Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 554/8473/19
провадження № 61-14373св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ПАТ "НАСК "Оранта""), в якому просив стягнути
з ОСОБА_2 на його користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 55 764,54 грн та 3 432 грн витрат на оплату експертизи; стягнути з ПАТ "НАСК "Оранта" на його користь страхове відшкодування в розмірі 33 067,11 грн та 154,01 грн пені; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 червня 2019 року, близько 11 год. 20 хв., на перехресті вулиці Федора Матвієнка та Героїв АТО у м. Полтава за участю автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля VOLKSWAGEN POLO, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить
ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_4, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Внаслідок пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відносно водія автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1, що спричинив ДТП, складено протокол про адміністративне правопорушення та передано адміністративний матеріал до суду. Згідно постанови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
В результаті вказаного ДТП автомобіль VOLKSWAGEN POLO, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, отримав значні пошкодження, які підтверджуються висновком експерта № 03-08. Досудова вимога про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою направлена цінним листом з описом вкладення ОСОБА_2 20 серпня
2019 року. Станом на дату подання позовної заяви до суду досудова вимога про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою залишена відповідачем без задоволення.
Між позивачем та страховиком - ПАТ "НАСК "Оранта"" також не досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, сума незадоволених вимог становила 33 067,11 грн, на яку позивачем нараховано пеню в сумі 154,01 грн за період з 14 вересня 2019 року по 18 вересня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2019 року задоволено спільну заяву позивача ОСОБА_1 та ПАТ "НАСК "Оранта" про визнання мирової угоди та закриття провадження у цивільній справі
№ 554/8473/19 в частині позовних вимог, пред`явлених до ПАТ "НАСК "Оранта"".
Визнано укладену мирову угоду від 18 жовтня 2019 року, відповідно до якої сторони домовилися, що з метою владнання стосунків та позитивного вирішення спірного питання для обох Сторін з врегулювання страхової події (ДТП), яка сталася 11 червня 2019 року за участю транспортного засобу "Subaru Foreser", забезпеченого за страховим полісом № АО/5187977, внаслідок якої пошкоджено належний позивачеві транспортний засіб Volkswagen Polo", сторони дійшли домовленості визначитися в компромісній сумі 27 903,63 грн, яку має додатково сплати відповідач 2 на користь позивача. До цієї суми включаються: доплата суми страхового відшкодування з урахуванням пені та компенсація судових витрат позивача з розгляду цієї судової справи у частині вимог, заявлених до відповідача 2.
Закрито провадження у цивільній справі № 554/8473/19 в частині позовних вимог, пред`явлених до ПАТ "НАСК "Оранта"" (а. с.172-175, т. 1).
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 лютого
2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 55 764,54 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судової експертизи 3 432 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 922,64 грн понесених судових витрат.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2020 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 400 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що вина відповідача у завданні шкоди доведена належним чином та відповідно до частин четвертої статті 82 ЦПК України доведенню не підлягає. З відповідача підлягає стягнення різниця між фактичною завданою шкодою та страховим відшкодуванням, тому такий розмір дорівнює 55 764,54 грн., які мають бути відшкодовані відповідачем, як безпосереднім завдавачем шкоди, що узгоджується з положеннями статті 1194 ЦК України.
Судом вирішено питання судових витрат, як в частині судового збору, витрат на проведення експертизи, так і в частині витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року заочне рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 163,48 грн матеріальних збитків та 2 000 грн франшизи, а всього 9 163,48 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 545,90 грн судових витрат.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 156,58 грн судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вважав помилковим висновок суду першої інстанції стосовно визначення розміру матеріального збитку на рівні 145 928,02 грн. Відповідно до висновку № 03-08 експертного автотоварознавчого дослідження від 05 серпня 2019 року кошти в сумі 145 928,02 грн є вартістю відновлювального ремонту, при цьому, наступним пунктом висновку, експертом Поляницею І. В. визначено вартість відновлювального ремонту із урахуванням зносу колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) д.н.з. НОМЕР_2 на дату дослідження - 92 163,48 грн та саме ця сума і була визначена експертом як вартість матеріального збитку ОСОБА_1 .
Тому саме кошти в сумі 92 163,48 грн необхідно брати як розрахункову величину при визначенні дійсного розміру шкоди потерпілого внаслідок ДТП
ОСОБА_1 .
Доводи позивача стосовно того, що при визначенні розміру відшкодування слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту в сумі 145 928,02 грн (без урахування фізичного зносу), а не розміру матеріального збитку, визначеного
з урахуванням фізичного зносу автомобіля - 92 163,48 грн (це також є сума коштів, визначена експертом як вартість відновлювального ремонту
з урахуванням фізичного зносу автомобіля), апеляційний суд відхилив, оскільки визначення розміру матеріальних збитків без урахування фізичного зносу автомобіля, є неприпустимим та порушуватиме рівновагу прав та обов`язків сторін, оскільки особа, винна у ДТП, не може нести відповідальність більшу, ніж наявна, та не може компенсовувати потерпілому витрати за ремонт автомобіля, як нового, при тому, що належний позивачу КТЗ НОМЕР_2 2011 року випуску.
Страховиком виконано взяті на себе зобов`язання та у відповідності до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку виплачено суму страхового відшкодування - оцінену шкоду,
у загальній сумі - 85 000 грн (57 096,37 грн + 27 903,63 грн).
Оскільки заподіяна позивачу шкода недоплачена в повному розмірі, а саме
в сумі 7 163,48 грн (92 163,48 грн - 85 000 грн, то вона підлягає стягненню із заподіювача шкоди, оскільки одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не припинило деліктне зобов`язання, так як в даному випадку страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, а тому особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.
Стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає також 2 000 грн франшизи, яка не сплачена страховиком.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що покладення на особу, винну у ДТП, обов`язку зі сплати частини страхової суми (ліміту відповідальності страховика) суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, апеляційний суд оцінив критично, оскільки при визначенні розміру стягнення з ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходить не з суми ліміту відповідальності страховика, а з визначеної експертом суми матеріального збитку.
Оскільки заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, то
і додаткове рішення цього суду також скасовується з новим вирішенням питання розподілу судових витрат.
Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено на 16,43 % (9 163,48 / 55 764,54 * 100), тому сума незадоволених вимог становить 83,57 %.
Згідно квитанції № 34159 від 07 серпня 2019 року кошти в сумі 3 432 грн - оплата за проведення експертизи № 03-08 від 05 серпня 2019 року перераховані ОСОБА_4 - сином позивача. З урахуванням того, що судовими витратами є саме витрати, які понесені учасниками справи, то кошти в сумі 3 432 грн, сплачені ОСОБА_4 - сином позивача, як оплата за проведення експертизи, компенсації не підлягають.
Позивачем понесено такі судові витрати: 922,64 грн - сплата судового збору та
2 412,06 грн - витрати на оплату послуг адвоката. На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано: - договір № 05/09/19 про надання правничої допомоги від 05 вересня 2019 року (т. 1, а. с. 167-169), - оригінал акта наданих послуг № 05/09/19 від 14 листопада
2019 року на суму 2 400 грн (т. 1, а. с. 170); - оригінал квитанції від 06 вересня
2019 року про сплату 1 306,53 грн гонорару (т. 1, а. с. 165а); оригінал квитанції від 14 листопада 2019 року про сплату 1 105,53 грн гонорару (т. 1, а. с. 165в). У заяві про ухвалення додаткового рішення (т. 1, а. с. 216-218) позивачем ставилось питання про компенсацію судових витрат з оплати правничої допомоги на суму 2 400 грн, тому саме ця сума бралася за розрахункову величину. За таких обставин з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат у розмірі - 545,90 грн ((922,64 грн + 2 400 грн) * 16,43 %).
ОСОБА_2 понесено документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги (т. 2, а. с. 146) у сумі 1 383,96 грн, тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума судових витрат у розмірі 1 156,58 грн (1 383,96 грн * 83,57 %).
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права;неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; не відповідність обставинам справи висновків суду апеляційної інстанції; необґрунтованість та незаконність оскарженого судового рішення, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки апеляційного суду не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, не відповідають судовій практиці Верховного Суду та є помилковими.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є висновок судів про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу)
і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки
є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати). У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на судову практику Верховного Суду України, викладену у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та на абзац 4 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від
27 березня 1992 року, проте суд апеляційної інстанції проігнорував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, не аргументуючи при цьому підстави відхилення цієї судової практики.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих
з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Коли транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.
Приймаючи суму відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу в розмірі 92 163,48 грн, як граничну суму розміру шкоди, яку повинен був отримати позивач, апеляційний суд не врахував, що відповідно до статей 22, 1192 ЦК України потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі на момент розгляду справи, та той факт, що особа відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Позивачем разом із позовною заявою надано у якості письмових доказів, крім висновку автотоварознавчого дослідження № 03-08 від 05 серпня 2019 року, копії документів на підтвердження реальної вартості виконаних робіт/відновлення пошкодженого у ДТП автомобіля, яка склала 141 160 грн. Суд апеляційної інстанції проігнорував наявні у справі копії письмових доказів, що підтверджували здійснення позивачем на момент розгляду справи витрати на відновлення пошкодженого автомобіля та не навів аргументів відхилення даних доказів.
Суд апеляційної інстанції всупереч наявним у справі письмовим доказам дійшов хибного висновку про відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджують факт перерахування ОСОБА_1 ОСОБА_4 коштів у сумі 3 432 грн. Проте 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 3 432 грн, призначення: повернення коштів за автотоварознавчу експертизу № 03-08 від 05 серпня 2019 року (підтверджується копією квитанції від 20 серпня 2019 року, що міститься
у матеріалах справи). Представник позивача 03 липня 2020 року подав через канцелярію Октябрського районного суду м. Полтави письмові пояснення до заяви про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2020 року, до яких у якості додатків долучена копія вказаної квитанції (додаток до письмових пояснень № 4).
У грудні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Репало Д. О. подав до суду відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.