Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 542/1323/18
провадження № 61-20738св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Російська Федерація,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Ганчуком Павлом Ярославовичем, на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року
у складі судді Стрельченко Т. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:Чумак О. В., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Російської Федераціїпро відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є членом Громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права". В квітні 2014 року після незаконної анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та на момент початку другої фази збройної агресії Російської Федерації проти України на території Луганської та Донецької областей України, він - уродженець м. Луганськ, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України. Вказана квартира належить йому на праві приватної власності.
Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. До переліку населених пунктів, які визнані цією постановою окупованими, входить також і м. Луганськ.
Негативні наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та порушення прав людини на тимчасово окупованій території України призвели до втрати його житла і майна, неможливості проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території м. Луганська та стали причиною його вимушеного переселення в травні 2015 року до підконтрольної Україні території - с. Мар`янівка, Новосанжарського району, Полтавської області, що підтверджується довідкою від 27 вересня
2017 року № 465.
Збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області України йому завдано істотної моральної та майнової шкоди. Він втратив житло, надію на повернення додому, налагоджений побут, можливість планувати своє життя, вільне спілкування
з друзями та родичами. Умови, в яких він зараз проживає в с. Мар`янівка Новосанжарського району Полтавської області, не дають можливості налагодити звичний для нього спосіб життя. Усе, до чого він прагнув раніше, тепер
є неможливим, на сьогоднішній день він вимушений займатись питаннями благоустрою на новому місці, пошуком постійного заробітку. Він не знає, в якому стані перебуває його майно, не має можливості повернутися до рідного міста, за яким безмежно сумує. Зазначені обставини негативно позначилися на його моральному та фізичному стані.
На підставі чинних нормативно-правових актів та практики Європейського суду
з аналогічних питань, з урахуванням характеру, обсягу та тривалості порушень його особистих прав, свобод та інтересів, завдану моральну шкоду оцінив
у 1 148 935,72 грн, що є еквівалентом 35 000 євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання позовної заяви.
Також збройною агресією Російської Федерації йому завдано майнову шкоду, розмір якої становить 133 200 грн, що є еквівалентом 4 057,45 євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання позовної заяви.
Внаслідок збройної агресії Російської Федерації порушено його цивільне право,
а саме: позбавлено можливості користуватися належним йому майном та вилучати корисні властивості належного йому майна для задоволення власних потреб, зокрема шляхом передачі іншим особам в оренду належну йому двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Розмір упущеної вигоди розраховано на підставі розміру середньої місячної вартості оренди двокімнатної квартири в Ленінському районі м. Луганська
з урахуванням періоду, за який він зазнав збитків, за формулою: Ув - Смж*П*Чж, де Ув - упущена вигода; Смж - середня місячна вартість оренди житла; II - період, за який він зазнав збитків; Чж - частка житла, належна йому на праві власності. Період, за який він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди становить 40 місяців (з травня 2015 року по вересень 2018 року). Розмір частки, належної йому квартири, становить 100 % (1 частка). Середня місячна вартість оренди житлової двокімнатної квартирі встановлено з огляду на наявні в мережі Інтернет оголошення щодо передачі аналогічного житла в довгострокову оренду
і становить 3 330 грн. У зв`язку з неможливістю передати в оренду належну йому двокімнатну квартиру та отримувати відповідний дохід, виходячи
з середньомісячної вартості оренди аналогічного житла в Луганській області, упущена вигода, завдана йому Російською Федерацією, за період з травня
2015 року по вересень 2018 року (40 місяців) становить: (3 330*40) = 133 200 грн, що є еквівалентом 4 057,45 євро за офіційним курсом Національного банку України на день підписання позовної заяви.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнено з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 148 935, 72 грн, що є еквівалентом 35 000 євро.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд виходив з того, що позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди та вказав, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди не оскаржується, тому колегією суддів у цій частині не переглядається.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, скасувати постанову апеляційного суду в повному обсязі й ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі зазначену вимогу.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржені судові рішення не відповідають обставинам справи та суперечать усталеній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди.
У позовній заяві наведений реалістичний розрахунок, який складає 133 200 грн, що є еквівалентом 4 057,45 євро.
Враховуючи, що проблематика відшкодування майнової шкоди, завданої
у результаті збройного конфлікту, є відносно новою для українських судів, і стала судова практика у цій категорії справ в Україні ще не сформована, позовні вимоги обґрунтовано практикою ЄСПЛ, яка містить багато прикладів вирішення аналогічних справ (справи "Лоізіду проти Туреччини" від 28 липня 1998 року, "Продай проти Молдови", "Радановіч проти Хорватії", "Попов проти Молдови" від 17 квітня 2006 року, "Хаджиєва та інші проти Азербайджану" від 08 жовтня 2010 року, "Ісмаілова проти Азербайджану" від 09 березня 2011 року та "Зулфалі Гусейнов проти Азербайджану" від 26 червня 2012 року).
За таких обставин позивачем обрано правильний спосіб захисту свого права на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Протоколу № 1, а доводи, якими керувалися суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди, не відповідають усталеній практиці ЄСПЛ.
Не є компетенцією як суду першої, так і суду апеляційної інстанції ставити під сумнів право власності чи його здійснення позивачем, а такі питання та збирання доказів на підтвердження своєї позиції в судовому процесі відносяться виключно до прав відповідача, а суд має лише надати свою оцінку твердженням сторін та наданим ними на обґрунтування своєї позиції доказам.
Судові рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні вимог
ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У лютому 2020 року справу передано судді доповідачу Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.