П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2021 року
м. Київ
справа №381/4060/19
провадження № 51-2507км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н.О.,
суддів Стефанів Н. С., Яновської О. Г.
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Єременка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Фастова Київської області, який має середню освіту, неодружений, працює вантажником у ТОВ "Агромікс", зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, з врахуванням ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимий,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Фастівського районного суду Рівненської області від 18 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів та витрат на залучення експерта, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 :
- на початку вересня 2019 року за попередньою змовою з іншою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, пошкодив навісний замок дверей будинку по АДРЕСА_2, звідки вони таємно викрали грошові кошти та побутову техніку. Продовжуючи свої злочинні дії, вони також проникли до гаражного приміщення, звідки викрали майно, належне ОСОБА_2, на загальну суму 7438 грн 33 коп;
- на початку вересня 2019 року пошкодив навісний замок дверей будинку по АДРЕСА_3, звідки разом зі своїм спільником викрали майно, належне ОСОБА_3, чим заподіяли останньому майнову шкоду в розмірі 2696 грн 66 коп;
- у вересні 2019 року шляхом пошкодження замка до дверей будинку по АДРЕСА_4 зі спільником викрав майно на суму 2316 грн 66 коп, заподіявши ОСОБА_4 майнову шкоду у вказаному розмірі;
- у вересні 2019 року, діючи за попередньою змовою групою осіб, пошкодивши навісний замок дверей будинку по АДРЕСА_5, викрали майно ОСОБА_5 на загальну суму 370 грн;
- 11 вересня 2019 року пошкодивши навісний замок дверей будинку по АДРЕСА_6, звідки разом зі своїм спільником викрали майно, належне ОСОБА_6 на загальну суму 1449 грн 70 коп.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м?якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що поза увагою апеляційного суду залишився факт вчинення ОСОБА_1 5 епізодів крадіжок, висновок досудової доповіді органу пробації, факт відшкодування шкоди лише потерпілій ОСОБА_2 . Стверджує, що така пом?якшуюча обставина як щире каяття носить лише формальний характер. Наголошує, що відсутня інформація про те, що засуджений вживав заходи, спрямовані на відшкодування шкоди. Акцентує, що ОСОБА_1 вже притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, але не став на шлях виправлення.
На думку сторони обвинувачення, у судових рішеннях не наведено належних мотивів застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, а судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки доводам апеляційної скарги прокурора.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги, просив задовольнити її.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В силу зазначеної норми Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 та доведеність вини у вчиненому кримінальному правопорушенні в касаційній скарзі не оскаржуються.
Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до незгоди із застосуванням до ОСОБА_1 положень інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається із вироку місцевого суду під час призначення покарання засудженому було враховано ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь участі засудженого у вчиненому, дані, які характеризують особу останнього, обставини, які пом?якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом?якшує покарання визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції у вироку зазначив, що ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин, з урахуванням ст. 89 КК раніше не судимий, офіційно працює, неодружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, а також послався на висновок органу пробації.
Враховуючи наведене, думку потерпілих, негативну оцінку засудженим своїх дій та його щире розкаяння суд першої інстанції, дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, застосувавши до нього положення ст. 75 КК.
Сторона обвинувачення не погодилася із таким висновком місцевого суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК та оскаржила вирок в апеляційному порядку.
В ході апеляційної перевірки суд апеляційної інстанції аргументи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність визнав неспроможними, погодившись із висновком місцевого суду в цій частині.
Однак колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином не обґрунтував прийнятого ним рішення з огляду на таке.
Окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення засудженого від його відбування з випробуванням. Суд має належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши та оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що приписи ст. 75 КК застосовуються лише в тому разі, коли для цього є відповідні умови та підстави.