ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 820/685/17
адміністративне провадження № К/9901/4061/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 у складі судді Мар`єнко Л.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 у складі колегії суддів: Калиновського В.А. (суддя-доповідач), Чалого І.С., Бондара В.О. у справі №820/685/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління, третя особа - відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Харківській області), третя особа - відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області (надалі - Відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі), в якому просив суд:
1.1. визнати незаконними дії відповідача щодо немотивованої відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га (КОАТУУ: 6322083002, Зона: 00, Квартал:000), яка знаходиться праворуч від земельної ділянка з кадастровим номером 6322083002:00:000:0662;
1.2. зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу від 06.01.2017 на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га. (КОАТУУ: 6322083002, Зона: 00, Квартал: 000), яка знаходиться праворуч від земельної ділянка з кадастровим номером 6322083002:00:000:0662.
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017, позов задоволено частково.
2.1. Визнано неправомірним рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва, яке викладено в листі від 19.01.2017 №І-342/0/6-1020/0/21-17.
2.2. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва для подальшої передачі у власність.
2.3. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
3.1. 06.01.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та надати йому зазначену земельну ділянку у власність.
3.2. У вказаній заяві позивач зазначив, що не скористався раніше правом на отримання земельної ділянки у власність для ведення садівництва, встановленим статтею 121 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України). До заяви позивач додав викопіювання з кадастрової картки, копію паспорту, копію ідентифікаційного коду та копію УБД.
3.3. 19.01.2017 ГУ Держгеокадастру у Харківській області листом №І-342/0/6-1020/0/21-17 повідомлено позивача, що відповідачем розглянуто заяву щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Згідно інформації від Відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі від 13.01.2017 22-20.18-0.3-87/2-17 земельна ділянка, яку ОСОБА_1 планує до відведення, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення - землі колишнього КСП "Харківська птахофабрика", які не підлягають паюванню. Крім того, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розпорядження такими землями не входить до компетенції ГУ Держгеокадастру у Харківській області у зв`язку з чим в останнього відсутні правові підстави надати позивачу дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою.
4. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій виходили з того, що заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га відповідачем було розглянуто формально, оскільки у своїй відповіді позивач невірно вказав площу та цільове призначення запитуваної земельної ділянки. Крім того, на переконання судів матеріали адміністративної справи місять докази, з урахуванням яких неможливо встановити, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням є саме землею лісового господарства. Тому, суди дійшли висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, подав касаційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що заява позивача була належним чином розглянута і на неї було надано обґрунтовану відповідь. Оскільки відповідач не був уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою, про відведення якої просив позивач, скаржник вважає, що не порушив вимог частини 7 статті 118 ЗК України.
6. Позивач - ОСОБА_1, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані судові рішення були ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Частиною 2 статті 19 Конституції України гарантується, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно частинами 1-2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
10. Пунктом "в" частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
11. Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
12. Частиною 7 цієї статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
13. При цьому, за змістом частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.
14. Центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.
15. Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що прийняття відповідним органом виконавчої влади за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови є обов`язковим.
16. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (надалі - Положення) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.
17. Пунктом 8 Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
18. Згідно з пунктами 84, 123 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. Службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
19. Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2013 за №742/23274, визначено, що наказ, розпорядження, постанова, рішення (надалі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
20. Положення наведених нормативно-правових актів визначають, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ і такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника, адже листи складаються лише у разі надання відповіді на звернення громадян.
21. У межах заявленого адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень повинен був прийняти відповідне управлінське рішення, в той час як останній протиправно направив відповідь на неї у формі листа.
22. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області з питань надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області чи відмови у його наданні у формі наказу, свідчить, що відповідач, як уповноважений орган, у даному випадку не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
23. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №824/138/18-а, від 28.05.2020 у справі №813/1949/16, від 14.08.2020 у справі №815/6699/17.
24. Крім того, слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач до розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га підійшов формально, оскільки у відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області, викладеній листом від 19.01.2017 №І-342/0/6-1020/0/21-17, йшлося про результати розгляду заяви позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, у той час як позивач просив надати такий дозвіл щодо земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га.
25. За приписами статті 350 КАС України (в редакції до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,