ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 3/27/5022-316/2012
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Тернополі (далі - АТ "Укрексімбанк", Банк, скаржник) - Іващенко І.О. (адвокат),
відповідача - Фізичної особи - підприємця Васьковської Ольги Василівни (далі - Підприємець, ФОП Васьковська О.В., відповідач) - Осів П.В. (адвокат),
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) - Осів П.В. (адвокат);
2) ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) - не з`явилися;
3) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) - не з`явилися;
4) ОСОБА_3 - (далі - ОСОБА_3 ) - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 (головуючий - суддя Бонк Т.Б., судді: Матущак О.І., Якімець Г.Г.)
у справі № 3/27/5022-316/2012
за позовом АТ "Укрексімбанк"
до ФОП Васьковської О.В.
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_4 ; 3) ОСОБА_2 ; 4) ОСОБА_3,
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Банк звернувся до суду з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.08.2006 № 66206Z10 (далі - Договір іпотеки) шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.
1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням позичальниками ( ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 ) своїх зобов`язань за кредитними договорами, внаслідок чого у них існує непогашена заборгованість. Кредитні договори забезпечені Договором іпотеки спірного майна, а відтак в рахунок стягнення заборгованості за кредитними договорами Банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалась неодноразово.
2.2. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.11.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07.07.2018 рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 зі справи № 3/27/5022-316/2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
У постанові Верховного Суду від 07.07.2018 у цій справі суд зокрема вказав, що:
-встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитними договорами перед Банком дає останньому як кредитору та іпотекодержателю право здійснити задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який належить Підприємцю на праві власності;
- суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові з наведених підстав, не з`ясували обставин отримання Підприємцем у Банку обов`язкового письмового погодження на проведення реконструкції предмета іпотеки, передбаченого пунктом 2.3.3 Договору іпотеки. Так, у пункті 2.3.3 Договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодавець має право здійснювати істотні поліпшення предмета іпотеки лише за письмовою згодою іпотекодержателя. Судами також не досліджено інші умови Договору іпотеки щодо прав та обов`язків сторін у частині використання та збереження майна, переданого в іпотеку. Зазначені обстави мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки за встановлення факту порушення позичальниками своїх зобов`язань за кредитними договорами, забезпечених іпотекою, відмова судів попередніх інстанцій звернути стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з односторонньою зміною іпотекодавцем його характеристик порушує гарантовані законодавством України права Банку задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки;
- судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо можливості часткового задоволення позову шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки загальною площею 950,3 кв. м, право власності на яке наразі зареєстровано за Підприємцем без врахування створеної в результаті реконструкції прибудови та з коригуванням початкової ціни його продажу без врахування вартості новоствореної прибудови.
2.3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2020 (суддя Гирила І.М.): позов задоволено частково;
- у рахунок погашення АТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості на загальну суму 136 707,31 дол. США та 138 008,69 грн за такими кредитними договорами: - від 10.08.2006 №66206С6, укладеним між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та фізичною особою ОСОБА_1 - 113,16 грн пені за прострочені відсотки та 42 084,61 грн пені за прострочену заборгованість по кредиту; - від 10.08.2006 №66206С7, укладеним між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та громадянином Литви Будрене Відою Аудрою - 30,70 грн пені за прострочені відсотки та 50 780,22 грн пені за прострочену заборгованість по кредиту; - від 10.08.2006 №66206С8, укладеним між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та громадянином Литви ОСОБА_2 - 136 707 дол. США 31 цент суми неповернутого кредиту, 45 000 грн пені за прострочені відсотки та пені за прострочену заборгованість по кредиту, звернуто стягнення на належне на праві власності ФОП Васьковській О.В., АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. 14.08.2006 по реєстру №6565, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 14.08.2006 за №1503309 та ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" 31.10.2006 за №12347554 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №16574105, нерухоме майно - предмет іпотеки за Іпотечним договором від 14.08.2006 №66206Z10: цегляні приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, а саме: під літ. А основна будівля загальною площею 149,9 кв.м, під літ. Б-В будівля холодильних камер та майстерні загальною площею 248,9 кв.м, під. літ. Ж виробничо-складська будівля загальною площею 551,5 кв.м, з усіма його приналежностями (добудовами) загальною площею 186,9 кв.м, створеними у процесі реконструкції, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
- провадження у справі у частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення АТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості по тілу кредиту в сумі 21 926,03 дол. США та заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 12 107,99 дол. США за кредитним договором від 10.08.2006 №66206С8, укладеним між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та громадянином Литви ОСОБА_2, закрито;
- стягнуто з ФОП Васьковської О.В. на користь АТ "Державний експортно-імпортний банк України" 130 739,72 грн у повернення сплаченого позивачем судового збору, 4 955 грн понесених позивачем витрат за послуги із вчинення нотаріальних дій, 11 114 грн понесених позивачем витрат за послуги із здійснення перекладу документів, 660 євро та 609,14 грн понесених позивачем витрат за надання послуг щодо вручення документів;
- у решті позову відмовлено.
2.4. Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що:
- факт надання коштів позичальникам за кредитними договорами є встановленим; - вимоги (повідомлення) про дострокове погашення кредитів за №066-003/857, №066-003/856 та №066-003/854 від 16.03.2011, як встановлено рішенням суду від 10.05.2017 у справі №921/428/16-г/5, яке набрало законної сили, отримані 19.03.2011;
- викладені у повідомленнях за №066-003/857, №066-003/856 та №066-003/854 від 16.03.2011 вимоги Банку про дострокове погашення кредиту Позичальники повинні були виконати до 19.04.2011 та, відповідно, строк виконання зобов`язань Позичальниками за Кредитними договорами щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати пені настав 20.04.2011, і у Позичальників виник відповідний обов`язок достроково погасити кредит на підставі частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів";
- судом зроблено перерахунок та здійснено перевірку позовної давності щодо нарахованих сум пені; враховано заборгованість ОСОБА_2, встановлену рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05.02.2014 у справі №607/1805/13-ц, та суми часткової оплати боргу;
- суд, враховуючи те, що станом на день звернення позивача до суду з цим позовом заборгованість по кредитах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 погашена у повному обсязі, дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшив встановлений судом розмір правомірно нарахованої та такої, що визначена в межах встановленої законом позовної давності, пені за Кредитними договорами № 66206С5 та № 66206С7 від 10.08.2006 до 50 %;
- провадження у справі у частині звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення Банку заборгованості по тілу кредиту у сумі 21 926,03 дол. США та заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 12,107,99 дол. США за Кредитним договором №66206С8 від 10.08.2006 суд підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- враховуючи те, що, приступаючи до будівництва (реконструкції існуючого рибно-переробного комплексу), відповідач, всупереч умовам укладеного Іпотечного договору, не повідомив Банк про зміни, які можуть відбутися з предметом іпотеки; зміна (реконструкція) предмету іпотеки, зокрема збільшення площі переданого в іпотеку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, відбувалась за наслідками проведеної під час дії Іпотечного договору реконструкції без згоди Іпотекодержателя (позивача у справі); станом на день розгляду цього спору в суді реєстрація права власності ні на реконструйований об`єкт іпотеки, ні на здійснену відповідачем добудову не проведена; здійснена відповідачем без відома та згоди Банку внаслідок реконструкції добудова до переданого в іпотеку нерухомого майна не виділена в натурі, останній не присвоєно окрему поштову адресу, а згідно з наведеним у Декларації про готовність об`єкту до експлуатації реконструйований об`єкт - існуючий рибно-переробний цех знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - адресою місцезнаходження переданого в іпотеку нерухомого майна, суд дійшов висновку, що здійснена відповідачем у результаті реконструкції предмета іпотеки добудова є частиною переданого в іпотеку нерухомого майна і на неї поширюється іпотека. Зміни, що відбулись стосовно переданого в іпотеку за Іпотечним договором від 14.08.2006 нерухомого майна, не змінюють обсягу прав позивача як Іпотекодержателя.
2.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021: рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2020 у частині задоволення позову скасовано; у цій частині прийнято нове рішення; у позові Банку до ФОП Васьковської О.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено; у решті рішення залишено без змін; стягнуто з Банку на користь ФОП Васьковської О.В. 54 416,57 грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом.
2.6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що:
- строк виконання зобов`язань позичальниками за кредитними договорами щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредиту та сплати пені настав 20.04.2011, а відтак з 20.04.2011 у позивача припинилось право нараховувати передбачені договором проценти та пеню;
- посилання суду першої інстанції на встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05.02.2014 у справі №607/1805/13-ц обставини щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 66206С8 суперечать частині п`ятій статті 75 ГПК України та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3. Суд вказав, що позивачем заявлено до стягнення проценти та пеню, які нараховані після 20.04.2011, тобто після звернення банку до позичальників з вимогою про дострокове погашення кредиту, після втрати банком права з 20.04.2011 нараховувати передбачені договором проценти та пеню;
- загальна площа переданого в іпотеку майна збільшилась до 1 137,2 кв.м (площа приміщень, переданих за іпотечним договором - 950,3кв.м + площа приєднаних приміщень 186,9кв.м), що свідчить про те, що у результаті проведеної реконструкції передані в іпотеку приміщення змінили свої якісні характеристики, тобто стали іншою річчю та втратили тотожність з тим об`єктом, на який відповідачем оформлено право власності і який передавався в іпотеку;
- відповідач зверталась до позивача листами від 04.04.2013 та від 03.09.2013 для надання дозволу зареєструвати право власності на майно, що перебуває у іпотеці, з врахуванням здійсненої його реконструкції. У своїй відповіді на звернення відповідача банк у листі від 22.07.2013 №066-011/1414 відмовив у наданні згоди на реєстрацію права власності на реконструкцію виробничих приміщень, посилаючись на наявну заборгованість позичальників по кредитних договорах. З огляду на вказане суд дійшов висновку, що саме відсутність згоди банку на оформлення відповідачем права власності на майновий комплекс загальною площею 1136,5 кв.м (після здійснення реконструкції) унеможливила проведення такої реєстрації та подальшого поділу;
- іпотека на приєднані приміщення - не поширюється;
- передане позивачу в іпотеку майно є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який надав нотаріально посвідчену згоду від 14.08.2006 на передачу в іпотеку придбаних за спільні кошти подружжя приміщень загальною площею 950,3 кв.м. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, приймаючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не дослідив вказаних обставин щодо належності спірних приміщень до спільної власності відповідача та її чоловіка, що свідчить про те, що суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 як співвласника предмета іпотеки, який не був залучений місцевим судом до участі у справі, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України є порушенням норм процесуального права та є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "Укрексімбанк" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 3/27/5022-316/2012 у частині скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2020 та відмови у позові; залишити в силі у цій частині рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2020 № 3/27/5022-316/2012 про часткове задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції АТ "Укрексімбанк" у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного:
- у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 3/27/5022-316/2012, якою дана справа була направлена на новий розгляд. При цьому скаржник зазначає, що суд порушив частину п`яту статті 310 та статтю 316 ГПК України щодо обов`язковості вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц про відступ від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, яка неправомірно застосована апеляційним судом у цій справі;
- у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18, від 23.03.2021 у справі № 913/71/20, від 06.04.2021 у справі № 921/386/18, від 14.03.2018 у справі № 344/428/16-ц, від 13.03.2018 у справі № 921/38/16-г/3, від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16;
- у постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 №6-130цс/13 стосовно застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України.
4.2. Із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржник обґрунтовує касаційну скаргу необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Скаржник зазначає, що, застосовуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, Західний апеляційний господарський суд не врахував того, що такий висновок був наданий у контексті того, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 20.06.2018, якою він передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 та підпункт 7 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, зазначив, що предметом цього спору є застосування положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо припинення поруки у зв`язку зі зверненням кредитора з вимогою до поручителя з порушенням встановленого законодавством або договором поруки строку, при наявності преюдиційного рішення суду про задоволення вимог кредитора до поручителя.
Вказані фактичні обставини, на думку скаржника, свідчать про те, що правовідносини у справі № 202/4494/16-ц не є подібними із правовідносинами у цій справі № 3/27/5022-316/2012.
АТ "Укрексімбанк" вважає, що правовідносини у справі №202/4494/16-ц, на які зробив посилання Західний апеляційний господарський суд, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Відтак скаржник наголошує, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц не може бути застосований при вирішенні цієї справи та при спростуванні права Банку на нарахування пені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Крім того, скаржник зазначає, що на час застосування апеляційним судом вказаної правової позиції уже існувала постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц про відступ від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Ще однією підставою необхідності відступлення від застосованого Західним апеляційним господарським судом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, на думку скаржника, є застосування принципу правової визначеності. Надаючи у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц спірний висновок, Велика Палата Верховного Суду не обґрунтувала його жодним чином та не відступила від постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, чим порушила принцип правової визначеності.
За таких обставин скаржник вважає, що ним підтверджено необхідність відступлення від висновку, наданого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц щодо припинення нарахування обумовленої в договорі неустойки після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
4.3. Окрім цього, АТ "Укрексімбанк" з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Вказану підставу касаційного оскарження скаржником обґрунтовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання нарахування пені (неустойки/ штрафних санкцій) після настання строку виконання зобов`язань (спливу строку кредитування/ у разі пред`явлення до позичальника вимоги/ прийняття рішення про стягнення боргу).
При цьому скаржник зазначає, що право на штрафну санкцію виникає лише за невиконане або несвоєчасно виконане (прострочене) зобов`язання. Більше того, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, обмежується строком шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Отже, АТ "Укрексімбанк" з посиланням на частину п`яту статті 302 ГПК України зазначає, що обставини у даній справі містять виключну правову проблему, а відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права на нарахування штрафних санкцій після настання строку виконання зобов`язань (спливу строку кредитування/ у разі пред`явлення до позичальника вимоги/ прийняття рішення про стягнення боргу) є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
4.4. Також скаржник з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 та частину третю статті 310 ГПК України зазначає, що судом порушено частину п`яту статті 75 ГПК України щодо встановлення обставин стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Поряд з цим скаржник зазначає, що стосовно наявності заборгованості по тілу боргу апеляційний суд не навів жодних аргументів, зазначивши лише про те, що встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05.02.2014 у справі № 607/1805/13-ц обставини щодо розміру заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 66206С8 суперечать частині п`ятій статті 75 ГПК України та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові 12.05.2021 у справі № 921/730/13-г/3.
Такі висновки Західного апеляційного господарського суду, на думку скаржника, порушують як норми матеріального, так і норми процесуального права, практику Європейського суду та правові позиції Верховного Суду, зокрема викладені у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18 та зазначені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі № 921/38/16-г/3, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 29.08.2019.
4.5. Скаржник зазначає, що висновок, наданий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц щодо того, що: "право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання" не обґрунтований жодним чином та не узгоджується (прямо суперечить) із чинними нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, оскільки у вказаних актах право на нарахування неустойки закріплено як забезпечувальне зобов`язання, яке направлене на своєчасне його виконання.
Скаржник зазначає, що з аналізу норм законодавства слідує, що право на штрафну санкцію виникає лише за невиконане або несвоєчасно виконане (прострочене) зобов`язання. Більше того, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, обмежується строком у шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
4.6.АТ "Укрексімбанк" вважає, що викладені обставини у справі містять виключну правову проблему, а відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права на нарахування штрафних санкцій після настання строку виконання зобов`язань (спливу строку кредитування/ у разі пред`явлення до позичальника вимоги) є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
5. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1. ФОП Васьковська О.В. 05.03.2021 направила на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника, просила відмовити у задоволенні клопотання Банку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
5.2. ФОП Васьковська О.В. зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц відступила від висновку щодо припинення поруки після ухвалення рішення, а не від висновку, щодо права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
5.3. ФОП Васьковська О.В. зазначає, що правовідносини у справах, на які скаржник посилається як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не є подібними до правовідносин у справі №3/27/5022-316/2012.
5.4. ФОП Васьковська О.В. вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим поговором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Аналогічні висновки висловлено у низці інших постанов Верховного Суду: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц; у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №752/2605/13-11, від 26.06.2019 у справі № 756/5568/17, від 17.01.2020 у справі № 311/3806/14, від 26.05.2021у справі № 757/264/16, від 09.06.2021 у справі №346/2764/15-ц, від 02.06.2021 у справі № 2-6460/11.
ФОП Васьковська О.В. вважає відсутніми підстави для відступлення від зазначеного висновку.
5.5. ФОП Васьковська О.В. вказує, що твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання нарахування пені (неустойки/штрафних санкцій) після настання строку виконання зобов`язань (спливу строку кредитування/у разі пред`явлення до позичальника вимоги/прийняття рішення про стягнення боргу) є безпідставним. Наявність численної однозначної судової практики з наведеного питання (щодо припинення нарахування пені (неустойки/штрафних санкцій) після настання строку виконання зобов`язань (спливу строку кредитування/у разі пред`явлення до позичальника вимоги/прийняття рішення про стягнення боргу) свідчить про відсутність виключної правої проблеми з наведеного питання, що, у свою чергу, є підставою для відмови у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
5.6. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
5.7. АТ "Укрексімбанк" 05.08.2021 засобами поштового зв`язку направило на адресу Верховного Суду заперечення на відзив на касаційну скаргу, яке зареєстроване Верховним Судом 10.08.2021. У поданих запереченнях Банк вказує на необґрунтованість доводів ФОП Васьковської О.В., викладених у відзиві, та вказує про те, що судом першої інстанції у цій справі винесено законне та обґрунтоване рішення.
5.8. Від ФОП Васьковська О.В. 11.08.2021 та 12.08.2021 надійшли письмові пояснення, які відповідач просить врахувати під час розгляду касаційної скарги.
5.9. Протокольною ухвалою від 12.08.2021 вказані заперечення на відзив на касаційну скаргу та письмові пояснення долучено до матеріалів справи та оцінюються судом з урахуванням статей 46, 300 ГПК України.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ВАТ "Укрексімбанк" (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 10.06.2006 укладено три окремі кредитні договори на споживчі потреби: кредитний договір № 66206С6 з позичальником ОСОБА_1 ; кредитний договір № 66206С7 з позичальником ОСОБА_4 та кредитний договір № 66206С8 з позичальником ОСОБА_2 (далі - Кредитні договори).
6.2. Відповідно до пункту 2.1 Кредитних договорів ВАТ "Укрексімбанк" зобов`язався надати кожному з позичальників на поточні потреби кредит у розмірі 300 000,00 доларів США з кінцевою датою погашення 07.08.2013, а позичальники зобов`язалися щомісячно сплачувати ВАТ "Укрексімбанк" проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m) + 6,55%, але не нижче 12,25% річних.
6.3. Згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.2 Кредитних договорів кредит надається позичальникам у безготівковій формі. Платежі здійснюються у доларах США шляхом перерахування суми кредиту на поточні рахунки позичальників з подальшим зняттям готівкових коштів через касу банку, з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичковому рахунку позичальників у ВАТ "Укрексімбанк".
6.4. За приписами пунктів 2.4.1, 2.5.1 Кредитних договорів проценти за користування кредитом нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця. Позичальники зобов`язані в останній день погашення кредиту погасити проценти за користування кредитом та інші платежі за договорами. Позичальники зобов`язані погасити кредит згідно з графіком погашення кредиту.
6.5. Додатками № 1 до Кредитних договорів визначено графіки надання та погашення кредитів за договорами із строком повернення останнього платежу у серпні 2013 року.
6.6. Відповідно до пунктів 4.2 та 6.3 Кредитних договорів позичальник зобов`язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення у випадку, якщо, зокрема, позичальник не сплатив банку у строк платежі по погашенню кредиту, будь-яку іншу суму, належну до сплати згідно з пунктом 2.2 договору. Позичальник зобов`язаний сплатити зазначену у повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення. У випадку порушення зазначеного строку сплати, банк набуває право стягнути заборгованість з позичальника за кредитом, процентами та іншими платежами за договором, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна. При цьому, будь-яке повідомлення, що надсилається згідно з договором, повинно подаватися у письмовій формі з дотриманням відповідних процедур при доставці особисто, поштою, телексом чи факсом на адресу відповідної сторони, зазначеної в пункту 6.3 договору. У разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку, процентів та платежів за договором, позичальник сплачує банку за кожен день прострочення, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення, що діяла за період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за кредитом, процентами та платежами за договором у повному обсязі (пункт 2.4.2 Кредитних договорів).
6.7. У подальшому сторонами внесені зміни до Кредитних договорів, зокрема: 1) додатковими угодами від 19.06.2007 змінено пункт 2.2.1 договорів у частині формули визначення розміру річної процентної ставки - LIBOR (12m) + 6,52%, але не нижче 11,85% річних; 2) додатковими угодами від 18.07.2008 внесені зміни в частині реквізитів рахунків, на які сплачується комісія за внесення змін до договору та пеня, а також внесені низку інших змін, в т.ч. щодо видів забезпечення виконання зобов`язань за договорами; 3) додатковими договорами від 16.03.2009 внесені зміни щодо квартальних строків подання звітності по доходах і витратах позичальників та доповнено договори умовою, відповідно до якої у випадку невиконання зобов`язання щодо подання звітності по доходах і витратах позичальників, банк збільшує відсоткову ставку на 1% річних. Також вказаними додатковими договорами викладено в новій редакції графіки погашення кредитів, відповідно до яких позичальникам надано відстрочення погашення кредитів з березня по серпень 2009 року без зміни кінцевої дати, та внесені зміни щодо видів забезпечення виконання зобов`язань за договорами; 4) договорами від 15.09.2009 внесені зміни у частині умов подання звітності та збільшення відсоткової ставки на 1% при порушенні порядку подання звітності, змінено графіки погашення сум кредитів, відповідно до яких позичальникам надано відстрочення погашення кредиту з вересня 2009 року по лютий 2010 року без зміни кінцевої дати. Також кредитні договори доповнено умовами, які надають право банку скасувати вказане відстрочення та встановити графік погашення заборгованості щомісяця рівними частинами; 5) договорами про внесення змін від 15.03.2010 та від 15.09.2010 змінено графіки погашення кредитів, відповідно до яких позичальникам реструктуризовано погашення кредиту в період з березня по листопад 2010 року без зміни кінцевої дати.
6.8. На виконання умов Кредитних договорів ВАТ "Укрексімбанк" надав кожному позичальнику передбачені договорами кредитні кошти в розмірі 300 000,00 доларів США, що підтверджується розпорядженнями від 14.08.2006 про зарахування відповідних сум валюти на поточні рахунки позичальників та меморіальними валютними ордерами від 14.08.2006 № 3523, від 14.08.2006 № 3524, від 14.08.2006 № 3543.
6.9. Банк на підставі пункту 4.2 Кредитних договорів 16.03.2011 звернувся до позичальників з листами-вимогами про дострокове погашення кредиту № 066-003/857 (до ОСОБА_1 ), № 066-003/856 (до ОСОБА_4 ) та №066-003/854 (до ОСОБА_2 ), у яких зазначив суму простроченого основного боргу у розмірі 20 220,00 доларів США кожного з позичальників та залишкову суму основного боргу у розмірі 161 080,00 доларів США кожного з позичальників. Зобов`язав позичальників протягом 30-ти днів з моменту отримання вимоги сплатити: всю суму неповернутого кредиту; відсотки, які будуть нараховані станом на дату сплати заборгованості; пеню за неналежне виконання умов договору станом на дату сплати заборгованості.
6.10. Лист-вимогу від 16.03.2011 № 066-003/857 отримано ОСОБА_1 19.03.2011, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Листи-вимоги від 16.03.2011 № 066-003/856 та № 066-003/854 направлені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за поштовою адресою: АДРЕСА_2 та повернулися 18.04.2011 на адресу Банку з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017 у справі №921/428/16-г/5, яке набрало законної сили 18.09.2017, встановлено, що вказані вище вимоги Позичальниками отримано 19.03.2011. Зі змісту зазначеного судового рішення вбачається, що обставини щодо надіслання та, відповідно, отримання Позичальниками вказаних вимог не заперечувались і учасниками справи № 921/428/16-г/5. Також суд зазначив, що дані обставини не заперечувались і учасниками даної справи.
6.11. У подальшому позичальники здійснювали погашення кредитів, процентів та інших платежів за своїми Кредитними договорами. ОСОБА_1 достроково погасила свою заборгованість у розмірі 155 525,00 доларів США у період з 26.07.2011 по 19.12.2011, ОСОБА_4 аналогічну суму заборгованості - 20.12.2011.
6.12. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05.02.2014 зі справи № 607/1805/13-ц, яке набрало законної сили, за позовом Банку стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та СП "Луміс" (поручитель) на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 10.08.2006 № 66206С8 в сумі 171 611,22 долара США, що еквівалентно 1 371 688,49 грн, та 45 000,00 грн пені за прострочення виконання зобов`язань. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що стягувана сума заборгованості розрахована станом на 17.01.2014 та складається з таких частин: 158 633,34 долара США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 1 267 956,29 грн, та 12 977,88 долара США заборгованості за відсотками, що еквівалентно 103 732,20 грн. Суми пені за прострочену заборгованість в розмірі 372 321,27 грн та пені за прострочені відсотки в розмірі 32 857,07 грн були зменшені судом до 45 000,00 грн на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
6.13. У рахунок погашення основного боргу за кредитним договором від 10.08.2006 № 66206С8 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 у рахунок погашення основного боргу за кредитним договором від 10.08.2006 №66206С8 здійснила оплату 22 000,00 долара США з призначенням платежу "погашення нарахованих процентів" (квитанція від 15.11.2013 №3426), 21 926,03 долара США з призначенням платежу "погашення основного боргу" (квитанція від 16.04.2014 №1363) та 18 073,97 доларів з призначенням платежу "погашення нарахованих процентів" (квитанція від 16.04.2014 №1365).
6.14. Суд першої інстанції, дослідивши в матеріалах даної справи квитанцій встановив, що у рахунок погашення заборгованості за договором № 66206С8 позичальник згідно з квитанцією від 16.04.2014 №1363 сплатив 21 926,03 долара США на погашення основного боргу та згідно з квитанціями від 15.11.2013 № 3426 та від 16.04.2014 № 1365 сплатив 22 000,00 долара США та 18 073,97 долара США в рахунок погашення нарахованих процентів. У зв`язку з чим суд визначив борг ОСОБА_2 за кредитним договором №66206С8 по тілу кредиту в сумі 136 707,31долара США (158 633,34 - 21 926,03) та з урахуванням проведених вище оплат відсотків, які перевищують суму заявленої до стягнення суми відсотків у даній справі (12 107,99дол. США), вказав про відсутність в межах визначених позивачем періодів у ОСОБА_2 заборгованості по відсотках. Щодо визначених позивачем розмірів пені на прострочену заборгованість по тілу кредиту в сумі 197 880,62 грн та пені на прострочені відсотки в сумі 7 779,05 грн суд вказав, що з урахуванням присудженої рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05.02.2014 у справі №607/1805/13-ц пені в сумі 45 000,00грн, позивач не вправі заявляти до стягнення більшу суму пені, обраховану станом на 10.04.2012, ніж визначену у рішенні від 05.02.2014 - 45 000,00 грн.
6.15. Суд першої інстанції вказав, що за встановлених обставин, з врахуванням приписів частини шостої статті 232 ГК України, статті 258 ЦК України, заяви відповідача про застосування позовної давності, такою, що визначена в межах встановленого законом строку позовної давності, суд визнає заборгованість:
- за Кредитним договором №66206С6 (позичальник - ОСОБА_1 ) в сумі 84 169 грн 22 коп. пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту за період з 20.04.2011 по 20.10.2011 та 226 грн 32 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 20.04.2011 по 25.05.2011;
- за Кредитним договором №66206С7 (позичальник - ОСОБА_4 ) в сумі 101 560 грн 44 коп. пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту за період з 20.04.2011 по 20.10.2011 та 61 грн 39 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 20.04.2011 по 25.05.2011.
Пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту за період з 23.01.2011 по 19.04.2011, пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 23.01.2011 по 20.04.2011 за Кредитним договором №66206С6, а також пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту за період з 23.01.2011 по 19.04.2011 за Кредитним договором №66206С7 нарахована поза межами встановленого законом строку позовної давності.
При цьому, суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, вважав за доцільне скористатись повноваженнями, наданими йому чинним законодавством та зменшити встановлений судом розмір нарахованої пені за Кредитними договорами №66206С5 та №66206С7 від 10.08.2006 до 50 %.
6.16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що строк виконання зобов`язань позичальниками за кредитними договорами щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредиту та сплати пені настав 20.04.2011, а відтак з 20.04.2011 у позивача припинилось право нараховувати передбачені договором проценти та пеню. Тому, суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими розрахунки суду першої інстанції щодо заборгованості за Кредитним договором №66206С6 та за Кредитним договором №66206С7.
6.17. Щодо заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 10.08.2006 №66206С8, то суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не обґрунтовано визначеного ним загального розміру кредитної заборгованості позичальників в сумі 170 741,33 долара США та 450 516,01 грн, з метою погашення якого поданий позов про звернення стягнення на предмет іпотеки у даній справі.
6.18. Під час розгляду даної справи судом першої інстанції призначалася судово-економічна експертиза, висновком якої від 10.04.2013 № 5191/12-22 підтверджено наданий Банком розрахунок заборгованості позичальників по неповернутому основному боргу, несплачених строкових та прострочених відсотках, а також пені. Водночас даний висновок експертизи містить дані про стан розрахунків між Банком та позичальниками на момент проведення експертизи, він не враховує подальших нарахувань та розрахунків за Кредитними договорами, обставин того, що у рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 05.02.2014 зі справи № 607/1805/13-ц було суттєво зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, а також необґрунтованості нарахування ОСОБА_4 140 531,49 грн пені по тілу кредиту за період з 23.01.2011 по 20.12.2011 внаслідок неотримання нею вимоги Банку про дострокове погашення кредиту.
6.19. Пунктом 2.8.1 Кредитних договорів (з врахуванням змін від 18.07.2008 та від 16.03.2009) встановлено, що виконання зобов`язань позичальників за цими договорами забезпечується, зокрема, іпотекою нерухомого майна, що належить СПД Васьковській О.В., а саме: основна будівля, площею 149,9 кв. м, будівля холодильних камер та майстерні, площею 248,9 кв. м., виробничо-складська будівля, площею 551,5 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, а також виробничим обладнанням (8 шт.), 2004 випуску, що знаходиться за цією адресою та належить СПД Васьковській О.В .
6.20. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за Кредитними договорами 14.08.2006 ВАТ "Укрексімбанк" (іпотекодержателем) та Підприємцем (іпотекодавцем) укладено Договір іпотеки, за умовами якого іпотекою забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із Кредитних договорів. Предметом іпотеки є нерухоме майно, цегляні приміщення загальною площею 950,3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, а саме: під літ "А" основна будівля загальною площею 149,9 кв. м, під літ. "Б-В" будівля холодильних камер та майстерні загальною площею 248,9 кв. м, під літ. "Ж" виробничо-складська будівля загальною площею 551,5 кв. м, належні іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. 14.08.2006 за № 6565, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 14.08.2006 за № 1503309.
6.21. Відповідно до пункту 1.3 Договору іпотеки загальна вартість предмета іпотеки складає 3 042 000,00 грн, при цьому ця вартість може змінюватися, враховуючи зміни кон`юнктури ринку та стану майна.
6.22. Згідно з пунктом 2.1 Договору іпотеки іпотекодержатель має, зокрема, право: 1) за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають із кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, проценти, неустойку, пеню; витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов договору; 2) вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою за договором, у разі невиконання та/або неналежного виконання боржниками кредитного договору (у т.ч. й щодо оплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до кредитного договору); 3) звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцятиденного строку письмова вимога іпотекодержателя до іпотекодавця або боржників, про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором та/або іпотечним договором, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишена без задоволення.
6.23. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або будь-яким іншим чином відповідно до законодавства України. Реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України. Початкова ціна предмета іпотеки для його продажу на прилюдних торгах визначається у встановленому законодавством порядку (пункти 5.2, 5.5, 5.6 Договору іпотеки).
6.24. У зв`язку з невиконанням позичальниками своїх зобов`язань за Кредитними договорами Банк звернувся до Підприємця з повідомленням про порушення основного зобов`язання, в якому повідомив про розмір простроченої заборгованості позичальників та на підставі статті 35 Закону України "Про іпотеку" просив у не більше ніж 30-тиденний строк від дня отримання цього повідомлення сплатити зазначені суми неповернутого кредиту, несплачених відсотків та нарахованої пені, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги. Вимога Банку отримана Підприємцем 28.01.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та залишена Підприємцем без задоволення.