ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 160/14555/20
адміністративне провадження № К/9901/15093/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №160/14555/20
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровської митниці Держмитслужби та Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (суддя-доповідач Юхно І.В.)
і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року (суддя-доповідач Чумак С.Ю., судді Чабаненко С.В., Юрко І.В.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби та Державної митної служби України, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України №2102-к від 3 листопада 2010 року "Про припинення перебування на державній службі", яким припинено перебування на державній службі в митних органах заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби України ОСОБА_1, з 3 листопада 2010 року, з дати прийняття цього наказу;
- визнати незаконним та скасувати наказ №1136-к від 3 листопада 2010 року "Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку", яким припинено перебування на державній службі в митних органах заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби України ОСОБА_1, з 3 листопада 2010 року, з дати прийняття цього наказу;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби України, з 3 листопада 2010 року;
- стягнути з відповідача - Дніпровської митниці Держмитслужби України - на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації за період з 3 жовтня 2010 року до дня ухвалення рішення у справі;
- рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху від 11 листопада 2020 року разом із супровідним листом були направлені на електронну адресу представника позивача - адвоката Храмова Михайла Петровича, що зазначена в позові.
Водночас матеріалах справи наявний документ про отримання представником позивача вищевказаної ухвали суду із зазначенням дати та часу такого отримання, а саме: 4 грудня 2020 року о 13 годині.
Вказані обставини визнані судом першої інстанції достатніми доказами вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто з підстав не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про повернення позову, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
В обґрунтування рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з частиною п`ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України"), якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, його копія протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі надсилається в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.
Оскільки в позові, який підписаний представником позивача - адвокатом Храмовим М.П., зазначено електронну адресу останнього, ухвала суду першої інстанції про залишення позову без руху надіслана судом на цю електронну адресу і доставлена 4 грудня 2020 року о 13 годині. Тобто, виходячи з того, що позивач отримав ухвалу 4 грудня 2020 року, останнім днем для усунення недоліків позовної заяви, що вказані в ухвалі суду, вважається 9 грудня 2020 року.
З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення позивача про залишення без руху його позовної заяви, однак останній у вказаний в ухвалі строк такі недоліки не усунув. Тому апеляційний суд констатував наявність у місцевого суду підстав для застосування приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, та повернення позивачеві позовної заяви (скарги).
26 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, у якій він просить скасувати оскаржувані ці судові рішення з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач вказує на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та позбавлення позивача права на звернення до суду і справедливий розгляд справи, оскільки офіційної електронної адреси позивач та його представник не мають, а надсилання судом копії ухвали суду першої інстанції на неофіційну електронну адресу представника позивача не може вважатись належним повідомленням позивача про ухвалене процесуальне рішення в розумінні частини п`ятої статті 251 КАС України. Отже, судом першої інстанції недотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення позивача про залишення його позовної заяви без руху.
Дніпровська митниця Держмитслужби у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву позивачеві на підставі пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України. Більше того, відповідач зауважив, що всі судові рішення оприлюднюються у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому позивач не був позбавлений можливості ознайомитись з оскаржуваними судовими рішеннями та ухвалою про залишення позову без руху.
Державна митна служба України відзиву на касаційну скаргу не подала, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримала 7 червня 2021 року.
Ознайомившись із доводами сторін, Верховний Суд вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити.
II. Мотиви Верховного Суду
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, оскільки в ній був відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорту представника позивача і встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків позовної заяви.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направлено на електронну адресу представника позивача, зазначену ним у позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підстав пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, у зв`язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з пунктом другим частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною сьомою статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1, поданої до суду, жодних відомостей про наявність у позивача та/або представника позивача - адвоката Храмова М.П. офіційних електронних адрес, вона не містить. Більше того, в ній зазначено, що офіційна електронна адреса у позивача відсутня. А відомостей про те, що вказана представником позивача електронна адреса зареєстрована як офіційна, позовна заява також не містить.
Відповідно до підпункту 15.16 пункту 15 абзацу другого розділу VII "Перехідні положення" КАС України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
У газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 1 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 1 грудня 2018 року).
З огляду на викладене, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система роботу не розпочала.
Варто зазначити, що до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи КАС України встановлює особливі вимоги щодо надсилання та вручення рішення суду.
Так, відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 частини першої розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використання підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи, зокрема, подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Положеннями підпункту 15.15 цього пункту встановлено, що суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Відповідно до супровідного листа від 11 листопада 2020 року, яким було направлено копію ухвали про залишення позову без руху, він не містить відомостей про те, що ця ухвала надсилається представникові позивача, а також того, що направляється вона на його електронну адресу, натомість містяться відомості позивача як адресата та зазначається його поштова адреса.
У матеріалах справи також відсутнє повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу представника позивача у розумінні пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України.
Роздруківка щодо направлення документа (1,2 МБ), яка міститься в матеріалах справи (а.с. 37) не може вважатись належним повідомленням про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу представника позивача у розумінні пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України.
Доказів направлення цієї ухвали в паперовій формі поштовим відправленням матеріали справи не містять.
Отже, відомості, наявні у матеріалах справи, не дають суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі щодо ухваленого судового рішення, та не встановлюють факту вручення ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху позивачу (представникові позивача), що відповідно слугує початком перебігу процесуального строку для усунення відповідних недоліків позивачем.
Подібна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №9901/335/20 та від 8 липня 2021 року у справі №9901/75/21.
Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі також - "ЄСПЛ"), сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі "Созонов та інші проти України", у якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що направлення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом надсилання її на електронну адресу представника позивача, яка не є офіційною електронною адресою у розумінні частини третьої статті 251 КАС України, не може свідчити про обізнаність позивача щодо її існування та, як наслідок, наявності у нього можливості виконати таку ухвалу суду шляхом усунення недоліків позовної заяви, визначених у цій ухвалі у встановлений судом строк.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги не вжиття судом першої інстанції всіх можливих заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 та/або його представника - адвоката Храмова М.П. про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позову та постанови апеляційного суду.
Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,