ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 325/1781/18
провадження № 51-485км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
представника потерпілого Левадного О.І. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080330000325, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Ковальова Д.В. на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 19 травня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 19 травня 2020 року ОСОБА_1 (з урахуванням внесеного виправлення за ухвалою суду від 2 червня 2020 року) засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК.
Ухвалено стягнути із Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ`на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування:
- матеріальної шкоди (витрати на лікування та діагностування) - 10 407 грн;
- шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, - 44 676 грн;
- моральної шкоди - 2754 грн.
Також ухвалено стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на користь ОСОБА_2 97 245,85 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 9 липня 2018 року близько 14:00, керуючи вантажним автомобілем "ГАЗ-САЗ 3508", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по ґрунтовій під`їзній дорозі в напрямку проїзної частини вул. Гагаріна в с. Надеждине Приазовського району Запорізької області та перед виїздом на асфальтовану проїзну частину вул. Гагаріна, повертаючи ліворуч та маючи технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), всупереч вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не давдорогу мотоциклу "JAWA-350", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що рухався по цій дорозі з боку вул. Шкільної в північному напрямку, що стосовно вантажного автомобіля в напрямку зліва направо, внаслідок чого допустив зіткнення з мотоциклом.
У результаті зіткнення водій мотоцикла ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої скроневої кістки, що розповсюджується з луски до пірамідки кістки, забою головного мозку тяжкого ступеня з утворенням субдуральної (під твердою оболонкою головного мозку) гематоми в лівій скроневій ділянці, з розвитком лівостороннього гемотимпаніума (крововилив у барабанній оболонці лівої вушної раковини), рани в ділянці волосистої частини голови (більш точна локалізація не вказана), саден на лобі.
Порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.2 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 27 січня 2021 року апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Д.В. та прокурора залишив без задоволення, а вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 19 травня 2020 року- без зміни.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ковальов Д.О., посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити.
На обґрунтування своїх доводів указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій:
- неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність внаслідок помилкового визначення на підставі досліджених доказів у діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Зокрема, судами помилково зроблені висновки щодо наявності прямого причинного зв`язку між діями водія ОСОБА_1 та зіткненням транспортних засобів і наслідками пригоди, а також щодо відсутності можливості уникнути зіткнення транспортних засобів з боку водія ОСОБА_2 ;
- не враховано, що у прямому причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками злочину перебуває порушення потерпілим пп. "г" 2.3 ПДР, а саме відсутність у нього мотошолома;
- безпідставно відмовлено стороні захисту в призначенні додаткової судово-медичної експертизи потерпілого, на розгляд якої пропонувалося винести питання стосовно того, чи міг би потерпілий отримати такі ушкодження за умови перебування в момент зіткнення транспортних засобів у застебнутому мотошоломі;
- не вирішено питання, чи міг потерпілий уникнути дорожньо-транспортної пригоди. На підтвердження цього доводу захисник посилається на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 490/10025/17);
- безпідставно відхилено клопотання сторони захисту про проведення повторної судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи;
- покладено в основу судових рішень висновок інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи №19-98, який ґрунтується виключно на показаннях потерпілого, що суттєво суперечать показанням свідків та обвинуваченого, які наполягали, що в момент зіткнення транспортних засобів автомобіль під керуванням ОСОБА_1 перебував у нерухомому стані, про що свідчить загальне направлення механічних пошкоджень на автомобілі та мотоциклі, а отже, не враховано, що автомобіль ГАЗ є транспортним засобом, по якому завдано удар, мотоцикл - транспортним засобом, яким заподіяно удар;
- в основу експертного дослідження при проведенні експертизи обставин та механізму ДТП № 19-124 був покладений неоднозначний та суперечливий експертний висновок № 19-98;
- винуватість ОСОБА_1 у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень не доведена, що є беззаперечною підставою для закриття провадження.
Крім того, захисник посилається на те, що судом апеляційної інстанції на порушення вимог ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання захисника про повторне дослідження обставин кримінального провадження, а суд апеляційної інстанції не навів у своїй ухвалі жодної оцінки доводів апелянта та обґрунтувань їх відхилення.
Позиції учасників судового провадження
Від потерпілого надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому він зазначив, що вважає судові рішення щодо засудженого законними і обґрунтованими.
У судовому засіданні прокурор та представник потерпілого вважали вирок законним і просили залишити його без зміни.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте зазначена обставина відповідно до вимог ст. 438 КПК не може бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням вищезазначених норм КПК суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази, які, на думку захисника, могли істотно вплинути на його висновки (показання експерта, висновки експертиз), та вирішувати питання про їх достовірність, а тому ці доводи не є предметом перевірки касаційного суду.
У зв`язку з чим доводи касаційної скарги в частині того, що в основу судових рішень покладено висновок інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи №19-98, який ґрунтується виключно за показаннях потерпілого, які суттєво суперечать показанням свідків та обвинуваченого, і як наслідок - в основу експертного дослідження при проведенні експертизи обставин та механізму ДТП № 19-124 був покладений неоднозначний та суперечливий експертний висновок № 19-98, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду.
Так, у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1, визнаючи себе частково винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, показав, що при виїзді із ґрунтової дороги на асфальтову дорогу і повороті наліво зіткнувся з мотоциклом під керуванням ОСОБА_2, який знаходився без мотошолома. Перед маневром повороту, приблизно за 3 метри до асфальтової дороги, зупинився, а потім на першій передачі продовжив виїзд, не зупиняючись (швидкість приблизно 5 км/год). Але запевнив, що в момент зіткнення із мотоциклом автомобіль вже зупинився. Погодився з тим, що не зупинився перед початком маневру повороту ліворуч та не впевнився у відсутності інших учасників дорожнього руху на проїзній частині вулиці Гагаріна, однак вважав, що в діях мотоцикліста також були порушення ПДР і він міг за обставин, що склалися, уникнути зіткнення, оскільки мотоцикл в`їхав у вже зупинений автомобіль.
Суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1, попри часткове визнання ним своєї вини, послався на показання потерпілого ОСОБА_2, який підтвердив факт ДТП, пояснивши, що він їхав на мотоциклі "Ява" без шолома по правій стороні проїзної частини, ОСОБА_1 на автомобілі "ГАЗ-САЗ 3508" виїхав справа із другорядної ґрунтової дороги, приблизно зі швидкістю 50 км/год, не надавши йому дорогу. Він побачив автомобіль, який "вискочив" із підйому, приблизно за 5 метрів, встиг змінити напрямок руху - вивернув руль вліво, але відбулося зіткнення.
Були предметом дослідження суду першої інстанції й інші зібрані у провадженні докази:
- висновок судово-медичної експертизи № 1231 від 16 жовтня 2018 року, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_2 виявлено тяжкі тілесні ушкодження з ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення, а саме закритий перелом лівої скроневої кістки, що розповсюджується з луски до пірамідки кістки, забій головного мозку тяжкого ступеня з утворенням субдуральної (під твердою оболонкою головного мозку) гематоми в лівій скроневій ділянці, з розвитком лівостороннього гемотимпаніума (крововилив у барабанній оболонці лівої вушної раковини), рани в ділянці волосистої частини голови (більш точна локалізація не вказана), садна в ділянці лоба (т.1, а.п.149-151).
- висновки судових інженерно-транспортних експертиз із дослідження технічного стану транспортного засобу № 19-96 від 5 вересня 2018 року та № 19-97 від 7 вересня 2018 року про наявність на мотоциклі "JAWA-350" видимих пошкоджень у передній та правій бічній частинах та на автомобілі "ГАЗ-САЗ-3508" - пошкоджень на передній частині (т. 1, а.п. 158-163, 171-178);
- висновок судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи № 19-98 від 12 вересня 2018 року, згідно з яким з урахуванням наявних пошкоджень на транспортних засобах у момент зіткнення автомобіль та мотоцикл знаходилися в русі (т. 1, а.п. 185-192);
- показаннями експерта ОСОБА_3, який наполягав на тому, що за характером та місцем розташування наявних пошкоджень транспортних засобів вони могли зіткнутися тільки в рухомому стані, про що складений висновок відповідно до використаних методики та посібника, вказаних у висновку;
- висновок судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної події № 19-124 від 10 жовтня 2018 року, згідно з яким саме дії водія автомобіля ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.10.2 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з подією (т. 4, а.п. 9-16);
- висновок додаткової судової інженерно-транспортної експертизи № 9-794 від 27 грудня 2019 року, проведеної за клопотанням сторони захисту (т. 4, а.с. 27-41), згідно з яким з урахуванням отриманих додаткових даних щодо обстановки ДТП, а саме додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 квітня 2019 року щодо обстановки та місця дорожньо-транспортної пригоди (т. 4 а.п. 17-21), протоколу слідчого експерименту від 17 квітня 2019 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 щодо обставин ДТП за версією обвинуваченого (т. 4, а.п. 22-26), не знайшла свого підтвердження позиція сторони захисту щодо неправомірних дій водія ОСОБА_2, які нібито знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП, тоді як дії обвинуваченого ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.10.2 ПДР та знаходяться в причинному зв`язку з ДТП (т. 4, а.п. 27-41).
Суд першої інстанції не знайшов підстав для призначення повторної судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи, про що тричі заявляв захисник, мотивуючи тим, що під час досудового розслідування, маючи відповідні права, передбачені статтями 47, 48 КПК, будь-яких клопотань захисник не заявляв. Ухвалами суду від 30.08.2019, 13.09.2019 і 04.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання захисника, обґрунтування якого зводилося до аналізу застосування Методики проведення експертизи та не містило переконливих підстав вважати висновок експерта № 19-98 від 12.09.2018 необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності. Суд першої інстанції також зазначив, що в жодному клопотанні не було вказано для з`ясування яких інших, крім вказаних в обвинуваченні обставин, що мають значення для кримінального провадження, слід провести повторну експертизу.
Суд першої інстанції дав оцінку доводам сторони захисту щодо того, що ДТП сталося саме з неправомірних дій обвинуваченого, які перебували у причинному зв`язку з ДТП, та з посиланням на досліджені докази спростував дане твердження і дійшов висновку про вчинення останнім кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК.
Надав суд першої інстанції оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в частині того, що в момент зіткнення автомобіль стояв, та визнав їх такими, що не узгоджуються з висновком вищенаведених експертиз.
З висновками суду першої інстанції погодився й суд апеляційної інстанції, який дослідив матеріали кримінального провадження та відмовив у задоволенні апеляційної скарги захисника, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зокрема, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій.
Суд апеляційної інстанції дав оцінку доводам сторони захисту, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника:
- щодо незгоди з висновками експертів, мотивувавши це тим, що наведені висновки, зроблені на підставі дослідження не лише матеріалів кримінального провадження, а й пояснень обвинуваченого, потерпілого та свідків, є інформативними і мотивованими;
- щодо отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень у голову через порушення ОСОБА_2 ПДР (відсутність мотошолому), обґрунтовано врахувавши висновки судової інженерно-транспортної експертизи № 19-124 від 10 жовтня 2018 року та додаткової судової інженерно-транспортної експертизи № 9-794 від 27 грудня 2019 року про наявність прямого причинного зв`язку між ДТП та неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_1 ;
- щодо безпідставної відмови в задоволенні ряду клопотань сторони захисту про необхідність проведення додаткових експертиз та неприйняття як доказів винуватості висновків експертиз № 1231 від 16 жовтня 2018 року, № 19-96 від 5 вересня 2018 року, № 19-97 від 07 вересня 2018 року, № 19-98 від 12 вересня 2018 року, № 19-124 від 10 жовтня 2018 року, № 9-794 від 27 грудня 2019 року, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотань про проведення додаткових експертиз, тому що всі висновки експертів є обґрунтованими і не містять будь-яких протиріч, які б слугували підставою для проведення повторних чи додаткових досліджень;
- щодо перебування автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у нерухомому стані, врахувавши, що сукупність доказів у вигляді пояснень потерпілого, експерта разом із висновком судової інженерно-транспортної транспортно-трасологічної експертизи № 19-98 від 12 вересня 2018 року вказують на неможливість знаходження автомобілів у статичному (нерухомому) стані.
Суд погоджується з вищенаведеними мотивами суду апеляційної інстанції, та вважає безпідставними доводи захисника в касаційній скарзі про те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ч. 3 ст. 404 КПК, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Відмовляючи у клопотанні сторони захисту про призначення додаткових експертизи, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлене захисником клопотання задоволенню не підлягає, а має бути вирішено шляхом перевірки доводів захисника щодо неповноти судового розгляду. Свій висновок він обґрунтував тим, що, висловлюючи свою позицію про призначення додаткових експертиз, захисник Ковальов В.Д. фактично вказав про незгоду з висновками попередніх експертиз, які наявні в матеріалах кримінального провадження та покладені в основу оскаржуваного вироку, а заявлене захисником клопотання не перебуває у площині положень ч. 3 ст. 404 КПК.
Отже, апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог КПК. Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Суд касаційної інстанції погоджується з відповідями, наданими судами першої та апеляційної інстанцій на доводи, які аналогічні викладеним у касаційній скарзі.
У своїй касаційній скарзі захисник посилається на невирішення судами попередніх інстанцій питання стосовно того, чи міг потерпілий уникнути ДТП, і як наслідок, чи не могла вона статися з вини потерпілого, на підтвердження цього посилається на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 490/10025/17). Проте ці доводи є безпідставними з огляду на таке.
Так, згідно з висновком додаткової судової інженерно-транспортної експертизи № 9-794 від 27 грудня 2019 року, призначеної судом за клопотанням сторони захисту, в даній дорожній ситуації водій вантажного автомобіля ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно з вимогами п. 10.2 ПДР, а водій мотоцикла ОСОБА_2 -відповідно до вимог пунктів 12.3, 12.4, пп. "б" п. 12.9 ПДР. За своїми показаннями водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення.
Крім того, відповідно до положень ст. 94 КПКслідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тобто з урахуванням зазначених положень суд оцінює докази, які стосуються всіх обставин конкретного кримінального провадження, у зв`язку з чим обставини, які могли настати або не настати у випадку перебування водія мотоцикла в шоломі, не можуть бути предметом дослідження.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
У цьому кримінальному провадженні, згідно з установленими фактичними обставинами, обвинувачення потерпілому не пред`являлося, докази на підтвердження його винуватості не збиралися і судами не досліджувалися.
Посилання в касаційній скарзі на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 490/10025/17), є некоректним, оскільки ця позиція не суперечить висновкам судів у цьому кримінальному провадженні, притому що в цих провадженнях встановлені різні фактичні обставини справи.
Так, у провадженні, на яке посилається захисник, судом установлено, що водій іншого автомобіля, рухаючись зі швидкістю 95,5 - 99,7 км/год, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної його зупинки, чим грубо порушив вимоги пп. "б" п. 2.3 ПДР, однак суд визнав винуватим і засудив водія автомобіля, який, повертаючи ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем. Таким чином, захисником не наведено, у чому саме позиція Верховного Суду в наведеній постанові суперечить висновкам у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .
З урахуванням вищенаведеного доводи касаційної скарги захисника про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень не доведена, а кримінальне провадження щодо нього має бути закрито, спростовуються зібраними і дослідженими судом доказами, яким суд дав належну оцінку.
У касаційній скарзі не наведено доводів про допущення під час розслідування чи судового розгляду провадження таких істотних порушень КПК, які б могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення або спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого, правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 та призначеного покарання.
За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційних скарг.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд