ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2021 року
м. Київ
справа №820/5149/16
адміністративне провадження № К/9901/19292/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Гончарової І.А.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку України, Фонду Державного майна України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року ( Чалий І.С., Подобайло З.Г., Бартош Н.С. ) у справі за позовом Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Державного підприємства "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури", третя особа: Міністерство економічного розвитку України про надання дозволу на стягнення боргу,
в с т а н о в и в :
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року задоволено адміністративний позов Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Державного підприємства "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури", третя особа: Міністерство економічного розвитку України про надання дозволу на стягнення боргу.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, 18 червня 2020 року заступник прокурора Харківської області засобами поштового зв`язку надіслав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказане клопотання було обґрунтоване тим, що органи прокуратури не брали участі у вказаній справі та не були обізнані про її розгляд. Про прийняту судом постанову органи прокуратури довідались лише під час вивчення інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та з листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 27.02.2020. Також вказав на те, що до 09.06.2020 органи прокуратури не мали можливості ознайомитись із матеріалами даної справи в приміщенні суду, враховуючи приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, а також наказ голови Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 "Про внесення змін до режиму роботи суду".
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 на підставі частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з пропуском присічного строку на апеляційне оскарження.
Постановляючи означену ухвалу суд апеляційної інстанції вказав, що частина 2 статті 299 КАС України не встановлює будь-яких винятків щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу річного строку з дати оголошення рішення суду для суб`єкта владних повноважень, в тому числі для прокурора.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що, оскаржуючи до суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції, він реалізував функцію захисту державного майна, закріплену Конституцією України та чинним законодавством, як єдиний ефективний засіб захисту порушених інтересів держави. У зв`язку з наведеним вважає, що у даному конкретному випадку, враховуючи обставини справи, є підстави для визнання поважними причин пропуску строку на оскарження постанови суду та звернення з відповідною апеляційною скаргою, що проігнорував суд апеляційної інстанції.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Так, частиною першої статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, КАС України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до вимог частини другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що окружним адміністративним судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 296 КАС України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Натомість виняток із загального правила про преклюзивні наслідки пропуску річного строку стосується виключно осіб, рішення про права і обов`язки яких ухвалив суд.
При цьому скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Сама по собі неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
В даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки заступник прокурора Харківської області з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року лише 18 червня 2020 року, тобто більше ніж через три роки з дня складення повного тексту судового рішення та більше, ніж через три місяці з дня (27.02.2020), коли скаржнику стало відомо про існування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року як остаточного судового рішення у справі №820/5149/16. При цьому рішення про права та обов`язки прокуратури суд не ухвалював.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про: 1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду; 2) надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів; 3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду. У заяві особа повинна обґрунтувати, чому вона не змогла ознайомитися із судовим рішенням у Реєстрі, а також чому вона вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків.
В даному випадку прокурор не зазначає, з яких підстав він не мав можливості ознайомитися з текстом оскаржуваного судового рішення, яке з 16.02.2017 знаходяться у вільному доступі в ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/64677724), та звернутися з відповідною апеляційною скаргою у30-денний строк з дня, коли йому стало відомо про існування такого рішення.
Посилання скаржника на обставини, які унеможливили його ознайомлення з матеріалами справи № 826/13768/16 безпосередньо у приміщенні суду як на підстави поновлення такого строку, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже чинне процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження виключно з моменту ознайомлення особи із повним текстом оскаржуваного рішення, з огляду на те, що саме з цього часу особа вважається свідомою щодо правової позиції суду та, відповідно, може визначити підстави оскарження судового рішення.
У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.
Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку №3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, за своєю правовою природою наведені скаржником обставини, що прокурор не брав участі в розгляді справи, не був своєчасно ознайомлений з її матеріалами, не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки це призведе до поновлення стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій, отримання привілеїв прокурором відносно інших учасників спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах щодо початку обчислення перебігу процесуальних строків сформована у постанові Великої Палати від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16.
Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Доводи скаржника щодо невідповідності підходу суду апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність чи відсутність підстав для поновлення такого строку визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі, у зв`язку з чим відповідний підхід не може бути уніфікованим.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд