Постанова
іменем України
17 серпня2021 року
м. Київ
справа№464/1795/18
провадження№51-1897км21
ВерховнийСудколегієюсуддівПершоїсудовоїпалатиКасаційногокримінальногосудуускладі:
головуючого Короля В.В.,
суддів ЛагнюкаМ.М., ОгурецькогоВ.П.,
заучастю:
секретаря судовогозасідання Кулініч К.С.,
прокурора ЧабанюкТ.В.,
розглянув увідкритомусудовомузасіданнікасаційнускаргузаступникапрокурораЛьвівськоїобласноїпрокуратуринаухвалуЛьвівськогоапеляційногосудувід23 лютого2021 рокущодо ОСОБА_1 укримінальномупровадженні, внесеномудоЄдиногореєструдосудовихрозслідуваньза№12018140070001044, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомСихівського районного суду м. Львовавід 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 засудженозач. 4 ст. 296 ККдопокаранняувидіпозбавленняволінастроктрироки.
На підставіст. 75 КК ОСОБА_1 звільненовідвідбуванняпокараннязвипробуваннямзіспитовимстрокомтривалістюодинріктапокладеннямнаньогообовʼязків, передбаченихст. 76 цьогоКодексу, асаме: періодично зʼявлятисядля реєстрації до уповноваженого органу з питаньпробації та повідомляти уповноважений орган з питаньпробації про зміну місця проживання або роботи.
Цим жевирокомвирішенопитаннящодоречовогодоказу.
Ухвалою Львівськогоапеляційногосудувід23 лютого2021 рокувирокмісцевогосудущодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження закрито в звʼязку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.
Згідно звироком ОСОБА_1 визнановинуватимутому, щовін2 квітня2018 рокуприблизно о 7-ійгод. 30 хв. на подвірʼї будинкупо АДРЕСА_2, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із двома невстановленими слідством особами, матеріали щодо яких виділено в окремепровадження, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивівявної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільствіелементарні правила поведінки та моралі, вчинив хуліганські дії, які за своїм змістом відзначались особливою зухвалістю, із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, а самеелектрошокерамоделі "POLICE 50000KV".
Так, ОСОБА_1, маючиумисел на вчинення хуліганських дій, висловлювався до ОСОБА_2 грубоюнецензурною лайкою, погрожував спричинити останньому тілесні ушкодження електрошокером моделі "POLICE 50000KV", якоговключав та виключав, демонструючи намір його застосувати. В тойчас невстановлені слідством особи, матеріали щодо яких виділено в окремепровадження, завдали потерпілому удари руками в голову, спричинившийому фізичного болю. Після чого ОСОБА_1 звказаними невстановленими слідством особами, утримуючи ОСОБА_2, зірвализ нього верхній одяг, а самекуртку, в якійзнаходились його особисті речі, чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 3070 грн.
Вимогикасаційноїскаргитаузагальненідоводиособи, якаїїподала
У касаційнійскарзізаступникпрокурораЛьвівськоїобласноїпрокуратури просить скасуватиухвалуапеляційногосудущодо ОСОБА_1 і призначити новийрозглядусудіапеляційноїінстанції. Вважає, щоапеляційнийсуд, встановившиіншіобставиникримінальногопровадження, згіднозположеннямистатей407, 408, частин 1, 2 ст. 404, ч. 3 ст. 337 КримінальногопроцесуальногокодексуУкраїни(далі- КПК), мавбинадативідповіднукримінально-правову оцінкудіямобвинуваченого. ПосилаєтьсянапорушеннявимогКПК, вказуючинате, щоапеляційнийсудпорушивпринципбезпосередностідослідженнядоказів, оскількидавпоказаннямсвідківіншуоцінку, ніжсудпершоїінстанції. Такожзазначає, щорішенняпровідсутністьвдіянні ОСОБА_1 складу кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, було прийнято без дослідження доказів, окрім показань останнього і потерпілого, та не наведено в ухвалі жодної підстави виправдання обвинуваченого з посиланням на конкретний пункт статей 373 і 284 КПК.
Позиціїіншихучасниківсудовогопровадження
Прокурор Чабанюк Т.В. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, скасувати ухвалуапеляційногосудущодо ОСОБА_1 і призначити новийрозглядусудіапеляційноїінстанції.
МотивиСуду
Заслухавши доповідьсудді, доводи прокурора Чабанюк Т.В., перевіривши матеріаликримінальногопровадження, колегіясуддіввважає, щокасаційнаскаргазадоволеннюнепідлягаєнатакихпідставах.
Суд касаційної інстанціїперевіряєправильністьзастосуваннясудамипершоїтаапеляційноїінстанційнормматеріальноготапроцесуальногоправа, правовоїоцінкиобставинінемаєправадосліджуватидокази, встановлюватитавизнаватидоведенимиобставини, щонебуливстановленівоскарженомусудовомурішенні, вирішуватипитанняпродостовірністьтогочиіншогодоказу(ч. 1 ст. 433 КПК).
Згідно зіст. 438 КПКпідставамидляскасуванняабозмінисудовихрішеньприрозглядісправивсудікасаційноїінстанціїєлише: істотнепорушеннявимогкримінальногопроцесуальногозакону; неправильнезастосуваннязаконуУкраїнипрокримінальнувідповідальність; невідповідністьпризначеногопокараннятяжкостікримінальногоправопорушеннятаособізасудженого. Привирішенніпитанняпронаявністьзазначенихучастиніпершійцієїстаттіпідставсудкасаційноїінстанціїмаєкеруватисястаттями412-414 цьогоКодексу.
Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Як хуліганстводії особи кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Переглядаючи вапеляційномупорядкувирокмісцевогосудущодо ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, дотримуючисьвимогстатей94, 404, 405 КПК, проаналізувавзібранівкримінальномупровадженнідокази, безпосередньодослідившивсудовомузасіданніпоказанняобвинуваченогоіпотерпілого ОСОБА_2, тадійшовправильноговисновкупровідсутністьу діянні ОСОБА_1 складу кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.
Так, у судовому засіданні апеляційногосуду обвинувачений ОСОБА_1, заперечуючи факт грубого порушення громадського порядку, показував, що пішов до ОСОБА_2, оскільки той переховувавсяі не віддавав борг; коли зустрівся з останнім біля його будинку, вони декілька хвилин між собою "пошарпалися", але ніхто нікому не погрожував, ліхтарик-електрошокервін не використовував. Куртку ОСОБА_2 залишив біля автомобіля, а тому нею ніхто не заволодівав і його речей особистих, які були в куртці, ніхто не брав.
А потерпілий ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтвердив факт позичення у ОСОБА_1 8000 грн, які не повернув, та показав, що зазначені в обвинувальному акті події відбувалися вранці, тривали декілька хвилин і сусіди жодного шуму не чули.
На підставі безпосереднього дослідження наведених показань обвинуваченого та потерпілого апеляційних суд надав іншу оцінку спрямованості умислу та мотивів вчиненого ОСОБА_1 діяння ("наявність між обвинуваченим та потерпілим конфлікту з приводу непорозуміння щодо повернення позичених грошових коштів"), обґрунтовано дійшовши висновку про відсутністьу діях обвинуваченого посягання саме на громадський порядок та мотиву явної неповаги до суспільства.
Також апеляційнимсудом правильно зазначено про те, що висновки місцевого суду про вчинення обвинуваченим хуліганства з особливою зухвалістю, із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, а саме електрошокера моделі "POLICE 50000KV", документально не підтверджені в звʼязку з відсутністю у матеріалах кримінального провадження медичного висновку про заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, зокрема електрошокером.
З огляду на такі висновки, апеляційний суд ухвалив законне, обґрунтоване та належно вмотивоване рішення про скасування вирокумісцевогосудущодо ОСОБА_1 із закриттям кримінального провадження в звʼязку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.
Отже, апеляційним судом правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Доводи ж прокурора про ненаданняапеляційним судом відповідної кримінально-правової оцінкидіямобвинуваченого, зокрема за ч. 2 ст. 355 КК, слід визнати безпідставними з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Колегія суддів також не може визнати слушними й доводи прокурора про порушення принципу безпосередностідослідження доказів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оцінка доказів здійснюється судом за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Судом апеляційної інстанції оцінка доказів здійснюється за правилами, передбаченими ст. 94 КПК, з урахуванням меж апеляційного перегляду та його повноважень. Оскільки суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК) і вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ч. 2 ст. 404 КПК), здійснювана ним оцінка доказів обмежується перевіркою законності, обґрунтованості та вмотивованості оскарженого судового рішення.
При цьому здійснена судом першої інстанції оцінка доказів не є обов`язковою для суду апеляційної інстанції, оскільки останній, ґрунтуючись на результатах безпосереднього дослідження доказів, вправі дати їм власну оцінку.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції.
Разом з тим, встановлення судом апеляційної інстанції на підставі безпосередньо досліджених під час апеляційного розгляду доказів відсутності обов`язкових кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, передбачених у диспозиції відповідної норми закону про кримінальну відповідальність, дозволяє цьому суду надати оцінку відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та правильності правової оцінки фактичних обставин вчиненого діяння в цілому (кримінально-правової кваліфікації).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом апеляційної інстанції не було порушено вимог засади безпосередності дослідження доказів (ст. 23 КПК), оскільки іншу оцінку спрямованості умислу та мотивів вчиненого ОСОБА_1 діяння, що обумовило висновки суду про відсутність ознак хуліганства у діях обвинуваченого й іншу кримінально-правову оцінку фактичних обставин діяння в цілому (у зв`язку з відсутністю обов`язкових кваліфікуючих ознак за ст. 296 КК), апеляційний суд надав, ґрунтуючись на показаннях обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_2, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
На переконання суду касаційної інстанції, оскаржуване рішення апеляційного суду у частині висновків щодо визначення іншої спрямованості умислу ОСОБА_1 та мотивів вчиненого ним діяння, ніж встановлені судом першої інстанції, яких колегія суддів дійшла на підставі власної оцінки показань обвинуваченого і потерпілого, досліджених безпосередньо під час апеляційного розгляду, відповідає вимогам щодо його законності, обґрунтованості та вмотивованості.
Відсутністьже в ухвалі суду апеляційної інстанції посилання на конкретні пункти статей 373 і 284 КПК як підстави для виправдання обвинуваченого, про що вказує прокурор, з огляду на те, що у цьому рішенні зазначено, що "вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК", істотно не вплинуло на законність та обґрунтованістьприйнятого апеляційним судом рішення.
Ухвала судуапеляційноїінстанціївідповідаєвимогамстатей370, 419 КПК.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставамидлязміниабоскасуванняухвалиапеляційногосуду, невстановлено.
А тому касаційнускаргупрокуроранеобхіднозалишитибеззадоволення.
Керуючись статтями433, 434, 436, 441-442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Львівськогоапеляційногосудувід23 лютого2021 рокущодо ОСОБА_1 залишитибеззміни, акасаційнускаргузаступникапрокурораЛьвівськоїобласноїпрокуратури- беззадоволення.
Постанова єостаточноюйоскарженнюнепідлягає.