ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 808/2622/17
адміністративне провадження № К/9901/51533/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/2622/17
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Татаринов Д. В.) від 11 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Баранник Н. П., Малиш Н. І., Щербак А. А.) від 21 березня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" (далі - ТОВ "Інтер-Запоріжжя") звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002854708 від 02 червня 2017 року.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Витрати, які понесло ТОВ"Інтер-Запоріжжя" по взаємовідносинам з ПП "Август-5" прямо пов`язані з провадженням господарської діяльності підприємства.
3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002854708 від 02 червня 2017 року.
Присуджено на користь ТОВ "Інтер-Запоріжжя" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 15 278,64 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 травня 2018 року Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Інтер-Запоріжжя" в задоволенні позову.
5. 04 червня 2018 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шипуліна Т. М. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 12 липня 2018 року до Верховного Суду від ТОВ "Інтер-Запоріжжя" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2229/0/78-20 від 19 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 20 квітня 2017 року по 05 травня 2017 року контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інтер-Запоріжжя" з питань правомірності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ПП "Август-5", що відбулись у грудні 2016 року, за результатами якої складений акт № 32/28-10-47-08/24912705 від 15 травня 2017 року.
12. Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Інтер-Запоріжжя" вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу "в" пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) пункту 2.4, пункту 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, в результаті чого ТОВ "Інтер-Запоріжжя" завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по періодах: грудень 2016 року у сумі 470 379 грн; січень 2017 року у сумі 548 197 грн.
13. На підставі акту перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002854708 від 02 червня 2017 року, яким ТОВ "Інтер-Запоріжжя" визначено суму завищеного від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на загальну суму 1018576 грн, з яких за звітній період грудень 2016 року у сумі 470 379 грн, та за січень 2017 року у сумі 548 197 грн.
14. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод (зобов`язань), а відтак контролюючий орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.
16. При цьому суди зауважили, що посилання відповідача на інформацію про відсутність у контрагента позивача господарських операцій щодо придбання ним товарів у інших постачальників, як на обставини, що спростовують факт здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом, є необґрунтованим, оскільки такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях. Якщо ж у контролюючого органу є сумніви щодо реальності правочинів, він повинен, керуючись наданими законодавством повноваженнями здійснити всі заходи контролю з метою отримання доказів на підтвердження таких висновків. З акту перевірки вбачається, що зустрічні звірки з контрагентами по ланцюгу постачання не проведено, отримання інформації із баз контролюючого органу лише за період грудня 2016 року є неповним для формування відповідних висновків про допущені порушення.
17. Водночас первинні документи підтверджують здійснення позивачем господарських операцій з настанням відповідних правових наслідків, у тому числі з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, що в свою чергу спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Август-5".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
19. В доводах касаційної скарги контролюючий орган перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з ПП "Август-5". Однак судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача, що призвело до порушення норм процесуального права та прийняття неправильних рішень по справі.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
23. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
24. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
25. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").
26. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
27. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
28. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
29. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).
30. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
31. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
32. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
33. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом 2016 року уклав з ПП "Август-5" договори поставки товарів. На виконання умов договорів ПП "Август-5" у перевіряємому періоді поставило позивачу макуху соєву та макуху соняшникову.
35. На підтвердження реальності придбання у контрагента товару позивач надав: копії договорів та додаткових угод до них, акти прийому-передачі майна, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні. На підтвердження оплати придбаного товару надано копії платіжних доручень. Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджено товарно-транспортними накладними, копії яких приєднано до матеріалів справи.
36. Окрім того, позивачем надавалися копії накладних на переміщення сировини, копії накладних на передачу готової продукції; копія виробничого акту на списання сировини і матеріалів від 07 листопада 2016 року; копії посвідчень якості, якими підтверджується фактичне використання придбаних товарів в межах господарської діяльності.
37. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ "Інтер-Запоріжжя", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем макухи соєвої та макухи соняшникової від ПП "Август-5", здійснення розрахунків, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.
38. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
39. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
40. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
41. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".
42. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
43. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
44. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ТОВ "Інтер-Запоріжжя" наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП "Август-5".
45. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.
46. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0002854708 від 02 червня 2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.
47. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд