ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/570/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії",
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2021;
за позовом акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до: публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (правонаступник - акціонерне товариство "Сбербанк");
публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії";
Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" [Укрпатент] (правонаступник - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України);
фізичної особи-підприємця Олєйнікова Ігоря Васильовича
про припинення порушення прав та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" правонаступником якого є акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк", відповідач 1), Публічного акціонерного товариства "Сбербанк Росії" (далі - ПАТ "Сбербанк Росії", відповідач 2), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України правонаступником якого є - Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" [Укрпатент] (далі - Укрпатент, відповідач 3), фізичної особи - підприємця Олєйнікова Ігоря Васильовича (далі - ФОП Олєйніков І.В., відповідач 4) про припинення порушення прав та зобов`язання вчинити дії.
2. Зокрема, позов подано про:
- визнання недійсними повністю належних АТ "Сбербанк" свідоцтв України: №183294 на знак для товарів і послуг, зареєстрований для всіх послуг 36 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП); №183296 на знак для товарів і послуг, зареєстрований для всіх послуг 36 класу МКТП;
- визнання частково недійсним належного АТ "Сбербанк" свідоцтва України №151584 на знак для товарів і послуг, зареєстрований для всіх товарів 14 класу МКТП;
- визнання недійсними повністю на території України належних ПАТ "Сбербанк Росії" міжнародних реєстрацій: №1069810 на торговельну марку, зареєстровану для всіх послуг 36 класу МКТП; №1114550 на торговельну марку, зареєстровану для всіх послуг 36 класу МКТП; №1117613 на торговельну марку, зареєстровану для всіх послуг 36 класу МКТП;
- визнання частково недійсними на території України належних ПАТ "Сбербанк Росії" міжнародних реєстрацій: №1113875 на торговельну марку, зареєстровану для всіх товарів 09 та послуг 36 класів МКТП; №1113876 на торговельну марку, зареєстровану для всіх товарів 09 та послуг 36 класів МКТП; №1116554 на торговельну марку, зареєстровану для всіх товарів 09 класу МКТП; №1120118 на торговельну марку, зареєстровану для всіх товарів 09 класу МКТП;
- зобов`язання Укрпатент внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсними повністю свідоцтв України №183294 та №183296, визнання недійсним частково свідоцтва України №151584, зареєстрованих для товарів 14 класу МКТП, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";
- зобов`язання Укрпатент повідомити Міжнародне Бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсними повністю на території України міжнародних реєстрацій №1069810, №1114550 та №1117613, визнання частково недійсними на території України міжнародних реєстрацій №1113875 та №1113876, зареєстрованих для товарів і послуг 9, 36 та 38 класів МКТП;
- заборону АТ "Сбербанк" незаконно використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 82116, володільцем якого є позивач, зокрема, шляхом: надання послуг, ідентичних та/або споріднених із послугами, для яких даний знак зареєстрований; виготовлення та продажу товарів, споріднених із товарами, для яких даний знак зареєстрований; застосування його в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен;
- зобов`язання АТ "Сбербанк" внести зміни до своїх установчих документів, якими видалити з найменування товариства слово "Сбербанк" та подати оновлений варіант установчих документів на реєстрацію до державного реєстратора протягом трьох днів після внесення таких змін;
- зобов`язання ФОП Олєйнікова І.В. здійснити переделегування доменного імені sberbank.ua на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" та вказати такі відомості у записі даного доменного імені: organization-loc: "Public Joint Stock Company "State Savings Bank of Ukraine", (JSC "Oschadbank"), e-mail: administrator@obu.com.ua, address: HOSPITALNA 12G, address: KIEV, KYIV, postal-code: 01001, country: UA, address-loc: n/a, country-loc: UA, phone: +380.442478485, fax: +380.442478609, status: ok, status: linked, created: 2014-03-31 17:47:06+03, source: UAEPP.
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2017, яке залишено без мін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі №910/570/16, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг №183294, №183296, власником якого є АТ "Сбербанк"; визнано недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг №151584, власником якого є АТ "Сбербанк", у частині його реєстрації для всіх товарів 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП); визнано недійсною повністю міжнародну реєстрацію на торговельну марку №1069810, №1114550, №1117613, власником яких є ПАТ "Сбербанк Росії"; визнано недійсною міжнародну реєстрацію на торговельну марку № 1113875, власником якої є ПАТ "Сбербанк Росії" у частині її реєстрації для всіх товарів 09 та послуг 36 класів МКТП. Визнано недійсною міжнародну реєстрацію на торговельну марку №1113876, власником якої є ПАТ "Сбербанк Росії", у частині її реєстрації для всіх товарів 09 та послуг 36 класів МКТП; визнано недійсною міжнародну реєстрацію на торговельну марку №1116554, власником якої є ПАТ "Сбербанк Росії", у частині її реєстрації для всіх товарів 09 класу МКТП; визнано недійсною міжнародну реєстрацію на торговельну марку №1120118 власником якої є ПАТ "Сбербанк Росії", у частині її реєстрації для всіх товарів 09 класу МКТП. Зобов`язано відповідача 3 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними повністю свідоцтв України №183294 та №183296 на знаки для товарів і послуг, визнання недійсним свідоцтва України №151584 на знак для товарів і послуг, в частині реєстрації його для всіх товарів 14 МКТП та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Зобов`язано відповідача 3 повідомити Міжнародне Бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсними повністю на території України міжнародних реєстрацій №1069810, №1114550 та №1117613, визнання недійсними на території України міжнародних реєстрацій №1113875 та №1113876, у частині їх реєстрації для товарів 09 та послуг 36, 38 класів МКТП. Заборонено ПАТ "Сбербанк" незаконно використовувати знак для товарів і послуг "СБЕРБАНК" за свідоцтвом України №82116, володільцем якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", зокрема, шляхом: надання послуг, ідентичних та/або споріднених із послугами, для яких даний знак зареєстрований; виготовлення та продажу товарів, споріднених із товарами, для яких даний знак зареєстрований; застосування його в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен. Зобов`язано ФОП Олєйнікова І.В. здійснити переделегування доменного імені "sberbank.ua" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України". Здійснено розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
4. Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Сбербанк Росії" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд зупинити дію рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2017 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі №910/570/16 до завершення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк Росії". Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 року у справі №910/570/16 скасувати. Також ПАТ "Сбербанк Росії" разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (колегія суддів: Копитова О.С.,Мартюк А.І., Пашкіна С.А.) відхилено клопотання ПАТ "Сбербанк Росії" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/570/16; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк Росії" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2017.
6. Ухвалу мотивовано посиланням на статті 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, 17.06.2021 ПАТ "Сбербанк Росії" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк Росії", а справу направити на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
8. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі скаржник вказує: розгляд справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції було здійснено без належного повідомлення відповідача 2, тобто представники ПАТ "Сбербанк Росії" не були обізнані про розгляд даної справи та судові рішення, які були прийняті за результатами такого розгляду; про факт ухвалення оскаржуваного рішення суду відповідачу 2 стало відомо з публікації на сайті ПАТ "Державний ощадний банк України", яка була розміщена 30.04.2021.
9. Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції не дотрималися належної процедури повідомлення відповідача 2 про розгляд даної справи, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави стверджувати про те, що ПАТ "Сбербанк Росії" був повідомлений про розгляд даної справи завчасно та у встановленому законодавством порядку.
10. 30.07.20201 до Суду від ПАТ "Державний ощадний банк України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
11. Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.
12. Перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених апеляційним господарським судом обставин правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
13. Апеляційним господарським судом у постановленні оскаржуваної ухвали з`ясовано та зазначено, зокрема, що:
- в апеляційній скарзі ПАТ "Сбербанк Росії" заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 18.04.2017;
- апеляційну скаргу подано 07.05.2021, тобто зі значним пропуском встановленого статтею 261 ГПК України строку;
- в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строк відповідач 2 зазначає, що розгляд справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції було здійснено без належного повідомлення відповідача 2, тобто представники ПАТ "Сбербанк Росії" не були обізнані про розгляд даної справи та судові рішення, які були прийняті за результатами такого розгляду;
14. Причиною подання касаційної скарги стала незгода відповідача 2 з відмовою апеляційного господарського суду у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Банку на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2016 в даній справі.
15. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
16. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.
17. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
18. Згідно з частинами першою, другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
19. Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
20. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
21. Згідно з частиною другою статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.
22. Зазначений у частині другій статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі.
23. Судом апеляційної інстанції встановлено і скаржником не заперечується, що апеляційну скаргу останнім подано із значним пропущенням передбаченого для цього строку (понад п`ять років). Водночас тим же судом з`ясовано обставини і зазначено докази, які спростовують твердження скаржника про те, що він не був повідомлений про розгляд даної справи місцевим господарським судом.
24. Зокрема, апеляційною інстанцією встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2016, з метою повідомлення відповідача 2 у справі ПАТ "Сбербанк Росії" зупинено провадження у справі №910/570/16 у зв`язку із зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги до Арбітражного суду міста Москви для вручення судових документів на території Російської Федерації. Відповідно до ухвали Арбітражного суду міста Москви, присутній в судовому засіданні 25.04.2016 представник ПАТ "Сбербанк Росії" Мальцев А.С. відмовився від отримання документів №910/570/16 від 01.02.2016. Вказані обставини підтверджують, що представнику ПАТ "Сбербанк Росії" Мальцеву А.С., повноваження якого на представництво інтересів відповідача 2 перевірені та підтверджені Арбітражним судом міста Москви, було відомо про розгляд справи №910/570/16 господарським судом міста Києва.
25. Суд апеляційної інстанції також встановив, що матеріали справи містять докази щодо повідомлення відповідача 2 про розгляд справи апеляційним судом. Зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2017, однак, у судовому засіданні Арбітражного суду міста Москви 02.10.2017 року представник ПАТ "Сбербанк Росії" Мальцев А.С. повторно відмовився отримувати документи суду.
26. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що питання щодо належного повідомлення ПАТ "Сбербанк Росії" про час та місце розгляду справи №910/570/16 також вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Постановою Верховного суду від 08.07.2019 було підтверджено обставини належного повідомлення відповідача 2 про розгляд справи №910/570/16.
27. Поряд з тим у силу імперативного припису частини другої статті 300 названого Кодексу суд касаційної інстанції не має права повторно, після суду апеляційної інстанції, перевіряти (знову встановлювати) ті ж самі обставини та переоцінювати (наново оцінювати) докази зі справи.
28. Окрім того, апеляційним господарським судом виявлено й відсутність обставин непереборної сили, які перешкоджали б своєчасному (в межах встановленого строку) поданню апеляційної скарги зі справи.
29. Частиною другою статті 13 ГПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
30. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
31. Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, вірно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
32. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
33. Подібний підхід щодо можливості обмеження права на доступ до правосуддя заради легітимної мети визнається виправданим й Європейським Судом з прав людини (п. 37 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.02.2011), яким встановлено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
34. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
35. Доводи скаржника, що йому про факт ухвалення оскаржуваного рішення суду стало відомо з публікації на сайті ПАТ "Державний ощадний банк України", яка була розміщена 30.04.2021, не можуть вважатися прийнятними, оскільки, як зазначалося, апеляційним господарським судом з`ясовано його (скаржника) обізнаність про розгляд даної справи місцевим господарським судом, а за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішеннях у справах "Пономарьов проти України", "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
36. З огляду на наведене, Суд відзначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
37. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд