Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 352/2255/19
провадження № 61-11055св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, прокуратура Івано-Франківської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2020 року у складі судді Лущак Н. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позов мотивований тим, що вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2015 року позивача визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2015 року щодо неї скасовано і призначено новий судовий розгляд в Тлумацькому районному суді Івано-Франківської області.
Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2016 року позивача визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 190 КК України та виправдано через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. 15 квітня 2016 року апеляційний суд Івано-Франківської області вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2016 року відносно неї скасував, а справу направив на новий судовий розгляд в цьому ж суді в іншому складі.
Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2018 року, її визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 190 КК України, позивача виправдано через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2018 року залишено без змін.
Зазначає, що незаконно перебувала під слідством та судом з 18 серпня 2014 року (час висунення їй підозри) по 20 березня 2018 року (час набрання виправдувальним вироком законної сили), тобто 43 місяці. Отже, розмір моральної шкоди, яка повинна бути стягнута на її користь, повинна становити 203 089,00 грн (43 місяці х 4723,00 грн).
Внаслідок незаконного перебування під слідством та судом за вказаний період їй завдана значна моральна шкода, яка полягає у позбавленні її права на вільний вибір місця проживання, обмеженні у пересуванні у зв`язку з обранням запобіжного заходу - особистого зобов`язання, вимушеному внаслідок цього безробітті. Незаконне засудження призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків її як громадянина, оскільки сам факт притягнення до кримінальної відповідальності в якості підозрюваної, обвинуваченої, а пізніше її незаконного засудження за вироком суду, був відомий мешканцям її рідного села, що негативно вплинуло на її стосунки з людьми та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також незаконне кримінальне переслідування завдало серйозного психологічного стресу, який негативно вплинув на її психоемоційний стан.
Зазначений розмір відшкодування є не більш ніж достатнім для розумного задоволення її позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до її збагачення.
Враховуючи викладене, просила стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на її користь 203 089,00 грн моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2020 року залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, позов задоволено.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 204 089,00 грн, з яких: 203 089,00 грн - витрати на відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду та 1 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач перебувала під слідством та судом протягом 43 місяців, а саме з 18 серпня 2014 року (час повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України) до 20 березня 2018 року (часу набрання судового рішення у даній справі законної сили). Позивач довела завдану моральна шкоду внаслідок дії органів досудового розслідування, прокуратури та суду, яка виразилась у її тривалому кримінальному переслідуванні з 18 серпня 2014 року до 20 березня 2018 року, враховує, що такий захист порушеного права підлягає захисту саме в обраний позивачем спосіб, як такий, що відповідає критерію ефективного засобу юридичного захисту. Внаслідок незаконного засудження з моменту оголошення позивачу підозри до ухвалення виправдувального вироку, позивачу було завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої вона набула через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. Судом враховано всі негативні наслідки, спричинені кримінальним переслідуванням. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив з мінімального розміру заробітної плати, установленої законодавством на момент розгляду справи судом, а саме з розміру, визначеного статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" - 4173 гривень, врахувавши час перебування ОСОБА_1 під слідством та судом (43 місяці).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало. Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.
Судом необґрунтовано визначено розмір моральної шкоди стягнутої на користь позивача, не враховано законодавство про відшкодування шкоди, унаслідок чого розмір морального відшкодування безпідставно завищено.
Крім того, суди помилково дійшли висновку, що кошти за надання правової допомоги адвокатом при розгляді справи слід стягувати з відповідного казначейського рахунку.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року поновлено Державній казначейській службі строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі №352/2255/19 та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання Державної казначейської служби про зупинення виконання рішення суду першої та апеляційної інстанцій відмовлено. В ухвалі зазначено, що аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Державної казначейської служби залишити без розгляду, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 вересня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: не врахування правового висновку Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 497/2885/15-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 158/2689/16-ц.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 18 серпня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 190 КК України.
Вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 190 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року вирок Тлумацького районного суду від 15 квітня 2015 року відносно обвинуваченої ОСОБА_1 скасовано і призначено новий судовий розгляд.
Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2016 року ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні частини першої статті 190 КК України визнано невинуватою та її виправдано.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2016 року вирок Тисменицького районного суду від 17 лютого 2016 року відносно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий судовий розгляд в цьому ж суді в іншому складі суду.
Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 190 КК України визнано невинуватою та її виправдано.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2018 року вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.