ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 758/11025/17
провадження № 51-1777км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Антонюк Н.О.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Паршутін А.Б.,
адвокат Мороз І.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Мороза Ігоря Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000540, стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, проживає у АДРЕСА_1 ),
кримінальне провадження за обвинуваченням якого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), закрито на підставі ст. 49 КК України.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз І.М., посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свою вимогу адвокат мотивує тим, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_1, оскільки в її мотивувальній частині фактично стверджується про співучасть останнього у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 5 ст. 191 КК України, а тому повернення апеляційної скарги є безпідставним.
Вказує, що хоча в ухвалі й не зазначено прямо прізвище ОСОБА_1, але викладені в ній фактичні обставини провадження, визнані судом доведеними, зокрема, щодо особи, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, яку 09 січня 2007 року наказом № 39-к голови правління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_3 призначено на посаду заступника голови правління банку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", дозволяють з впевненістю ідентифікувати таку особу як ОСОБА_1, оскільки вищевказану інформацію викладено на сайті Національного банку України і вона є загальнодоступною.
Указує, що обставини, зазначені в ухвалі суду першої інстанції, про те, що вказана особа нібито заволоділа чужим майном - майном ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, внаслідок чого ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 2 517 699 717,98 грн,ще підлягають доказуванню в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1, яке наразі розслідується. Водночассуд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали в повному обсязі виклав фактичні обставини, які не мають прямого стосунку до обставин, які підлягають установленню в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 .
Вважає, що ухвала суду першої інстанції містить констатацію винуватості ОСОБА_1, визнає встановленими обставини обвинувачення за тестом повідомлення про підозру останнього за ч. 5 ст. 191 КК України в іншому кримінальному провадженні, тобто фактично встановлює преюдицію його винуватості, що суперечить презумпції невинуватості та іншим загальним засадам кримінального провадження.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, рух провадження і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року задоволено клопотання захисника Шпирука В.Г.про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 205 КК України, та закритокримінальне провадження стосовно нього на підставі ст. 49 КК України.
Згідно з ухвалою органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у пособництві фіктивному підприємництву, тобто у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за встановлених та зазначених в ухвалі обставин.
Так, у березні - квітні 2012 року особи, досудове розслідування стосовно яких здійснюється у іншому кримінальному провадженні (у тому числі особа, яку 09 січня 2007 року наказом № 39-к голови правління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_3 призначено на посаду заступника голови правління банку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), вступивши в попередню змову, діючи умисно, переслідуючи мету заволодіння майном ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у великих розмірах шляхом зловживання службовими особами банку своїм службовим становищем, організували вчинення фіктивного підприємництва, а саме придбання ОСОБА_2 юридичної особи - компанії-нерезидента "Nasterno Commercial Limited" з метою подальшого прикриття незаконної діяльності, пов`язаної із незаконними оборудками у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
На виконання злочинного плану особи, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, домовились використати реквізити і банківські рахунки підприємства-нерезидента "Nasterno Commercial Limited", бенефіціарним власником та уповноваженою особою по довіреності якого є ОСОБА_2, у банківських установах: ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та "Meinl Bank АG".
Надалі особи, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, з метою приховування своєї протиправної діяльності, на порушення вимог ст. 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність", не відобразили заставу коштів, що перебували на кореспондентських рахунках "Meinl Bank AG" та "Bank Frick & Co. AG" в обліку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", хоча мали згідно із Законом забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надавати достовірну інформацію про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
У період з 04 травня 2012 року по 23 червня 2015 року особи, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, будучи членами кредитного комітету ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та наділеними повноваженнями щодо проведення активних операцій (видача кредитів, підняття лімітів, зміна відсоткових ставок та інше), всупереч інтересам служби, шляхом зловживання своїм службовим становищем, на виконання раніше досягнутих злочинних домовленостей прийняли рішення щодо підняття лімітів та подальшого розміщення коштів на кореспондентських рахунках в "Meinl Bank AG та "Bank Frick & Co. AG" та умисно не вчиняли активних дій щодо зменшення залишку коштів на цих рахунках, чим сприяли подальшому досягненню свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння майном банку у великих розмірах.
Внаслідок зазначених незаконних дій грошові кошти, що були предметом договору кредитних ліній між "Nasterno Commercial Limited"і банківськими установами "Meinl Bank AG"та "Bank Frick & Co. AG", під виглядом удаваних правочинів (кредитів) були перераховані на рахунок "Nasterno Commercial Limited", а надалі незаконно обернуті на користь осіб, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, чим ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заподіяно велику матеріальну шкоду в розмірі 2 мільярда 517 мільйонів 699 тисяч 717 гривень 98 копійок.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз І.М. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
За ухвалою Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Мороза І.М. в інтересах ОСОБА_1 повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу, оскільки оскаржуване судове рішення стосується виключно ОСОБА_2 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат підтримав свою касаційну скаргу, прокурор просив залишити ухвалу без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з приписами ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Статтею 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Крім норм ст. 7, ч. 6 ст. 9, частин 1 та 2 ст. 24, ч. 4 ст. 394 КПКУкраїни, які гарантують доступ до правосуддя, цей основоположний принцип верховенства права також забезпечує Конституція України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129).
Офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмеженим (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію однієї з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України).
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК України. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статей 398, 399 КПК України питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має права її подавати, вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції. Пунктом 2 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19, провадження № 51-5394кмо19) право на оскарження судового рішення в іншої особи, яка не була учасником судового провадження, (та у її захисника) може виникнути тільки у випадку, якщо судове рішення стосується її прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
З матеріалів провадження вбачається, що за вироком Подільського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_2 суд встановив, що особи, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, у тому числі особа, яку 09 січня 2007 року наказом № 39-к голови правління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_3 призначено на посаду заступника голови правління банку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", вступивши в попередню змову, діючи умисно, переслідуючи мету заволодіння майном ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у великих розмірах, шляхом зловживання ними своїм службовим становищем організували вчинення фіктивного підприємництва, а саме придбання ОСОБА_2 юридичної особи - компанії-нерезидента "Nasterno Commercial Limited" з метою подальшого прикриття своєї незаконної діяльності, пов`язаної з незаконними оборудками в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", внаслідок чого грошові кошти, що були предметом договору кредитних ліній під виглядом удаваних правочинів (кредитів), було перераховано на рахунок "Nasterno Commercial Limited", а надалі незаконно обернуто на користь осіб, досудове розслідування стосовно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, у тому числі особи, яку 09 січня 2007 року наказом № 39-к голови правління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_3 призначено на посаду заступника голови правління банку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", чим ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заподіяно велику матеріальну шкоду в розмірі 2 517 699 717,98 грн.
Повертаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороза І.М. на ухвалу Подольського районного суду м. Києва від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, а також його представник - адвокат Мороз І.М. не мають права на оскарження вказаної ухвали, якою кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 205 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд в ухвалі послався на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції стосується виключно ОСОБА_2 . Та обставина, що у змісті ухвали суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачується в пособництві у фіктивному підприємництві, тобто у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", не свідчить про наявність висновку щодо протиправної діяльності саме ОСОБА_1, дії якого, відповідно до змісту апеляційної скарги, є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 12015100010000279, що у свою чергу не дає підстав вважати, що ця ухвала суду першої інстанції тією мірою стосується інтересів ОСОБА_1, яка б надавала його захисникам (представникам), згідно із ч. 2 ст. 24 КПК України, право оскаржити її до вищих судових інстанцій.
Водночас інформація стосовно особи, яку 09 січня 2007 року наказом № 39-к голови правління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_3 призначено на посаду заступника голови правління банку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", викладена в мережі Інтернет на сайті Національного банку України і є загальнодоступною, що дозволяє ідентифікувати особу ОСОБА_1 .
Таким чином, відсутність в ухвалі вказівки на прізвище особи, досудове розслідування стосовно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, яку 09 січня 2007 року наказом № 39-к голови правління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_3 призначено на посаду заступника голови правління банку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", не свідчить про неможливість її ідентифікації за посадою і періодом роботи.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давностіта закриття кримінального провадження відносно нього стосується інтересів ОСОБА_1 та надає йому згідно із ч. 2 ст. 24 КПК України право оскаржити цю ухвалу до вищих судових інстанцій, оскільки за її змістом недвозначно стверджено про участь ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних злочинів і у такий спосіб створено преюдицію та всупереч презумпції невинуватості встановлено його винуватість.
Така позиція Суду узгоджується і з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15, про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.
Ураховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку, що ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 року про повернення апеляційної скарги адвоката Мороза І.М. в інтересах ОСОБА_1 постановлено з порушеннями вимог пунктів 10, 14 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 24, п. 10 ст. 393 КПКУкраїни, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Оскільки в силу ч. 1 ст. 412 КПК України такі порушення є істотними порушеннями кримінального процесуального закону, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвалу судді апеляційного суду належить скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд