Постанова суду № 5019/592/12 від 12.08.2021 про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 5019/592/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича - Берегового І.В., Зражевської Я.О.,

Приватного підприємства "Кольортех" - Янчука В.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" - Богун В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича вх. № 6165/2021

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021

у складі колегії суддів: Коломис В.В. (головуюча), Тимошенка О.М., Миханюк М.В.

та на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021

у складі судді Качура А.М.

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича

до Приватного підприємства "Кольортех" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" (відповідач-2)

про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу

в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех".

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича вх. № 6165/2021 залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12 - без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. Предметом розгляду у цій справі є можливість визнання за покупцем (позивачем) права власності на нерухомість (частину цілісного майнового комплексу), що належала банкруту, в умовах фактичного її подвійного продажу: а саме, позивачеві та відповідачеві-2, за яким на момент подачі нинішнього позову Ніколаєвим Д.Б. уже було зареєстровано право власності на це майно.

2. Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

3. 02.06.2012 між ПП "Кольортех" в особі директора Соколовського С.М. (продавець) та Ніколаєвим Д.Б. (покупець) та поручителем зі сторони продавця ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу № 6 (далі - попередній договір), за умовами якого продавець та покупець зобов`язались у майбутньому в строк до 31.12.2012 укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.

4. Сторони визначили істотні умови основного договору, а саме: продавець - ПП "Кольортех"; покупець - Ніколаєв Д.Б. ; об`єкт - цілісний майновий комплекс, який знаходиться в АДРЕСА_1, що належить на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Онофрійчук С.Й. 29.06.2005 за реєстром № 4511, та зареєстрований бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 1952466, записано в реєстрову книгу № 103-1189 під № 10; ціна визначається сторонами у розмірі 200 000 доларів США. Інші умови основного договору, які не встановлені цим договором, погоджуються сторонами у основному договорі.

5. Відповідно до попереднього договору продавець зазначив, що даний об`єкт нікому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі та під забороною, в тому числі податковій заставі, не перебуває, прав на нього у третіх осіб, в тому числі права привілейованої купівлі, немає. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу покупець передає продавцеві гроші в сумі 265 000 грн, факт передачі яких підтверджується підписанням даного договору та розпискою поручителя про отримання вищезазначеної суми.

6. У цей же день, 12.06.2012, на виконання укладеного попереднього договору, Ніколаєвим Д.Б. було передано за розпискою ОСОБА_2, як довіреній особі продавця, 265 000 грн, як часткову оплату вартості об`єкту (майнового комплексу).

7. Розписками від 28.09.2012 на суму 30 000 грн, від 28.09.2012 на суму 30 000 грн, від 07.02.2014 на суму 11 000 доларів США та платіжними дорученнями від 25.10.2012 № 124, від 14.11.2012 № 126 на суму 55 000 грн Ніколаєв Д.Б. перерахував на виконання даного договору кошти на загальну суму 395 000 грн.

8. 17.08.2012 між ПП "Кольортех" в особі директора Соколовського С. М., як продавцем, ОСОБА_2, як поручителем зі сторони продавця, та Ніколаєвим Д.Б., як покупцем, було укладено додаток до попереднього договору купівлі-продажу № 6, в якому встановлено вартість майнового комплексу в сумі 1 257 772 грн та графік погашення даної вартості.

9. 07.02.2014 між поручителем зі сторони продавця - ОСОБА_2 та Ніколаєвим Д.Б. було складено Акт здачі-приймання робіт, згідно з яким останнім було проведено будівельно-ремонтні роботи майнового комплексу, що розташований по АДРЕСА_1, на загальну суму 387 835 грн.

10. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.04.2012 за заявою боржника порушено провадження у справі № 5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех" на загальних підставах Закону України "Про відновлення; платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

11. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.05.2012 у справі № 5019/592/12 введено процедуру розпорядження майном ПП "Кольортех".

12. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.09.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Кольортех".

13. Постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2014 у справі № 5019/592/12 ПП "Кольортех" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Михайловського С.В.

14. 18.06.2015 проведено другий повторний аукціон з реалізації майна банкрута - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: 33016, АДРЕСА_1. За результатами аукціону складено протокол від 18.06.2015 № 01-06/15/К.

15. Згідно розміщеного на сайті Вищого господарського суду України повідомлення від 19.06.2015 № 45/15, аукціон визнано таким, що відбувся. Переможцем аукціону визнано ПП "Даві Буд", яке запропонувало найвищу ціну за вказаний лот - 334 814,60 грн.

16. На підставі протоколу проведення другого повторного аукціону з реалізації майна банкрута від 18.06.2015 № 01-06/15/К між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд" укладено Договір № 19/06/15/Л купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015.

17. 14.07.2015 між ПП "Даві Буд" (продавець) та ТОВ "Радивилівмолоко" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до предмету якого продавець передав у власність, а покупець прийняв цілісний майновий комплекс, який розташований на АДРЕСА_1 . Цілісний майновий комплекс, що відчужений за цим договором, складається з контори "А 2" з цегли загальною площею 393 кв.м, матеріального складу "Б 1" з цегли загальною площею 498,1 кв.м, навісу для с/г машин "В 1" з цегли загальною площею 166,7 кв.м, матеріального складу № 3 "Г 1" з цегли площею 269,3 кв.м, матеріального складу № 1 "Д 1" з цегли загальною площею 367,5 кв.м, прохідної "3" з цегли загальною площею 21,6 кв.м. У договорі вказано, що зазначений цілісний майновий комплекс належить продавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про придбання майна з аукціону, виданого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. 22.06.2015 року № 2401.

18. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано 14.07.2015 року за ТОВ "Радивилівмолоко". Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер 724, виданий 14.07.2015.

19. У подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 5019/592/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016, задоволено заяву ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех", визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Кольортех" від 18.06.2015, оформлені протоколом від 18.06.2015 № 01-06/15/К, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015 № 19/06/15/К, укладений між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд".

20. У серпні 2016 року ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" з позовною заявою про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу, відповідно до якої, посилаючись на положення статті 16 ЦК України, просив: змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.06.2012 № 6 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012; визнати права ФОП Ніколаєва Д. Б., як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - з 12.06.2012 в частині 62,23 % від його вартості.

21. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 в задоволенні вказаного позову відмовлено.

22. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 скасовано, вирішено змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.06.2012 № 6 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012.

23. Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

24. За результатами нового розгляду спору рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі № 5019/592/12, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019, позов задоволено, змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.06.2012 № 6 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу з 12.06.2012; визнано права ФОП Ніколаєва Д.Б., як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з 12.06.2012 в частині 62,23 % від його вартості.

25. Після набрання вищевказаними рішеннями суду законної сили 22.07.2019 ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся із заявою до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради щодо реєстрації за ним права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, однак рішенням від 26.07.2019 № 47975980 Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради відмовлено у державній реєстрації права власності.

Подання позовної заяви до суду.

26. У зв`язку з відмовою Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на 2/3 частки (що є еквівалентом 62,23 %) вищезазначеного цілісного майнового комплексу.

27. Звертаючись із цим позовом до суду, позивач вважав, що у цьому спорі має місце порушення його прав як власника частки у праві спільної часткової власності на цілісний майновий комплекс. В обґрунтування позовних своїх позовних вимог позивач посилався на положення статті 328 ЦК України.

Розгляд справи судами.

28. Справа судами розглядалася неодноразово.

29. 03.10.2019 рішенням Господарського суду Рівненської області у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Радивилівмолоко", про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" відмовлено.

30. 14.07.2020 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019, прийнято нове рішення про задоволення позову, вирішено визнати право власності ФОП Ніколаєва Д.Б. на частку 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23 % цілісного майнового комплексу площею 1 067,99 кв.м і вартістю 782 835 грн, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

31. 27.10.2020 постановою Верховного Суду скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019, справу № 5019/592/12 в частині розгляду позову ФОП Ніколаєва Д.Б. про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

32. При цьому, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, зазначив в своїй постанові, що суди не врахували, що нормою статті 392 ЦК України встановлена обов`язкова умова, за наявності якої власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання права його власності особою, яка вказана відповідачем. Відтак, вирішуючи даний спір, суди мали встановити наявність чи відсутність фактів порушення, невизнання чи заперечення прав позивача особою відповідача або створення ним неможливості реалізації позивачем свого права власності, чого у даній справі зроблено не було.

Враховуючи, що позивач заявив вимогу про визнання права власності не на весь цілісний майновий комплекс, а лише на 2/3 його частки, суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, чи підлягає застосуванню до спірного нерухомого майна правовий режим спільної часткової власності. Також враховуючи, що позивач вважає себе власником 2/3 частки у вказаному цілісному майновому комплексі, суди мали встановити та дослідити обставини щодо визначення особи співвласника спірного нерухомого майна із зазначенням відповідної частки.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що заявляючи вимогу про визнання права власності на 2/3 частки цілісного майнового комплексу, тобто на нерухоме майно площею 1 067,99 кв.м (еквівалентно 62,23 % від загальної площі комплексу), позивач не визначив, яке саме майно входить у 2/3 частки, на яку претендує позивач, не вказав жодних індивідуальних характеристик, за якими суд може ідентифікувати таке майно із загального переліку об`єктів, які включає в себе спірний цілісний майновий комплекс.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що суди не врахували та не дослідили, чи забезпечить обраний позивачем спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, чи не призведе до порушення прав та інтересів іншого співвласника спірного нерухомого майна та чи не спричинить ухвалене судове рішення виникнення інших спорів щодо спірного майна.

33. 14.01.2021 ухвалою Господарського суду Рівненської області залучено ТОВ "Радивилівмолоко" до участі у справі в якості співвідповідача.

34. 18.03.2021 рішенням Господарського суду Рівненської області в задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех", ТОВ "Радивилівмолоко" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи № 5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" відмовлено.

35. 31.05.2021 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду мотивувальну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12 змінено. У решті рішення суду залишено без змін.

36. Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Господарським судом у рішенні від 14.08.2018 були встановлені преюдиційні факти щодо набуття прав покупця у розмірі 62,23 % від вартості, а не набуття позивачем права власності на частку у спільній частковій власності на нерухоме майно.

При цьому ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено обставин, що відносно спірного цілісного майнового комплексу виник такий правовий режим як спільна часткова власність. Судом також не встановлено обставин щодо іншого ймовірного співвласника у спільній частковій власності на це майно, а також не встановлено обставин щодо спільного набуття співвласниками прав спільної часткової власності відносно спірного об`єкта нерухомості; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження спільного придбання, виготовлення чи спорудження такого майна.

Тобто, заявляючи вимогу про визнання права власності на частку у цілісному майновому комплексі, позивач повинен обґрунтувати наявність порушення, невизнання або оспорювання його прав саме щодо даного об`єкта - частки у праві спільної власності. Водночас, права на частку у праві спільної власності не рівнозначні правам на майно, зокрема, на об`єкт нерухомості. А тому, звертаючись до суду з вимогою про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності, позивач повинен обґрунтувати порушення його прав саме щодо даного об`єкта цивільних прав. Натомість, ні в позовній заяві, ні в заяві про зміну предмету позову не наведено обґрунтування, яким саме чином порушено права позивача на частку у праві спільної власності.

Крім того, заявляючи вимогу про визнання права власності на 2/3 частки цілісного майнового комплексу, тобто на нерухоме майно площею 1 067,99 кв.м (еквівалентно 62,23 % від загальної площі комплексу), позивач не визначив, яке саме майно входить у 2/3 частки, на яку претендує позивач, не вказав жодних індивідуальних характеристик, за якими суд може ідентифікувати таке майно із загального переліку об`єктів, які включає в себе цілісний майновий комплекс, розташований у АДРЕСА_1.

Також позивач не надав суду жодних обґрунтувань щодо підстав визначення розміру частки вимоги, на яку він заявив.

37. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що реєстрація права власності за ТОВ "Радивилівмолоко" здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2015, згідно якого ТОВ "Радивилівмолоко", як покупець, прийняв у власність об`єкт купівлі-продажу за цим правочином від ПП "Даві Буд". При цьому цей договір не визнавався судом недійсним.

Разом з тим судом встановлено, що ПП "Даві Буд" набуло право власності на спірний об`єкт на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2015 № 19/06/15/К, укладеного за результатами продажу майна банкрута (ПП "Кольортех") на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні).

У подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Кольортех" від 18.06.2015, оформлені протоколом від 18.06.2015 № 01-06/15/К, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015 № 19/06/15/К.

Відповідно до приписів частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. А встановлення недійсності правочину, укладеного за результатами недійсного аукціону, може серед іншого бути підставою для витребування майна його власником (чи особою, яка має майнові права майбутнього власника) у набувача такого майна відповідно до частини першої статті 388 ЦК України.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту про визнання права власності на 2/3 частки в цілісному майновому комплексі не здатен забезпечити реальне поновлення порушеного права та спричинить виникнення інших спорів щодо спірного майна. Серед інших причин такий спосіб захисту не буде ефективним також тому, що з огляду на заявлені позовні вимоги невирішеним залишиться питання приналежності решти майна (1/3 частини).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

38. 23.06.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес") Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Д.Б. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Д.Б. у повному обсязі.

39. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.04.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12, ФОП Ніколаєв Д.Б. зазначає про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що полягало у застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

Скаржник зазначає, що Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 5019/592/12, визначаючи наявність чи відсутність у скаржника майнових прав на частину спірного майнового комплексу, посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 18.12.2029 у справі № 522/1029/18 щодо застосування статті 190 ЦК України. При цьому, надаючи оцінку правовим підставам виникнення у скаржника майнових прав на частину майнового комплексу, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо використання преюдиційних фактів при розгляді судових справ. Так, на думку скаржника, рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі № 5019/592/12, залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 5019/592/12, встановлено преюдиційні факти щодо набуття скаржником майнових прав покупця у розмірі 62,23 % від вартості спірного майнового комплексу.

Водночас, скаржник вказує, що, на думку суду апеляційної інстанції, ФОП Ніколаєв Д.Б. мав звернутися до суду з віндикаційним позовом, оскільки на момент пред`явлення позову право власності на спірний цілісний майновий комплекс зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна саме за Товариством з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", що, в свою чергу, виключає можливість захисту прав скаржника шляхом визнання за ним спірних прав судом. Такі висновки зроблені апеляційним судом з посиланням на відповідні правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19. Проте, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на інші висновки, які зробив Верховний Суд для правильного вирішення питання щодо обрання ефективного способу судового захисту, які зокрема викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2018 у справі № 569/17272/15-ц.

40. Також, ФОП Ніколаєв Д.Б. стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та з порушенням норм процесуального права ухвалили рішення, які позбавили скаржника права на судовий захист його невизнаного та оспорюваного права на частку у праві власності на спірний цілісний майновий комплекс, зокрема:

- суди неправильно застосували норми статей 15 та 16 ЦК України, які гарантують особі право на захист його права, зробивши помилкові висновки про недоведеність факту невизнання чи оскарження прав скаржника стосовно цілісного майнового комплексу зі сторони відповідачів;

- суди неправильно застосували статтю 328 ЦК України, встановлюючи наявність чи відсутність у скаржника майнових прав на частку у праві власності на цілісний майновий комплекс, чим позбавили останнього права на судовий захист своїх прав на підставі статті 392 ЦК України;

- суди помилково застосували положення статей 387 та 388 ЦК України, визнаючи єдиним ефективним способом захисту прав скаржника пред`явлення віндикаційного позову;

- суди не застосували статтю 392 ЦК України при наявності виключної правової проблеми в контексті захисту прав скаржника, чим порушили права останнього на гарантований судовий захист;

- суди неправильно застосували норми статей 355 та 356 ЦК України при визначенні наявності чи відсутності у скаржника майнових прав на частку у праві власності на цілісний майновий комплекс;

- суд апеляційної інстанції порушив положення статті 35 ГПК України, не застосувавши преюдиційні факти встановлені чинним судовим рішенням щодо наявності у скаржника майнових прав на частку у праві власності на цілісний майновий комплекс;

- суди порушили статтю 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

41. До Верховного Суду від ТОВ "Радивилівмолоко" надійшов відзив на касаційну скаргу ФОП Ніколаєва Д.Б., в якому наведено прохання відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги та залишити без змін оскаржені судові рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

42. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

43. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

44. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що реєстрація права власності за ТОВ "Радивилівмолоко" здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2015, згідно якого ТОВ "Радивилівмолоко", як покупець, прийняв у власність об`єкт купівлі-продажу за цим правочином від ПП "Даві Буд". При цьому цей договір не визнавався судом недійсним.

45. Судова колегія погоджується частково з цими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

46. По-перше, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно обставин, які слід було з`ясувати та перевірити при новому розгляді справи та про які зазначав Верховний Суд у постанові від 27.10.2020 у цій справі (пункт 32 цієї постанови).

47. Так, предметом спору у цій справі є визнання за позивачем права власності на 2/3 частки (що за твердженням позивача є еквівалентом 62,23 %) цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

48. Колегія суддів, беручи до уваги позовні вимоги Ніколаєва Д.Б., вважає за необхідне звернути увагу на природу права спільної часткової власності, підстав виникнення такого різновиду права власності, порядку його набуття та реалізації, специфіку правовідносин спільної власності.

49. Так, частиною першою статті 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

50. При цьому спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб`єктів. Специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об`єкта права власності відносно зазначеної множинності суб`єктів такого права.

51. Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

52. Таким чином, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.

53. Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна (частина друга статті 357 ЦК України).

54. Таким чином, рівність часток у праві спільної часткової власності є загальним правилом. Виняток із нього має бути спеціально встановлено або договором, або законом.

55. Відтак, спільна часткова власність - це власність двох або більше осіб (а не однієї особи) із визначенням відповідних часток. Спільна власність має місце за наявності двох або більше співвласників, а не одного власника, який сплатив лише частину вартості майна.

56. Згідно з частиною першою статті 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

57. Таким чином, частка у праві спільної часткової власності може бути набута новим власником в порядку правонаступництва від попереднього власника, як вже існуючий на момент правочину об`єкт цивільних прав. Або може бути створена за волевиявленням власника майна шляхом виділення в окремий новий об`єкт - частку у спільній частковій власності на майно. Або ж може виникнути за узгодженим рішенням майбутніх співвласників у випадку її спільного створення чи набуття.

58. При цьому ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, що відносно спірного цілісного майнового комплексу виник такий правовий режим як спільна часткова власність. Судом також не встановлено обставин щодо іншого ймовірного співвласника у спільній частковій власності на це майно, а також не встановлено обставин щодо спільного набуття співвласниками прав спільної часткової власності відносно спірного об`єкта нерухомості; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження спільного придбання, виготовлення чи спорудження такого майна.

59. Як вже зазначалося вище, господарський суд у рішенні від 14.08.2018 встановив факт набуття прав покупця у певному відсотковому розмірі відносно вартості цілісного майнового комплексу обумовленого сторонами договору. При цьому таке набуття прав покупця у певному відсотковому розмірі відносно вартості нерухомого майна визначено з огляду на розмір сплаченої ним вартості даного майна.

60. Проте, зазначене не свідчить про набуття покупцем певної частки у спільній частковій власності, з огляду на що відсутні підстави для висновку про набуття позивачем у власність саме частки у певному розмірі.

61. Слід зазначити, що позивач пред`явив вимогу про визнання права власності на частку (62,23 %) цілісного майнового комплексу. У подальшому, позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову та просив визнати за ним право власності на 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23 % цілісного майнового комплексу.

62. Згідно положень статті 177 ЦК України частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, щодо якого можуть вчинятися юридично значимі дії.

63. Отже, заявляючи вимогу про визнання права власності на частку у цілісному майновому комплексі, позивач повинен обґрунтувати наявність порушення, невизнання або оспорювання його прав саме щодо даного об`єкта, тобто частки у праві спільної власності. Водночас, права на частку у праві спільної власності не рівнозначні правам на майно, зокрема, на об`єкт нерухомості. А тому, звертаючись до суду з вимогою про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності, позивач повинен обґрунтувати порушення його прав саме щодо даного об`єкта цивільних прав. Проте, ні в позовній заяві, ні в заяві про зміну предмету позову не наведено обґрунтування, яким саме чином порушено права позивача на частку у праві спільної власності.

64. Щодо застосування до спірного нерухомого майна правового режиму спільної часткової власності судова колегія бере до уваги таке.

65. У відповідності до Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 передбачено, що об`єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - це об`єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність; цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їхні структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об`єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб`єкти господарської діяльності .

66. На цілісний майновий комплекс поширюється режим складної речі, визначений нормами статті 188 ЦК України, відповідно до якої якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

67. Відповідно до частини другої статті 191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

68. Згідно з положеннями частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, яке утворилося внаслідок поділу або виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

69. При цьому, виділення складових частин цілісного майнового комплексу, як слідує з наведених нормативних актів, відбувається лише у визначеному порядку та на відповідних підставах.

70. У межах розгляду цієї справи судами не було встановлено обставин щодо виділення нерухомого майна зі складу спірного майнового комплексу.

71. Нерухоме майно функціонує у натурально-речовій та вартісній формі. Фізичні характеристики об`єкта нерухомості включають, зокрема, місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об`єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об`єкта нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об`єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати.

72. Як вже зазначалося, позивач просить суд визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме 2/3 частки у цілісному майновому комплексі, що є еквівалентом 62,23 % його вартості.

73. Судами встановлено, що загальна площа цілісного майнового комплексу у АДРЕСА_1 становить 1 716,2 кв.м та включає в себе наступні об`єкти: контора літ. "А-2" площею 393,0 кв.м, матеріальний склад літ. "Б-1" площею 498,1 кв.м, навіс для с/г машин літ. "В-1" площею 166,7 кв.м, матеріальний склад 3 літ. "Г-1" площею 269,3 кв.м, матеріальний склад 1 літ. "Д-1" площею 367,5 кв.м та прохідну літ. "З" площею 21,6 кв.м.

74. Суд зауважує, що, заявляючи вимогу про визнання права власності на 2/3 частки цілісного майнового комплексу, тобто на нерухоме майно площею 1067,99 кв.м (еквівалентно 62,23 % від загальної площі комплексу), позивач не визначив, яке саме майно входить у 2/3 частки, на яку претендує позивач, не вказав жодних індивідуальних характеристик, за якими суд може ідентифікувати таке майно із загального переліку об`єктів, які включає в себе цілісний майновий комплекс, розташований у АДРЕСА_1.

75. Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість тверджень позивача, що еквівалент 62,23 % від загальної вартості цілісного майнового комплексу становить 2/3 частки у праві спільної часткової власності. Арифметичний розрахунок свідчить про те, що 2/3 відповідає 66,66 % від певної величини.

76. Однак, позивач не навів жодних аргументів чи розрахунків в обґрунтування вимоги щодо частки у розмірі саме 2/3.

77. При цьому існує декілька правил щодо визначення часток у праві спільної часткової власності. Зокрема, такі правила наведені у розділі 3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55.

78. Частки співвласників визначаються арифметично та виражаються в простих правильних дробах (1/2, 5/7, 62/100 і т.д.).

79. При цьому, вказані в правовстановлюючих документах розміри часток співвласників на об`єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю. Це дає змогу конкретизувати обсяг прав кожного із них у процесі функціонування або припинення спільної часткової власності, а також у разі зміни суб`єктного складу спільної власності і відповідного зменшення або збільшення частки кожного із співвласників.

80. У пункті 3.9 вищевказаної Інструкції зазначено, що визначення розміру часток у єдиному майновому комплексі провадиться з урахуванням вартості всіх будинків, будівель і споруд, що розташовані за однією адресою та перебувають у власності всіх співвласників. Приклад розрахунку часток у єдиному майновому комплексі наведено в додатку 5 до цієї Інструкції.

81. Аналіз наведених у додатку 5 до Інструкції прикладів свідчить, що частки кожного співвласника в єдиному майновому комплексі можуть бути обраховані виходячи з інвентаризаційної або балансової вартості об`єктів нерухомого майна, які належать кожному співвласнику. Також частки співвласників можуть обраховуватися пропорційно за площами належних співвласникам об`єктів.

82. Однак, позивач не надав суду жодних обґрунтувань щодо підстав визначення розміру частки вимоги, на яку він заявив.

83. Посилання в касаційній скарзі про неврахування з цього приводу судами першої та апеляційної інстанцій правової позиції, викладеної в постанові Касаційного цивільного суду від 12.1.2.2018 у справі № 442/7505/14-ц відхиляються колегією суддів, оскільки підстави позовів у цій справі та у у справі № 442/7505/14-ц, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

................

Перейти до повного тексту