крім того, Позивач акцентував, що Верховний Суд у вказаній постанові зауважив, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій. При зверненні до суду (17 листопада 2021 року) Позивач обраховував строки виходячи з положень ПК України, яким гарантовано право на оскарження рішення контролюючого органу впродовж строків, визначених у статті 102 ПК України. Тобто, Позивач звернувся до суду раніше, ніж відбулась зміна судової практики, відповідно наявні підстави для поновлення строку звернення до суду.
1.3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у задоволенні клопотання представника Позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ЛВ Лімітед" залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року - без змін.
Постановляючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій зазначили, що у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. Водночас, правового висновку про те, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено процесуальний строк звернення до суду, а так само і про те, що він становить 1095 днів, ця постанова Верховного Суду не містить.
Посилаючись на висновки судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, суди обох інстанцій вказали на те, що пункт 56.19статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Верховний Суд виснував, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, та не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду, а право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів.
Суди обох інстанцій виходили з того, що Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 26 листопада 2020 року справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Тому Верховним Судом сформульовано новий правовий висновок, який зводиться до того, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах, і встановлює строк для оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання досудового порядку вирішення спору, протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Щодо наведених представником Позивача доводів у клопотанні про поновлення строку звернення до суду суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, вказав на те, що положення пункту 56.19 статті 56 ПК України діють з 2 жовтня 2010 року, а тому посилання на те, що на час подання позовної заяви Позивач не міг знати про зміну судової практики щодо застосування строків звернення до суду, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, не враховано судом.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись із судовими рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Скаржник стверджує, що судами першої та апеляційної інстанції безпідставно враховано у цій справі новий правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, оскільки на час звернення до суду з позовом була сформована інша судова практика, викладена Верховним Судом у постанові від 3 квітня 2020 року по справі №2540/2576/18, яка зводилась до того, що строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Акцентує, що зміна судової практики, що відбулася після подання позову, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час подання позову.
При цьому наголошує, що вирішуючи питання строку звернення до суду з позовом у цій справі судами обох інстанцій не враховано, що зміна сталої судової практики відбулась в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду вже після звернення Позивача з даним позовом до суду, у зв`язку з чим цей факт є поважною причиною при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду.
Підсумовуючи зауважує на тому, що звертаючись до суду з позовом ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" не могло передбачити зміну судової практики щодо строку звернення до суду у відповідній категорії податкових спорів, що, як наслідок, призведе до порушення строків звернення до суду та позбавить Позивача попередньо гарантованої впевненості у наявності права на оскарження в суді спірного індивідуального акта в межах визначених законодавцем строків, що є неприпустимим.
Крім викладеного зазначає й про те, що ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не надано оцінку правової природи оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яким не було нараховано грошове зобов`язання, а зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що також, на думку скаржника, об`єктивно впливає та зумовлює різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду при їх оскарженні.
Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість не є рішенням про нарахування грошових зобов`язань, відтак строки звернення до суду, визначені положеннями пункту 56.19 статті 56 ПК України, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
Дане узгоджується також з правовим висновком Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 лютого 2021 року у справі №420/1927/20, де Суд зазначив, що з прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку, зокрема, у тримісячний строк (якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків у встановлений строк.) При цьому, Позивач звернувся до суду у визначений тримісячний строк з моменту отримання рішення ДПС України від 21 серпня 2020 року №26181/6/99-00-06-02-02-06.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Цитуючи норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) щодо строку звернення до суду з позовом Відповідач вказує про те, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19.
Зазначає, що процедура адміністративного оскарження у цій справі закінчилася днем отримання Позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України), а саме 27 серпня 2020 року. Тому, враховуючи отримання ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" саме 27 серпня 2020 року рішення ДПС України, яким скаргу платника податку залишено без задоволення, місячний строк на звернення до суду закінчився 28 вересня 2020 року. Натомість, до суду з позовною заявою Позивач звернувся лише 12 листопада 2020 року (дата здачі позовної заяви на пошту), тим самим пропустивши встановлений законом місячний строк звернення до суду.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
За змістом частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
За змістом пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Вирішуючи спірне питання щодо дотримання Позивачем строку звернення до суду з позовом судами попередніх інстанцій встановлено таке.
19 червня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0004315209, яке оскаржено ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" в адміністративному порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарг №26181/6199-00-06-02-02-06 від 21 серпня 2020 року скаргу ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. Це рішення направлено скаржнику та ним отримано 27 серпня 2020 року, що підтверджується витягом з трекінгу поштових відправлень "Укрпошта".
Позовну заяву про оскарження податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року №0004315209 здано Позивачем на пошту 12 листопада 2020 року.
Ключовим питанням, що постало перед судами першої та апеляційної інстанцій, було дотримання Позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом у цій справі, визначаючись щодо якого суди обох інстанцій виходили з правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19.
Так, 26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у цій справі відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
У спорі, в межах якого переглядаються оскаржувані судові рішення, сторони не заперечують, що Позивачем 27 серпня 2020 року отримано рішення Державної податкової служби України про результат розгляду скарги №26181/6/99-00-06-02-02-02-09 від 21 серпня 2021 року, а з позовом Позивач звернувся 12 листопада 2020 року, тобто з пропуском строку на звернення до суду.
Однак, Суд звертає увагу й визначальним є те, що Позивач подав позов до суду 12 листопада 2020 року, а Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, в якій, з-поміж іншого, зауважив, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
На етапі звернення до суду з позовом у цій справі Позивач не заявляв клопотання про поновлення строку, вважаючи його не пропущеним. Податковий орган не заявляв клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску Позивачем строку звернення до суду. Проте, ознайомившись зі змістом рішення Верховного Суду у справі №500/2486/19 Позивач подав до суду клопотання про поновлення строку та як на підставу пропуску строку послався на зміну судової практики в бік тлумачення норм щодо застосування коротших строків звернення до суду.
Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанцій дійшов висновку, а суд апеляційної інстанції цей висновок підтримав, що наведені у клопотанні підстави є неповажними з огляду на те, що Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 вже висловлював позицію щодо застосування скорочених строків звернення до суду при використанні досудового порядку врегулювання спору. Водночас, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 26 листопада 2020 року справі № 500/2486/19 відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
За наведеного, суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що звернувшись до суду лише 12 листопада 2020 року з позовом про спірного скасування податкового повідомлення-рішення Позивач пропустив місячний строк звернення до суду.
Частинами першою, другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За стандартами Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) під доступом до правосуддя розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.
В практиці ЄСПЛ визначають основні проблемні сфери, яких стосується право на доступ до правосуддя, зокрема, процесуальні перешкоди доступу такі, як обмеження строків, оскільки останні є проявом права держав накладати обмеження на потенційних учасників судового розгляду і, як правило, найменшою мірою залежать від волі самих учасників процесу.
Європейським судом з прав людини щодо визначення строку звернення до суду в контексті доступу до суду та забезпечення права на суд продемонстровано підхід, зокрема, викладений у рішенні по справі "Белет проти Франції", згідно з яким стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
В рішенні від 27 червня 2000 року у справі "Ілхан проти Туреччини" ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, на яку й посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, окрім правового висновку, який і був врахований судами попередніх інстанцій, також зауважено на тому, що:
- суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;
- зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;
- задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
В контексті викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 висновків необхідно звернути увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
Отже, з огляду на те, що з позовом у цій справі Позивач звернувся до суду першої інстанції 12 листопада 2020 року, тобто до прийняття 26 листопада 2020 року постанови Верховного Суду, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень після їх адміністративного оскарження, з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, Суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій зроблено помилкові висновки у цій справі, а тому касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню.