Постанова
Іменем України
17 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 759/19849/15
провадження № 61-4602св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - головне управління юстиції у місті Києві,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану адвокатом Дубовиком Олегом Віталійовичем, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року в складі судді Сенька М. Ф. та на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року в складі колегії суддів Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права на частку в спільній власності на нерухоме майно.
Позов мотивував тим, що 20 червня 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, під час перебування в якому подружжя за договором купівлі-продажу від 05 листопада 1998 року придбало квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, спадкоємцями першої черги є її чоловік (позивач) та син (відповідач). Позивач зазначав, що відмовився від своєї частки в спадковому майні на користь ОСОБА_2 . Указував, що 20 березня 2015 року державним нотаріусом видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на всю квартиру АДРЕСА_1, однак вказана квартира належала подружжю на праві спільної сумісної власності, а тому Ѕ частка в праві спільної власності належить ОСОБА_1 та не підлягає спадкуванню після смерті ОСОБА_3 .
З огляду на викладене просив суд:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 20 березня 2015 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори на квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право на Ѕ частку в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року скасовано, справу передано для перерозподілу.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, позов задоволено частково:
- визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на право власності на квартиру АДРЕСА_1, що видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної кантори Основенко Л. М. 20 березня 2015 року з реєстровим №4-307, в частині права на Ѕ частку в праві спільної власності на вказану квартиру;
- визнано за ОСОБА_1 право на Ѕ частку в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 53,30 м?, житловою площею 28,70 м?;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у відповідності до статті 22 КПШС України, що був чинним на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, а доказів про те, що квартира була особистою власністю дружини, або про зміну часток у праві спільної власності на квартиру матеріали справи не містять. Тобто, до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3, мала б увійти лише Ѕ частка в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; власником іншої Ѕ частки в праві спільної власності є позивач.
Суди встановили, що заява ОСОБА_1 про відмову від спадщини стосується виключно майна, яке увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3, та не свідчить про визнання позивачем тієї обставини, що спірна квартира належала його дружині на праві особистої приватної власності.
Оскільки відповідач на законних підставах успадкував Ѕ частку в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1, позовна вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним задоволена судами лише в частині іншої частки в праві спільної власності, яка належить позивачу та не підлягала спадкуванню після смерті ОСОБА_3 .
Аргументи учасників справи
05 березня 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником, на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що факт придбання майна в шлюбі не свідчить про автоматичне поширення на таке майно правового режиму спільної сумісної власності. Зазначає, що спірна квартира придбана ОСОБА_3 за рахунок її особистих коштів, отриманих від продажу попередньої квартири.
Вказує на порушення судами норм процесуального права, які полягали в тому, що:
- в ухвалі про скасування заочного рішення суд першої інстанції не призначив справу до судового розгляду та в подальшому закрив підготовче провадження, яке не було відкрито;
- за наявності заяви ОСОБА_1 про відмову від позову, поданої в жовтні 2018 року, суд прийняв заяву представника позивача про відмову від указаної заяви, яка не мала повноважень на вчинення вказаних процесуальних дій, оскільки строк дії договору про надання правової допомоги сплив 25 грудня 2017 року;
- суди безпідставно відхилили клопотання відповідача про виклик та допит позивача в якості свідка, оскільки відповідач має обґрунтовані сумніви щодо обізнаності ОСОБА_1 про судовий процес.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення дії оскаржених судових рішень.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 березня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: апеляційний суд не застосував висновків Верховного Суду України щодо визначення об`єктів, які відносяться до спільної сумісної власності подружжя, за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах. Крім того, суди, на думку відповідача, неправомірно відмовили йому в задоволенні клопотання про допит позивача в якості свідка, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналіз змісту та вимог касаційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються відповідачем в частині часткового задоволення позовних вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на нерухоме майно. В частині відхилення інших позовних вимог судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 червня 1990 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб.
05 листопада 1998 року між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
18 квітня 2014 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори.
18 квітня 2014 року ОСОБА_1 подав до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття належного йому спадкового майна після смерті дружини на користь ОСОБА_2
20 березня 2015 року державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Основенко Л. М. видав свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності квартира АДРЕСА_1 на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_3
20 березня 2015 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .