ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 520/5311/2020
адміністративне провадження № К/9901/11086/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК" Форт-пост"
на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (суддя Горшкова О.О.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (судді Бартош Н.С., Подобайло З.Г., Чалий І.С.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК" Форт-пост"
до Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області як структурний підрозділ ДПС)
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "БК" Форт-Пост" (надалі також - Позивач, ТОВ "БК" Форт-Пост", скаржник) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області як структурний підрозділ ДПС; надалі також - Відповідач) від 9 квітня 2020 року: №00000870518 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 852 532,50 грн, з яких 682026,00 грн за основним платежем та 170506,50 грн - штрафною (фінансовою) санкцію (штраф); №00000880518 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період 9 місяців 2019 року на суму 625099,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що господарські операції з контрагентами є реальними та належним чином підтвердженими первинними документами, що відповідають вимогам чинного законодавства та в повній мірі розкривають зміст та суть вчинених операцій. Натомість наведені в акті перевірки посилання та висновки контролюючого органу не спростовують реальності спірних господарських операцій.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позов задоволено.
Представник Позивача звернувся до суду першої інстанції із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат по справі задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу по справі №520/5311/2020 у розмірі 10000 грн 00 коп. на користь ТОВ "БК" Форт-Пост", в задоволенні решти заяви відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року залишено без змін.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідно до принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданих послуг та з урахуванням реальності, необхідності та розумності розміру понесених витрат на правову допомогу у цій справі, розмір витрат, що підлягають відшкодуванню на користь Позивача, складає 10000 грн.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині зменшення понесених витрат на правничу допомогу, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій оскаржені судові рішення просить скасувати в частині зменшення понесених ТОВ "БК" Форт-Пост" витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення про стягнення з Відповідача понесених ТОВ "БК" Форт-Пост" судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги Позивач стверджує, що судом першої інстанції вирішено питання розподілу судових витрат з порушенням положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) та зменшено розмір заявлених до відшкодування витрат без відповідного клопотання Відповідача, поданого на стадії розгляду справи по суті, а судом апеляційної інстанції допущеного порушення не враховано. При цьому скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2020 року у справі №910/1307/19, від 11 лютого 2021 року у справі №804/8237/17, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 20 січня 2021 року у справі №120/3929/19-а, які, на думку скаржника, не враховано судами першої та апеляційної інстанцій.
Акцентує на тому, що Відповідачем не надано жодних доказів як і не наведено будь-яких доводів щодо неспівмірності понесених Позивачем витрат на правничу допомогу у цій справі. Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування за рахунок Відповідача витрат на професійну правничу допомогу Позивачем був наданий детальний опис наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. При цьому, в детальному описі з урахуванням суми позову (1477631,50 грн) Позивачем здійснений розрахунок його співвідношення з витратами на правничу допомогу, які становлять лише 1,4% від загальної суми позовних вимог, що є незначними порівняно із сумою позову та об`ємом досліджених доказів.
Наведене залишилось поза межами судової оцінки, натомість на власний розсуд судами зменшено заявлену до відшкодування суму реально понесених витрат на правничу допомогу.
Стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій про завищений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 4 лютого 2021 року у справі №806/2299/18, від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17, оскільки судами обох інстанцій не було враховано, що:
- звертаючись до суду із вимогою про відшкодування за рахунок Відповідача витрат на професійну правничу допомогу, Позивачем був наданий детальний опис наданих адвокатом послуг на виконання робіт, при цьому здійснено розрахунок його співвідношення із витратами на правничу допомогу, які становлять лише 1,4 % від загальної суми позовних вимог, які є незначними порівняно із сумою позову та об`ємом досліджених доказів;
- під час підготовки адміністративного позову адвокатом проаналізовано великий обсяг первинних документів, які підлягали використанню як докази та сформовані значні в об`ємі судові матеріали.
Також зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно виключено з числа видів правничої допомоги, які підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача, послуг із підготовки письмових заперечень на акт перевірки, висновки якого покладені в основу оскаржених індивідуальних актів, як і витрати на підготовку справи до розгляду та збір доказів.
Окрім того вважає безпідставними висновки судів обох інстанцій про те, що усні консультації та вивчення первинних документів не потребує окремої оплати, оскільки наведене охоплено обсягом погодженого сторонами доручення щодо надання правової допомоги, при цьому розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Посилаючись на положення статті 134 КАС України Відповідач зазначає, що вирішуючи питання розподілу судових витрат суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. Вважає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено порушень норм процесуального права.
3. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ПОНЕСЕННЯ.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, до суду надано договір про надання правничої допомоги б/н від 1 липня 2019 року, додаткова угода №2 від 2 квітня 2020 року, рахунок №14/11/18 від 30 квітня 2020 року, звіт адвоката від 30 квітня 2020 року, акт про надання послуг адвоката від 1 червня 2020 року, платіжне доручення №274 від 1 червня 2020 року, виписка про рух коштів по банківському рахунку за 1-2 червня 2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000407, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).
Договором адвокату доручено: підготувати проекти документів, що необхідні для процедури оскарження результатів податкової перевірки, що оформлена Актом за №824/20-40-05-18-09/33412743 від 16 березня 2019 року перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "БК" Форт-Пост" з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повторною нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, в тому числі підготувати письмові заперечення на акт перевірки та позовну заяву на податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі; надати правовий аналіз господарських договорів та документів, складених на їх виконання з метою формування правильної юридичної позиції та способів захисту порушеного права; вивчити первинні документи, які є необхідними в якості письмових доказів для подачі до суду; виконати правовий аналіз письмових документів, які можуть підтверджувати заявлені Клієнтом вимоги до податкового органу; надати правові рекомендації щодо нових процесуальних форм вирішення спору; сформувати матеріали позовної заяви; здійснити розрахунок судового збору та надати реквізити для його сплати; виконати копіювальні роботи необхідних доказів для подачі до суду; виконати попередній розрахунок судових витрат; надати усні консультації щодо визначення способів вирішення спору; організувати розсипку процесуальних документів на адресу суду; надати консультації щодо порядку та способу забезпечення позову та наслідків можливого настання негативних майнових наслідків для Клієнта; у разі розгляду справи із викликом сторін, забезпечити представництво інтересів Клієнта в суді/ах адміністративної юрисдикції; підготувати інші необхідні процесуальні документи на вимогу суду та/або сторін під час розгляду справи; постійно надавати усні консультації з предмету доручення.
Підпунктом 2.1. пункту 2 додаткової угоди №2 від 2 квітня 2020 року до договору про надання правничої допомоги від 1 липня 2019 року Позивач та адвокат встановили, що за виконання доручення, передбаченого цією додатковою угодою, узгоджена сума гонорару становить - 20000,00 грн.
Підпунктом 2.2. пункту 2 додаткової угоди №2 від 2 квітня 2020 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 1 липня 2019 року сторонами визначено, що розмір гонорару, що визначений пунктом 2.1., є співмірним із складністю робіт та послуг, що надаються адвокатом за цією додатковою угодою; обсягом та кількістю досліджених адвокатом даних для формування матеріалів позову; часом, що витрачений та підлягає витраті (є необхідним) на виконання доручення; ціною позову. Розмір гонорару визначений в межах Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21 березня 2018 року №17.
Підпунктом 3.1. пункту 3 додаткової угоди №2 від 2 квітня 2020 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 1 липня 2019 року сторони визначили, що оплата гонорару в сумі 20000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.). здійснюється після відкриття провадження у справі за судовим спором за наслідками перевірки, що оформлена актом про результати документальної планової виїзної перевірки за №824/20-40-50-18-09/33412743.
За змістом акта про надання послуг адвоката від 1 червня 2020 року та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом до гонорару адвоката у розмірі 20000,00 грн входять такі послуги:
- підготовлені письмові заперечення на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки за №824/20- 40-05-18-09/33412743 від 16 березня 2020 року ( 5 годин - 1000,00 грн);
- підготовлений проект позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, наданий правовий аналіз наступних письмових матеріалів з метою визначення можливості використання їх в якості доказів для виконання узгодженого із клієнтом доручення (40 годин - 10000,00 грн);
- вивчені первинні документи визначені в пункті 2, які є необхідними в якості письмових доказів для подачі до суду (5 годин - 4000,00 грн);
- надані правові рекомендації щодо процесуальних форм вирішення спору (2 години - 500,00 грн);
- сформовані матеріали позовної заяви, виконані копіювальні роботи необхідних доказів для подачі до суду, виконаний попередній розрахунок судових витрат (5 годин - 3000,00 грн);
- надані усні консультації щодо визначення способів вирішення спору (2 години - 500,00 грн);
- надані консультації щодо порядку та способу забезпечення позову та наслідків можливого настання негативних майнових наслідків (2 години - 500,00 грн);
- постійно забезпечено надання усних консультацій з предмету доручення (постійно- 500,00 грн).
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Стаття 134 КАС України визначає витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин другої - сьомої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз положень статті 134 КАС України дає підстави вважати, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Тому доводи скаржника щодо порушення Відповідачем норм процесуального права поданням клопотання про зменшення розміру судових витрат по факту поданої заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу у цій справі є необґрунтованими, а висновки Верховного Суду у наведених скаржником постановах від 20 листопада 2020 року у справі №910/1307/19, від 11 лютого 2021 року у справі №804/8237/17, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 20 січня 2021 року у справі №120/3929/19-а доводять єдине та усталене правозастосування, зокрема, положень частини сьомої статті 134 КАС України.
По суті вирішеного судами попередніх інстанцій питання розподілу судових витрат скаржника на правничу допомогу у цій справі колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон №5076-VI) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Як підтверджується матеріалами справи, Відповідач надав клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу (а.с.142-144 т.10), у якому продубльовано зміст статей 132, 134, частини дев`ятої статті 139 КАС України та наведено цитати абзаців з постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та постанови Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, а також зроблено посилання на рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04) щодо права заявника на компенсацію обґрунтованих судових витрат у разі доведення, що понесені витрати були фактичними та неминучими.
Поряд з цим, вказане клопотання не містить будь-яких доводів щодо неспівмірності або необґрунтованого розміру витрат на правничу допомогу Позивача у цій справі, як і жодних посилань на обставини справи та докази на підтвердження завищеного, на думку Відповідача, розміру цих витрат та підстав для їх зменшення.
Суд звертає увагу, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Роблячи висновок про завищення розміру витрат на правничу допомогу та визначаючи співмірний розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки поданому Відповідачем клопотанню щодо зменшення розміру судових витрат, не дослідивши це клопотання на предмет наявності/відсутності обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат, а суд апеляційної інстанції вказану помилку не виправив, зробивши висновки без врахування позиції Відповідача та оцінки його доводів.
Натомість, скаржник акцентує на відсутності у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу жодних доводів Відповідача з посиланням на конкретні обставини щодо їх зменшення, як і доказів в обґрунтування підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу у цій справі.
Вирішуючи питання відповідності критерію співмірності заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу їх фактичному обсягу, суди попередніх інстанцій наведеному оцінки не надали та не вказали доказів, наданих стороною Відповідача, на доведення неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, які б могли слугувати підставою для висновку щодо неспівмірності понесених витрат відповідно до вимог частини сьомої статті 134 КАС України, та, відповідно, їх зменшення.
Положення статі 341 КАС України, якими окреслено межі касаційного перегляду, не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення питання розподілу судових витрат по справі, зокрема неналежно досліджено зібрані у справі докази та не надано належної оцінки доводам сторін, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржених судових рішень і направлення справи на новий розгляд.