Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
місто Київ
справа № 476/519/17
провадження № 61-6006св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "Основа-2006",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Основа-2006" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Бондаренко Т. З.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
21 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, до Фермерського господарства "Основа-2006"
(далі - ФГ "Основа-2006", фермерське господарство) про визнання договору оренди землі та додаткової угоди недійсними, застосування наслідків недійсності правочину.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що 01 грудня 2011 року вона та ФГ "Основа-2006" уклали договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, площею 7, 24 га, кадастровий номер 4823055000:04:000:0014, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області, за межами населеного пункту. Під час укладення цього договору сторони дійшли згоди, що строк його дії становить 5 років та розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Навесні 2017 року, отримавши примірник договору, вона виявила, що у пунктах 8, 9 договору визначено, що строк його дії становить 15 років, а розмір орендної плати у грошовому виразі - 4 000, 00 грн. втім, оглянувши наданий примірник договору, вона встановила, що перша сторінка договору, де зазначено строк його дії та розмір орендної плати, відрізняється від інших кольором, розміром, стилем шрифту. Написання цифр строку дії договору та дати укладення договору здійснено кульковою ручкою з одним стержнем, а її підпис та підпис орендаря на останній сторінці написано кульковою ручкою з іншим стержнем. Також на першій сторінці договору її прізвище зазначено як " ОСОБА_2", а на останній - " ОСОБА_1".
Вважала, що наведене свідчить про заміну першого аркуша договору оренди, а тому просила визнати договір оренди землі від 01 грудня 2011 року недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину, оскільки на такі умови договору вона своєї згоди не давала. Також просила визнати недійсною додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі, зареєстровану 16 травня 2017 року, та застосувати наслідки недійсності правочину, посилаючись на те, що не підписувала цю додаткову угоду.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони відповідно до статті 638 ЦК України досягли згоди з усіх істотних умов договору, визначивши їх на власний розсуд, відповідно до статті 627 ЦК України, з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд вважав, що підписання позивачем договору оренди землі від 01 грудня 2011 року та отримання нею від відповідача щорічної орендної плати свідчать про визнання орендних відносин, наявність волевиявлення позивача на укладення договору саме на зазначених в ньому умовах та погодження з усіма істотними умовами договору оренди землі.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Основа-2006", змінено у мотивувальній частині, викладено її у редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що встановлені обставини у сукупності та взаємозв`язку свідчать про те, що в дійсності договір укладався на 5 років, а заміна першого аркуша договору була здійснена після його підписання, до моменту його реєстрації. Водночас посилання позивача на незаконність розміру орендної плати, визначеного у твердій грошовій сумі, зазначеного у договорі оренди, апеляційний суд визнав безпідставними, оскільки ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не встановлено, а позивач не надала відповідних доказів, що на момент укладення договору сторони домовлялися про інший розмір орендної плати.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заміна першого аркуша договору відбулася після його підписання сторонами, але до його державної реєстрації. Між тим, ця обставина не є підставою для визнання договору недійсним, а може бути підставою для встановлення строку дії договору протягом 5 років, як дійшли згоди сторони. Проте, таких позовних вимог позивач не заявляла. Змінюючи підстави відмови у задоволенні позову, апеляційний суд застосував до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18).
З висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди апеляційний суд погодився, зазначив, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_1 було відсутнім волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2011 року, позивачем не надано як до суду першої інстанції, так й до апеляційного суду. Суд першої інстанції роз`яснював позивачу та її представнику їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, проте ОСОБА_1 не скористалася своїм правом клопотати про проведення судової почеркознавчої експертизи щодо дійсності підпису від її імені на додатковій угоді ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, а тому висновок суду про недоведеність позовних вимог в цій частині є обґрунтованим.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2020 року, ФГ "Основа-2006" просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у частині зміни мотивувальної частини рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року, залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 195/1560/16-ц (провадження № 61-644св19), що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 7, 24 га, кадастровий номер 4823055000:04:000:0014, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області, за межами населеного пункту.
ОСОБА_1 та ФГ "Основа-2006" 01 грудня 2011 року уклали договір оренди належної позивачу на праві власності земельної ділянки, який 15 лютого 2012 року зареєстровано у відділі Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 482305504000104.
Відповідно до пунктів 1, 2, 8, 9, 11 наданого до суду примірника договору оренди землі, які викладені на його першому аркуші, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 7, 24 га, кадастровий номер 4823055000:04:000:0014, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Єланецької селищної ради Миколаївської області, строком на 15 років. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 000, 00 грн до 30 грудня поточного року.
Також встановлено, що сторони уклали додаткову угоду до цього договору без зазначення дати, реєстраційний запис про яку 16 травня 2017 року занесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Цією додатковою угодою внесено зміни до спірного договору оренди: продовжено строк дії договору на 15 років та змінено розмір орендної плати на 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку, за висновками суду апеляційної інстанції, свідчать про те, що в дійсності договір укладався на 5 років, а заміна першого аркуша договору була здійснена після його підписання, до моменту його державної реєстрації.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 28 листопада 2017 року, строк дії договору оренди землі від 01 грудня 2011 року зазначено до 15 лютого 2042 року, з правом пролонгації.
Відповідно до висновку судової експертизи від 14 лютого 2019 року № 18-3950 у договорі оренди землі від 01 грудня 2011 року замінено перший аркуш договору або другий та третій, між тим, вирішити це питання в категоричній формі не є можливим, також зазначені аркуші договору відрізняються між собою за розміром шрифтів, якими вони виконані. У договорі записи на першому та третьому аркушах у графах "орендодавець" та "орендар" виконані різними пишучими пристроями.
Суди також встановили, що протягом усього строку оренди належної позивачу земельної ділянки відповідач на виконання умов договору оренди землі від 01 грудня 2011 року сплачував їй орендну плату, зокрема, у 2018 році розмір орендної плати склав приблизно 22 000, 00 грн, з розрахунку 3 000, 00 грн за 1, 00 га. Ці обставини визнано під час судового розгляду і позивачем.
До звернення до суду з позовом позивач не пред`являла відповідачу будь-яких претензій щодо строку оренди належної їй земельної ділянки та розміру орендної плати, належної до сплати.