ПОСТАНОВА
Іменем України
19 серпня 2021 року
м. Київ
справа №369/2234/17
адміністративне провадження № К/9901/30163/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області
на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.06.2017 (суддя Волчко А.Я.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (колегія у складі суддів Троян Н.М., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)
у справі № 235/7316/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 01.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просив:
- визнати незаконними дії відповідача щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді, роботу на посаді слідчого прокуратури Тернівського радону м. Кривого Рогу у період з 23.07.1987 по 16.03.1993;
- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи з посаді судді, який дає право на відставку, роботу на посаді слідчого прокуратури Тернівського району м. Кривого Рогу у період з 23.07.1987 по 16.03.1993;
- зобов`язати провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового забезпечення працюючого судді без обмеження граничного розміру, починаючи з 21.09.2016;
- визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області з припиненням виплати пенсії інваліда війни 2 групи з 21.09.2016;
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області відновити виплату раніше призначеної пенсії інваліда війни 2 групи, у розмірі визначеному чинним законодавством, починаючи з 21.09.2016.
2. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, позов задоволено.
3. 10.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач починаючи з 1993 року працював суддею першої, апеляційної та касаційної інстанцій у судах загальної юрисдикції.
7. 12.03.1993 був обраний суддею Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області.
8. Відповідно до Указу Президента України від 28.11.1995 його переведено на посаду судді Корольовського районного суду м. Житомира.
9. Постановою Верховної Ради України від 14.12.2000 обраний безстроково суддею Житомирського обласного суду.
10. З 10.02.2003 позивач звільнений у зв`язку з переведенням на посаду судді Апеляційного суду м. Києва відповідно до Указу Президента України від 04.01.2003.
11. 21.06.2011 ОСОБА_1 зарахований до штату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у зв`язку з обранням цього суду безстроково відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.05.2011.
12. Між тим, згідно записів у трудовій книжці позивача, крім роботи на посаді судді, в період з 23.07.1987 по 20.07.1988 працював стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури: спочатку Томаківського району Дніпропетровської області, а потім прокуратури Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а з 20.07.1988 по 16.03.1993 - на посаді слідчого прокуратури Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
13. Постановою Верховної Ради України від 08.06.2016 позивача звільнено з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв`язку з поданням заяви про відставку.
14. Згідно наказу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.09.2016 №790-к позивача слід вважати звільненим з 08.09.2016 у зв`язку із виходом у відставку.
15. При цьому з 31.05.2005 позивачу встановлено безстроково II групу інвалідності при виконанні обов`язків військової служби, про що свідчить довідка МСЕК серія ЖИА №015068, та призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
16. 21.09.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахування пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії.
17. Оскільки заява позивача від 21.09.2016 тривалий час перебувала на розгляді у Пенсійному фонді без виконання, 06.12.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повідомити про наслідки розгляду його заяви від 21.09.2016.
18. Листом від 27.12.2016 №271/О-01 Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі роз`яснило позивачу про те, що з 21.09.2016 йому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010, тому виплату пенсії по інвалідності припинено з 20.09.2016. При цьому, розмір щомісячного грошового довічного утримання судді визначено у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, в сумі 25438,80 грн. До виплати надходить сума 25890,80 коп. (з урахуванням підвищення як інваліду війни 2 групи).
19. Тобто, при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем зараховано лише період роботи на посаді судді з 11.03.1993 по 08.09.2016, що становить 23 повних роки.
20. Крім того, листом від 23.01.2017 №10/О-01 позивача повідомлено про те, що з 20.09.2016 виплату пенсії по інвалідності припинено у зв`язку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання.
21. На звернення позивача з проханням виправити допущену при призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці помилку шляхом проведення перерахунку такого утримання у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді, листом від 14.02.2017 №28/0-01 відповідач відмовив у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 до стажу роботи на посаді судді зараховується тільки робота на посаді судді, на посаді члена Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
22. Позивач не погодився з відмовою та звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
23. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що на час звільнення з посади судді мав 28 повних років стажу, який визначається як стаж роботи на посаді судді та дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% утримання працюючого судді, починаючи з 21.09.2016.
Також, покликався на відсутність будь-якого рішення відповідача з приводу припинення виплати йому пенсії по інвалідності, що свідчить про незаконність цих дій.
24. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
25. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих. Таким чином, до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати період роботи на посаді слідчого прокуратури Терніївського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з 23.07.1987 по 16.03.1993, що в загальному розмірі складає 28 років та дає право на отримання ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 08.06.2016) суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно статті 135 Закону до стажу роботи на посаді судді зараховується:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
За документами, наданими для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, стаж на вище перелічених посадах становив 23 роки 5 місяців 22 дні. Зарахування іншої діяльності до стажу роботи, що дає право на відставку, Законом не передбачено.
Крім того, скаржник зазначає, що припинення виплати пенсії по інвалідності проведено не на підставі рішення (розпорядження) посадових осіб управління, а на виконання заяви, наданої позивачем особисто до управління 21.09.2016 та за нормами статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
27. 10.01.2018 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
29. Ключовим правовим питанням у справі є право на зарахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді роботу на посаді слідчого прокуратури та правомірність припинення виплати пенсії інваліда війни 2 групи у зв`язку з отриманням щомісячного довічного грошового утримання.
30. Щодо зарахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді, роботи на посаді слідчого прокуратури, Суд зазначає наступне.
31. Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI [у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12.12.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII)] щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
32. За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
33. Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
34. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
35. Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
36. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - № 2862-ХІІ).
37. Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
38. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
39. Крім того, Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом та підставами спору. Зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17 та від 29.04.2020 у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд дійшов наступного висновку:
"<…> невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним".
40. Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається.
41. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій вважаючи за необхідне зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, весь період роботи позивача в прокуратурі Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області не врахували, що відповідно до роз`яснення поняття "прокурор", яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
42. Отже, в аспекті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскільки за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз`яснення поняття "прокурор" міститься у ст. 56 Закону №1789-XII, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення ст. 43 Закону №2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.
43. Відтак, посада "стажист слідчого" не охоплюється поняттям "слідчого", враховуючи аналогію за посадою прокурора, визначення якого міститься у ст. 56 Закону №1789-XII, тому законних підстав для зарахування періоду роботи на посаді стажиста слідчого прокуратури, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.
44. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач в період з 23.07.1987 по 20.07.1988 працював стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури: спочатку Томаківського району Дніпропетровської області, а потім прокуратури Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а з 20.07.1988 по 16.03.1993 на посаді слідчого прокуратури Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
45. За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді з 11.03.1993 по 08.09.2016 (23 роки 5 місяців 28 днів), також стаж роботи на посаді слідчого прокуратури Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з 20.07.1988 по 16.03.1993 (4 роки 7 місяців 24 дні).
46. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 28.11.2019 у справі № 607/5454/17, від 13.05.2020 у справі № 242/1890/17.
47. З огляду на наведені обставини, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого належить також стаж роботи на посаді слідчого прокуратури, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
48. Щодо правомірності дій відповідача щодо припинення виплати пенсії по інвалідності у зв`язку з отриманням щомісячного довічного грошового утримання, Суд зазначає наступне.
49. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (чинний на час виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
50. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
51. Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
52. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
53. Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом (ч. 2 ст. 8 Закону № 1058-ІV).
54. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у період перебування на посаді судді, перебував на обліку у відповідача і отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
55. Відповідно до статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
56. При цьому статтею 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
57. Згідно зі статтею 2 Закону № 1788-ХІІ, яка врегульовує питання щодо видів державних пенсій, за цим законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
58. Статтею 6 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.
59. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що виключно Законом № 1058-ІV визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, дія ст. 6 Закону № 1788-ХІІ може поширюватися на спірні правовідносини лише у випадках, передбачених Законом № 1058-ІV, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
60. У ст. 10 Закону № 1058-ІV визначена імперативна норма щодо призначення пенсії та не містить будь-яких винятків щодо такого призначення.
61. Отже, позивачу може бути призначено або щомісячне довічне грошове утримання, або пенсію по інвалідності за його вибором, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
62. Відповідно до частини 1 статті 351 цього Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
63. Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
64. Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині зарахування до стажу роботи позивача періоду роботи на посаді стажиста слідчого прокуратури та в частині незаконності дій відповідача з припинення виплати пенсії інваліда війни 2 групи з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог.
65. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Суд -