ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2021 року
м. Київ
справа №320/8613/20
адміністративне провадження № К/9901/20361/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці, соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Управління соціальної політики Бучанської міської ради
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (постановлену у складі головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.),
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 лютого 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Управління соціальної політики Бучанської міської ради подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Так, судом апеляційної інстанції було визначено, що відповідачу необхідно сплатити (надати докази сплати) 1261,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки додане до апеляційної скарги платіжне доручення не підтверджує сплату судового збору (сплачено за іншими реквізитами).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу Управління соціальної політики Бучанської міської ради повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України.
Постановляючи зазначене судове рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, а саме, не сплатив судовий збір.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду.
На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильних висновків про необхідність повернення апеляційної скарги скаржнику на підставі положень пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України.
При цьому, скаржник також звертає увагу і на те, що суд апеляційної інстанції передчасно прийняв рішення про повернення апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням скаржником недоліків апеляційної скарги, оскільки станом на дату винесення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції) кошти, призначені для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, вже були перераховані на реквізити Шостого апеляційного адміністративного суду, згідно квитанції від 12 квітня 2021 року № 58.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому суд зазначає, що позивачем ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі отримано 26 червня 2021 року.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №320/8613/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Суддя-доповідач ухвалою від 16 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 17 серпня 2021 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Судом апеляційної інстанції було визначено, що відповідачу необхідно сплатити (надати докази сплати) 1261,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки додане до апеляційної скарги платіжне доручення не підтверджує сплату судового збору (сплачено за іншими реквізитами).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу Управління соціальної політики Бучанської міської ради повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України.
Постановляючи зазначене судове рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, а саме, не сплатив судовий збір.
З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується і Верховний Суд, виходячи із наступного.
Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються:
1) документ про сплату судового збору;
2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої-другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Так, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам частини п`ятої статті 296 КАС України, а саме: Управлінням соціальної політики Бучанської міської ради до апеляційної скарги не додано документа, яким підтверджується сплата судового збору.
Отже, судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону постановлено ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення копії вказаної ухвали для усунення її недоліків шляхом направлення на адресу суду документу про сплату судового збору у розмірі 1261,20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що копію вказаної ухвали уповноваженим представником відповідача було отримано 6 квітня 2021 року (зворотне рекомендоване про вручення поштового відправлення зі штрих-кодом 0102932635434), таким чином останнім днем на усунення недоліків апеляційної скарги слід вважати 16 квітня 2021 року.
Однак, як станом на 16 квітня 2021 року, так і станом на 26 квітня 2021 року (дата постановлення оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги Управління соціальної політики Бучанської міської ради) зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року недоліки апеляційної скарги не були усунуті, а саме, до суду не було направлено документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що відповідачем були виконані вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження зазначених доводів, не містять такого підтвердження і матеріали справи.
Відповідно до частини другої статі 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як було зазначено вище, відповідно до положень частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.
Враховуючи те, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали, Управлінням соціальної політики Бучанської міської ради не були виконані вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
Таким чином, доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України не знайшли свого підтвердження.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду з цією апеляційною скаргою в порядку визначеному цим процесуальним законом.
Зазначені у цій справі висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 31 липня 2019 року у справі №757/25575/17-а, від 22 січня 2020 року у справі №826/9389/16 та від 27 січня 2021 року у справі №520/13722/19.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).
Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, п. 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, п. 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п. 65).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), заява № 26746/05). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа "ФК Мретебі проти Грузії" (FC Mretebi v. Georgia), заява № 38736/04).