ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа №620/1033/19
адміністративне провадження № К/9901/26583/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 (головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р., судді: Аліменко В.О., Ісаєнко Ю.А.) у справі №620/1033/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та бездіяльності,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, в якому просив:
визнати протиправними дії по нарахуванню додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в меншому розмірі ніж передбачено статтею 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII);
зобов`язати провести перерахунок, нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50% прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з березня 1999 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 позов задоволено частково:
визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області по нарахуванню позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у меншому розмірі ніж передбачено статтею 50 Закону №796-XII у періоди з березня 1999 року по 01.01.2008, з 22.05.2008 по 31.12.2010, з 01.01.2014 по 02.08.2014;
зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за періоди з червня 2004 року по 01.01.2008, з 22.05.2008 по 31.12.2010, з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019, а позов залишено без розгляду на підставі статті 123 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись із рішення суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині залишення позову без розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 від 21.02.2019 та довідці до акта огляду МСЕК серії МСЕ-ЧНВ №124422.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII як інвалід 3 групи з березня 1999 року.
Вважаючи, що у період з березня 1999 року пенсія йому нараховувалася та виплачувалася у розмірі меншому, аніж передбачено статтею 50 Закону №796-XII, позивач 04.04.2019 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії.
Листом від 08.04.2019 №1550/03/Б-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача про те, що пенсія виплачується у порядку та у розміру, встановленому Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210, а тому відсутні підстави для її перерахунку. Також заявнику роз`яснено, що у разі незгоди із рішенням пенсійного орану він не позбавлений права оскаржити таке в судовому порядку.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що пенсія йому нараховувалася у меншому аніж передбачено статтею 50 Закону №796-XII розмірі, що є порушенням соціальних гарантій, встановлених Основним Законом. Позивач зазначає, що про порушення з своїх прав дізнався у квітні 2019 року з листа пенсійного органу.
Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що нарахування та виплата позивачу пенсії здійснюється відповідно до положень норм законодавства. Також відповідач просив застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску строку звернення до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що у періоди з березня 1999 року по 01.01.2008, з 22.05.2008 до 31.12.2010, з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивач мав право на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
При ухваленні судового рішення суд послався на висновки Верховного Суду, сформовані у подібних правовідносинах в постанові від 11.09.2018 у справі №522/6810/17.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання у спірні періоди додаткової пенсії відповідно до положень статті 50 Закону №796-XII, водночас зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, а тому застосував до цих правовідносин наслідки, встановлені статтею 123 КАС України
При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 19.06.2018 у справі №344/14522/17.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. З посиланням на положення статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" скаржник наполягає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення позов може бути подано без обмеження будь-яким строком. Водночас скаржник стверджує, що про порушення своїх прав дізнався лише у квітні 2019 з листа УПФУ, а тому строк на звернення до суду не вважається пропущеним. Просить врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2018 у справі №646/6250/17.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить Верховний Суд залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
За таких обставин, отримання позивачем листа ГУ ПФУ в Чернігівській області від 08.04.2019 №1550/03/Б-12 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти майже через 19 років з моменту призначення пенсії.
До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись 04.04.2019 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивач вже знав, що починаючи з березня 1999 року розмір його пенсії обчислювався та виплачувався не у встановленому Законом №796-XII розмірі.
Щодо посилань скаржника на положення статті 87 Закону №1788-ХІІ, то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведеної норми строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Також колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, оскільки дані справи (ця справа та справа №646/6250/17) не є подібними, зважаючи на те, що предмет спору у справі №646/6250/17 стосувався вже нарахованої, однак не виплаченої пенсії з вини пенсійного органу. У спірному ж випадку мова йде про ще ненараховану пенсію.
Таким чином, доводи касаційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.