Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 522/14566/17
провадження № 61-2392св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортов Ігор Олександрович, державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Оперчук Ірина Миколаївна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2,
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Фінанс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2017 року у складі судді Тарасова А. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
07 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" (далі - КП "Реєстраційна служба Одеської області") Махортова І. О., державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Оперчук І. М., третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності на домоволодіння та земельні ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами порушено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- усунути перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Оперчук І. М. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за зазначеною адресою, рішення державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О. про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за зазначеною адресою, житловою площею 124,6 кв. м за ОСОБА_2
18 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ "СВ Фінанс", третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 березня 2017 року не відповідає вимогам чинного законодавства, при його укладенні порушено статтю 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Право власності на спірний житловий будинок, який був предметом іпотеки, незаконно зареєстровано за ОСОБА_2 в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з тим, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 лютого 2015 року задоволено позовну заяву первинного кредитора - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль") про звернення стягнення на вказане іпотечне майно у судовому порядку. Вважав, що спірне майно вибуло з його власності поза його волею, а тому воно підлягає витребуванню з власності ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017 року позови об`єднані в одне провадження.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року, у задоволенні позовів ОСОБА_1 відмовлено.
Суди керувалися тим, що державними реєстраторами не порушено вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки суди виходили з того, що предметом укладення оскаржуваного договору не є набуття новим кредитором права на надання боржнику фінансових чи банківських послуг, які підлягають ліцензуванню. При цьому, діюче законодавство не містить норми, якою заборонено відступлення права вимоги за кредитним договором та похідними договорами забезпечення на користь фізичної особи. Повернення грошових коштів від позичальника із заборгованості за кредитним договором не належить до банківських чи інших фінансових послуг. Відтак, не вимагається отримання ліцензії для здійснення діяльності щодо отримання коштів від позичальника
у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та не обмежується у зв`язку з цим коло осіб, які мають право вчиняти такі дії. У свою чергу Законом України "Про іпотеку" не встановлено спеціальних вимог до особи іпотекодержателя для застосування механізмів звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов`язань за кредитними договорами.
Відсутні обставини, які б свідчили про вибуття нерухомого майна з власності позивача поза його волею, а також підстави для витребування цього майна
з володіння ОСОБА_2 . Чинним законодавством не встановлено наявності заборони на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься
в іпотечному договорі, за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набуло законної сили.
Аргументи учасників справи
У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що іпотечним договором не визначено такого способу задоволення вимог іпотекодержателя як визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. Надані рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 6504512118542 та
№ 65045512118550 не є належними доказами, оскільки ці відправлення не зареєстровані в системі УДППЗ "Укрпошта", розрахункові документи про їх прийняття відсутні та позивач їх не отримував. Державний реєстратор не перевірив відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень про рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 липня 2017 року у справі №522/10204/17, оскільки право іпотеки зареєстровано 01 серпня 2017 року,
а вказане судове рішення надіслано судом 21 липня 2017 року, зареєстроване
06 вересня 2017 року, а оприлюднене 08 вересня 2017 року. Отже, державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на спірне майно проведена державним реєстратором без дотримання вимог статей 9 та 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень",
а тому рішення державного реєстратора від 02 серпня 2017 року № 21685748 про реєстрацію права власності є протиправним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 21-1458а16.
У квітні 2018 року КП "Реєстраційна служба Одеської області", ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу, в якому просять оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її вимог.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
13 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження
у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 346/1305/19.
11 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у цій справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 08 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен банк Аваль"), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен банк Аваль", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/0027/82/67519.
На забезпечення виконання умов зазначеного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_1 договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Шостої Державної нотаріальної контори Петрушенко Т. А., за реєстровим № 2-2794, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1 .
29 березня 2017 року ПАТ "Райффайзен банк Аваль" відступило право вимоги за зазначеним іпотечним договором ПАТ "Комерційний індустріальний банк" згідно з договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В. за реєстровим № 525.
29 березня 2017 року ПАТ "Комерційний індустріальний банк" відступило права та обов`язки іпотекодержателя ТОВ "СВ Фінанс" згідно з договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В. за реєстровим № 527, яке, в свою чергу, цього ж дня відступило права та обов`язки іпотекодержателя ОСОБА_2 згідно з договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В. за реєстровим № 529.
Оспорюваний договір укладено у зв`язку з відступленням на користь нового кредитора права вимоги за кредитним договором № 014/0027/82/67519 від
08 листопада 2006 року, для забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки, посвідчений 08 листопада 2006 року державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори Петрушенко Т.А., за реєстровим № 2-2794.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх обов`язків за кредитним договором від 08 листопада 2006 року № 014/0027/82/67519 та наявністю заборгованості, ОСОБА_2 направлені вимоги боржнику та майновому поручителю про усунення порушень та повернення боргу, які містили відомості визначені статтею 35 Закону України "Про іпотеку" - стислий зміст порушених зобов`язань, вимоги про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цих вимог.
Отримання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вказаних вимог у квітні
2017 року підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями
ДП "Укрпошта" номер 6504512118542 та 65045512118550 відповідно, на яких працівником поштового зв`язку виконані відповідні примітки.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року
у справі № 522/10204/17 визнано земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 5110137500:52:017:0036, площею 0,0476 га та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 5110137500:52:017:0035, площею 0,0277 га предметами іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 08 листопада 2006 року державним нотаріусом Шостої Державної нотаріальної контори Петрушенко Т. А. за реєстровим № 2-2794.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_4 як боржником та ОСОБА_1 як майновим поручителем вимог про повернення боргу за кредитним договором від 08 листопада 2006 року № 014/0027/82/67519, ОСОБА_2 звернулась до КП "Реєстраційна служба Одеської області" із заявами про реєстрацію права власності на житловий будинок та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у порядку позасудового звернення стягнення на предмети іпотеки.
Оскарженими рішеннями державних реєстраторів КП "Реєстраційна служба Одеської області" зареєстровані права власності на зазначене майно за ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності на спірне майно
є наступна документація: договір іпотеки, посвідчений 08 листопада 2006 року державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори Петрушенко Т.А., за реєстровим № 2-2794, договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідченими 29 квітня 2017 року приватним нотаріусом Немм О.В. за реєстровими номерами 525, 527, 529, вимоги (повідомлення), рекомендовані повідомлення ДП "Укрпошта" номер 6504512118542 та 65045512118550.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова І. О., державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області" Оперчук І. М.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що "зміст
і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме
з ТОВ "Кей-Колект" з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТОВ "Кей-Колект" щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо. Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року
у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем
у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".
Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень)свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови
у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 подав позов про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію, скасування запису про право власності на домоволодіння та земельні ділянки до державних реєстраторів, хоча зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи підтверджують, що відповідний спір у позивача є саме
з ОСОБА_2, за якою зареєстровано право власності на житловий будинок та земельні ділянки. Тому зазначені позовні вимоги заявлені до неналежних відповідачів, а у їх задоволенні судам необхідно було відмовити саме із зазначеної підстави. Водночас суди при відмові у задоволенні позовних вимог до державних реєстраторів вказали про їх необґрунтованість, тобто відмовили
у задоволенні вимог по суті.