ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17 серпня 2021 року
справа №420/6598/20
адміністративне провадження № К/9901/24735/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Васильєвої І. А., Гончарової І. А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалакс"
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року (судді Градовський Ю.М., Крусян А. В., Яковлев О. В.)
у справі № 420/6598/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалакс"
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправними дій щодо вимог про проведення інвентаризації, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалакс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган) про (з урахуванням уточнення) визнання протиправними дій щодо вимог про проведення інвентаризації, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання внести в реєстр дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 вересня 2020 року позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0001140402 та № 0001150402 видані ГУ ДПС в Одеській області 13 липня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії службових осіб податкового органу щодо призначення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ВІАЛАКС" із залученням працівників податкового органу до складу комісії по проведенню інвентаризації в якості спостерігачів не суперечать вимогам чинного законодавства, позовні вимоги в даній частині не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять всі необхідні первинні документи та докази на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача. При цьому, суд зазначив, що ненадання Товариством акта про результати роботи комісії щодо встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причини їх зникнення або знищення - не є підставою для відмови у наданні 90-денного терміну для їх відновлення.
Також суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку рішення суду про скасування податкових повідомлень-рішень, що набрало законної сили, буде самостійною підставою для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Постановою від 3 березня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд (з урахуванням ухвали про виправлення описки) залишив без задоволення апеляційну скаргу Товариства та задовольнив апеляційну скаргу податкового органу, скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, прийняв по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій щодо вимог про проведення інвентаризації основних засобів відмовив в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що присутність посадових осіб відповідного органу при проведенні інвентаризації не є обов`язковою; інвентаризація може бути проведена і за відсутності посадових осіб контролюючого органу, проте така вимога не суперечить вищенаведеним положенням чинного законодавства та не порушує прав позивача.
Приймаючи рішення щодо спірних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суб`єктом господарювання не доведено факту зберігання товарно-матеріальних цінностей у складських приміщеннях Товариства, а також факту надходження коштів на рахунки підприємства, за яким виникають податкові зобов`язання з ПДВ, що не були задекларовані, отже у позивача відсутнє право на отримання суми бюджетного відшкодування.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, (з урахуванням уточнень) посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за березень 2020 року.
За результатами перевірки складено акт № 424/15-32-04-02/43466465 від 19 червня 2020 року (далі - акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення:
- пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1., 44.6 ст.44, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, абз. б), в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за березень 2020 року) у розмірі 39 144 026 грн;
- пп.14.1.18. п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, абз. б), в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за березень 2020 року у сумі 1 466 284 грн;
- пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44., пп. "а" п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, а саме встановлено, що підприємство не виписало та не зареєструвало податкові накладні на суму ПДВ - 40 610 310грн.
На підставі встановлених порушень, 13 липня 2020 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0001140402, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 39144026 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9786007грн;
- № 0001150402, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 1466284 грн.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки відмова у задоволенні позовних вимог щодо неправомірності вимоги про призначення інвентаризації та відсутності підстав для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, Товариством не оскаржується, Суд не переглядає рішення судів попередніх інстанцій в цій частині.
Доводи касаційної скарги щодо протиправності податкових повідомлень-рішень зводяться виключно до порушень, допущених, на думку позивача, при проведенні перевірки.
Товариство стверджує, що перевірка проведена незаконно, оскільки існували законодавчо встановлені підстави для перенесення термінів її проведення.
Як зазначено в акті перевірки, документальну виїзну перевірку проведено з відома та у присутності директора Товариства. Тобто, податковий ор