ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/153/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - Підприємство)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021
(головуючий суддя Пуль О.А., судді Білоусова Я.О. і Тарасова І.В.)
у справі № 917/153/21
за заявою Підприємства
про забезпечення позову
у справі № 917/153/21
за позовом Підприємства
до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаватепло" (далі - Товариство)
про стягнення 3 855 931,04 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1. Позов було подано до господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії від 26.10.2020 №1Т (далі - Договір) у сумі 3 855 931,04 грн., у т.ч. основний борг 3 810 490,60 грн., пеня 36 369,32 грн., 3% річних - 9 071,12 грн.
2. У подальшому позивачем подано заяву про забезпечення цього позову (надійшла до суду 05.04.2021) шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству і знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
3. Заяву обґрунтовано неналежним та умисним невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором у частині оплати за теплову енергію, отриману від позивача в грудні 2020 року, порушення відповідачем вимог чинного законодавства України у частині невідкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання.
4. Також 08.04.2021 позивач подав у судовому засіданні названого суду клопотання про поновлення строку подання доказів.
5. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.04.2021 (суддя Пушко І.І.): поновлено відповідачу строк для подання доказів, доданих до заяви від 08.04.2021 (вх. № 3815 від 08.04.2021); задоволено заяву Підприємства від 02.04.2021 (вх. № 3682 від 05.04.2021) про забезпечення позову; вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству, у розмірі 3 851 824,72 грн. і знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; стягувачем за даною ухвалою, яка підлягає негайному виконанню, визначено Підприємство, а боржником - Товариство.
6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021: задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадану ухвалу місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні заяви позивача від 05.04.2021 (вх.№3682) про забезпечення позову відмовлено; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 2 270 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство, зазначаючи про прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказану постанову з даної справи та залишити в силі ухвалу господарського суду Полтавської області від 08.04.2021, судові витрати покласти на відповідача.
Скарга мотивована посиланням на статтю 3 Конституції України, статті 6, 25 Закону України "Про теплопостачання", статті 8, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), постанову Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 № 886 "Про затвердження Методики визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об`єктів у сфері теплопостачання", статтю 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
8. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
9. У постановленні ухвали від 08.04.2021 з даної справи судом першої інстанції з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
9.1. Як свідчать матеріали справи, зокрема акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2020, рахунки на оплату, предметом позову є стягнення заборгованості за теплову енергію, яка була передана позивачем відповідачу для потреб населення на суму 3 810 490,60 грн. та для потреб бюджетних установ на суму 10 974,74 грн.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву та не надано доказів того, що за період з січня по квітень 2021 року населення та бюджетні установи взагалі не здійснювали будь-яких (часткових) розрахунків за спожиту теплову енергію. Надані відповідачем довідки про наявність заборгованості населення на певні суми станом на 31.12.2020 та на 28.02.2021 зазначені обставини не спростовують. Відсутність з боку відповідача будь-яких (хоча б часткових) платежів на користь позивача за умови отримання таких платежів відповідачем від населення та бюджетних установ протягом 3 місяців з моменту поставки теплової енергії свідчить про недобросовісність відповідача та умисне ухилення його від зобов`язань за Договором.
9.2. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, оскільки за час розгляду справи в суді відповідач не здійснив погашення заборгованості (навіть частково), строк виникнення зобов`язання з оплати перевищує 3 місяці, сума позову є досить значною для позивача, що ставить під загрозу виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань за договорами постачання природного газу перед НАК "Нафтогаз України" та, в свою чергу, виконання зобов`язань з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та централізованого постачання гарячої води споживачам.
9.3. Судом не прийнято доводи позивача про порушення відповідачем вимог чинного законодавства України у частині невідкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", оскільки позивач не надано доказів поширення цієї норми на Товариство.
10. Судом апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови додатково з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
10.1. Позивачем не надано до заяви про забезпечення позову належних доказів, якими чинне законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які свідчили б про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
10.2. Посилання позивача на ту обставину, що станом на дату звернення з позовом про стягнення заборгованості за грудень 2020 року не погашена, не свідчить про ухилення відповідача від виконання судового рішення, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, у тому числі заборгованості за Договором, є предметом судового дослідження під час розгляду спору по суті, і це питання не досліджується і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.
10.3. Стосовно твердження позивача про наявність у нього заборгованості перед АТ НАК "Нафтогаз України" та понесення збитків у вигляді штрафних і фінансових санкцій за порушення договірних умов у частині оплати за спожитий природний газ, зокрема і через заборгованість відповідача, судом зазначено, що збитковість позивача (яку останній вважає загальновідомою, однак не посилається на це у своїй заяві та не підтверджує жодними доказами) не є тією обставиною, яка могла б свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.
10.4. Що ж до доводів позивача про те, що існує загроза, що споживачі позивача, серед яких є й заклади охорони здоров`я, заклади дошкільної освіти та населення, з незалежних від них обставин залишаться без постачання гарячої води, а позивач не матиме можливості виконувати взяті на себе зобов`язання з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води і централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого понесе збитки, порушить забезпечення комфортного життя громадян та поставить їх здоров`я і життя під загрозу, - то ці доводи також не підтверджені доказами.
10.5. Твердження позивача щодо значної суми позовних вимог саме по собі не може свідчити про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти.
10.6. Місцевим господарським судом безпідставно зазначено, що відсутність з боку відповідача будь-яких (часткових) розрахунків за спожиту теплову енергію за Договором є підставою для забезпечення позову, - адже позов був заявлений саме через неповну оплату відповідачем за Договором.
10.7. Доводи позивача (заявника) ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реально наявних обставин, які вказували б складність або неможливість виконання судового рішення з боку відповідача в разі задоволення позовних вимог.
11. Відповідно до приписів ГПК України:
- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (стаття 136);
- позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 137);
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74).
12. Судом апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, з`ясовано недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог щодо застосування заходу забезпечення позову, а саме того, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Посилання скаржника на низку актів законодавства, зазначених у пункті 7 цієї постанови, наведеного не спростовують.
13. Зазначаючи про те, що "поза увагою суду апеляційної інстанції" (всупереч статті 237 ГПК України) залишилися певні обставини, скаржник не обґрунтував, чи подавалися ним суду у встановленому процесуальному законом порядку та строки докази на підтвердження відповідних обставин, якщо подавалися, то коли саме і до суду якої інстанції, а якщо до суду апеляційної інстанції - то чи доведено позивачем неможливості їх подання до суду першої інстанції (частина третя статті 269 ГПК України).
14. Водночас суд касаційної інстанції в силу припису частини другої статті 300 названого Кодексу не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Те, що, за твердженням скаржника, "на сьогодні "ймовірність неможливого виконання судового рішення" підтвердилась після прийняття спірної ухвали ГСПО та рішення по справі", - не впливає на розгляд касаційної скарги, оскільки зміна обставин чи виникнення нових обставин після прийняття оскаржуваного судового рішення не може бути підставою для його касаційного перегляду, скасування чи зміни.
При цьому сам факт заборгованості за Договором та її розмір (який, за доводами скаржника, наразі становить 4,6 млн. грн. "з урахуванням вже 2021 року") можуть бути з`ясовані судом виключно в процесі розгляду справи по суті, а не під час вирішення питання про забезпечення позову, про що правильно зазначено й апеляційним господарським судом.
16. Судом апеляційної інстанції не допущено й відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові останнього від 06.11.2018 зі справи № 923/560/17.
17. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.
18. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд