Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 205/4241/18
провадження № 61-308св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, підписану Лукіною Анною Аркадіївною, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2019 року в складі судді Приходченка О. С. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ДПП Національної поліції України звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову посилався на те, що наказом ДПП від 21 січня 2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду поліцейського роти № 7 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Дніпрі.
21 листопада 2016 року лейтенант поліції Бульба Д. С. під час нічного чергування близько 04:15 год, керуючи службовим автомобілем Toyota Prius д/н НОМЕР_1, по пр. Сергія Нігояна 104 у м. Дніпрі, в напрямку залізничного вокзалу допустив зіткнення із залізничним рухомим складом на залізничному переїзді ПАТ "Євраз ДМЗ", черговою на якому працювала ОСОБА_2 .
Зазначав, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді чергової ПАТ "Євраз ДМЗ" на залізничному переїзді на 21 листопада 2017 року, виконуючи свої трудові обов`язки, не вжила заходів щодо своєчасної заборони руху при виникненні умов, які загрожували безпеці руху, що спричинило ДТП та пошкодження автомобіля, який належить позивачу.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року в справі № 205/300/17 адміністративну справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 140 КУпАП України закрито за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення. Адміністративні матеріали за фактом ДТП відносно інспектора управління ОСОБА_1 не складались та судом не розглядались.
Внаслідок ДТП службовий автомобіль зазнав механічних пошкоджень, розмір матеріальних збитків згідно з висновком експертного дослідження № 19/12.2/250 від 20 жовтня 2017 року становить 320 655,60 грн.
Посилаючись на статті 1187, 1190, 1192 ЦК України позивач просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі матеріальних збитків пошкодженого службового автомобіля Toyota Prius, д/н НОМЕР_1, що становить 320 655,60 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, відмовлено в задоволені позовних вимог,
Суди виходили з того, що вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21 листопада 2016 року, не встановлено, і матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року представник ДПП Національної поліції Україниподала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно визначили характер спірних правовідносин та не застосували до спірних правовідносин Закон України "Про національну поліцію". Вказує, що ОСОБА_1 перебував на службі в поліції й відповідно до Закону України "Про національну поліцію" несе цивільно-правову відповідальність у разі вчинення протиправних дій; суди не звернули увагу на висновок службового розслідування, яким встановлено факт пошкодження службового автомобіля Управління патрульної поліції в м. Дніпрі під час ДТП 21 листопада 2016 року ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 як чергова по переїзду ПАТ "Євраз ДМЗ" не виконала положення Інструкції з улаштування та експлуатації залізних переїздів та Інструкції про порядок користування пристроями переїзної сигналізації, які передбачають дії у разі несправності сигналізації залізничного переїзду. Вважає, що внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачу як власнику майна діями відповідачів заподіяно майнову шкоду, обов`язок відшкодування якої виникає незалежно від наявності вини осіб, які таку шкоду завдали.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості відповідача ПАТ "Євраз ДМЗ", оскільки ОСОБА_2 перебувала з товариством у трудових відносинах.
У квітні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ДПП Національної поліції України, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вказує, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року встановлено, що водій автомобіля Toyota Prius н/з НОМЕР_2 не виконав вимоги пунктів 20.2, 20.3, 20,4, 20,5 Правил дорожнього руху України, а тому суд зробив висновок, що між діями водія та механічними пошкодженнями автомобіля Toyota Prius існує причинно наслідковий зв`язок. Крім того, вказаною постановою встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, а тому відсутні підстави для стягнення з неї майнової шкоди.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що відповідно до наказу № 9 о/с від 21 січня 2016 року по особовому складу рядового поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти № 7 батальйону № 3 УПП у м. Дніпропетровську.
21 листопада 2016 року відповідач лейтенант поліції ОСОБА_1 заступив на нічне чергування.
ОСОБА_2 працювала на посаді чергової на залізничному переїзді на ПАТ "Євраз ДМЗ" та 21 листопада 2017 року виконувала свої трудові обов`язки.
21 листопада 2016 року о 04:15 год у м. Дніпрі на залізничному переїзді ПАТ "Євраз ДМЗ", який розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, буд. 104, сталася ДТП за участі залізничного локомотива і автомобіля Toyota Prius, держномер НОМЕР_1, бортовий № НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1 .
Автомобіль Toyota Prius, держномер НОМЕР_1, на праві власності належить позивачу.
Внаслідок ДТП автомобілю Toyota Prius, держномер НОМЕР_1, бортовий № НОМЕР_3, завдано механічних пошкоджень. Вартість матеріального збитку, завданого власникові пошкодженого транспортного засобу, відповідно до висновку експертного дослідження № 19/12.2/250 від 20 жовтня 2017 року, становить 320 655, 60 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2017 року адміністративну справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 140 КУпАП України закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Службовим розслідуванням за фактом пошкодження службового автомобіля Toyota Prius, д/н НОМЕР_1, від 19 грудня 2016 року встановлено факт пошкодження вказаного службового транспортного засобу лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта поліції ОСОБА_1 буде вирішене після розгляду судом адміністративної справи.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 .
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба визначається як діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною четвертою статті 5 КАС України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що спір між сторонами виник з приводу проходження ОСОБА_1 служби, під час якої, у результаті неналежного виконання ним своїх службових обов`язків, завдано матеріальну шкоду державі в особі ДПП НП України шляхом пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки "Toyota Prius", д/н НОМЕР_1 .
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 825/730/16 (провадження № 11-934апп18) та від 13 лютого 2019 року в справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) зазначено, що підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням № 243/95-ВР. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. Дія цього положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1, 2 Положення № 243/95-ВР).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Зазначеними нормами права прямо передбачено, що служба у ДПП є публічною службою.
Враховуючи наведене, цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Отже, у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих ОСОБА_1 державі під час проходження публічної служби, є публічно-правовими, тому спір в цій частині підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.