Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 715/1788/19
провадження № 61-6548св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", державний реєстратор відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацька Галина Федорівна,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2019 року в складі судді Григорчака Ю. П. та на постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року в складі колегії суддів Половінкіна Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ КБ "ПриватБанк", державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про визнання протиправними та скасування рішень.
Позов мотивовано тим, що 10 серпня 2007 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором №СVХ0СА00000082 від 10 серпня 2007 року, укладеним між тими ж особами. За умовами договору іпотеки ОСОБА_1 передав банку в іпотеку житловий будинок із господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1, та земельну ділянку за тією ж адресою площею 0,1200 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7321055100:01:002:0103.
Указував, що рішеннями державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. від 25 жовтня 2016 року з індексними номерами 32021483, 32022414 здійснено реєстрацію права власності АТ КБ "ПриватБанк" на житловий будинок АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку за вказаною адресою.
Позивач посилався на безпідставність реєстрації за АТ КБ "ПриватБанк" права власності на вказане нерухоме майно за відсутності письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, та документу, що підтверджує завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. Вказував також на відсутність у представника відповідача Василькова С. І. повноважень на звернення з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25 жовтня 2016 року індексний номер 32021483, а саме права власності АТ КБ "ПриватБанк" на житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25 жовтня 2016 року індексний номер 32022414, а саме права власності АТ КБ "ПриватБанк" на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1200 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7321055100:01:002:0103.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили з того, що банк дотримав приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо надсилання боржнику (іпотекодавцю) письмової вимоги про усунення порушень, яка отримана особисто ОСОБА_1 20 вересня 2016 року. Доводи позивача про те, що в зазначену дату він отримав інший документ від банку, а не письмову вимогу про усунення порушень, суди відхилили, вказавши, що ОСОБА_1 не надав суду інший документ, який направлено банком та отримано позивачем 20 вересня 2016 року.
Аргументи позивача про відсутність у представника банку Василькова С. І. повноважень на подання від імені банку заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суди відхилили з посиланням на те, що довіреність, видана ПАТ КБ "Приват Банк" 15 січня 2014 року за №167-Н, надає право Василькову С. І. підписувати та подавати будь-які документи, які хоч прямо і не вказані у довіреності, але передбачені чинним законодавством України та будуть необхідними для повного виконання доручення. При цьому довіреність не містить обмеження права Василькова С. І. на подачу від імені відповідача заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Аргументи учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що наявність в матеріалах справи зворотніх повідомлень про вручення позивачу поштових відправлень 20 вересня 2016 року за відсутності опису вкладень до таких поштових відправлень не може бути доказом виконання банком вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" та наявності підстав для реєстрації за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно.
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, посилаючись на те, що суди повно встановили обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та врахували факт надіслання банком і отримання боржником вимоги про усунення порушень, передбаченої статтею 35 Закону України "Про іпотеку".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 липня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою.
Відповідно до кредитного договору CVX0GA00000082 від 10 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 111 250 дол. США зі строком повернення до 09 серпня 2017 року включно.
Згідно з договором іпотеки, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, позичальник у рахунок забезпечення виконання кредитних зобов`язань передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, площею 0,1200 га з кадастровим номером №7321055100:01:002:0103.
На підставі заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, картки прийому заяви №71108001, відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів ДРРП, інформації з ДРРПнНМ, РПВнНМ, Державного реєстру іпотек, ЄРЗВОНМ щодо суб`єкта, рекомендованих повідомлень про направлення на адресу ОСОБА_1 поштових відправлень з вимогами про усунення порушень по кредитному договору № CVX0GA00000082 державний реєстратор прав на нерухоме майно Карвацька Г. Ф. здійснила державну реєстрацію права власності АТ КБ "ПриватБанк" на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, а також земельну ділянку за вказаною адресою.
АТ КБ "ПриватБанк" надіслало на адресу ОСОБА_1 поштові відправлення з вимогою від 06 вересня 2016 року про усунення порушень по кредитному договору № CVX0GA00000082 та наміром АТ КБ "ПриватБанк" набути право власності на нерухоме майно, передане в іпотеку банку. Такі відправлення були направлені як за адресою: АДРЕСА_2, так і за адресою: АДРЕСА_1 та особисто вручені адресату 20 вересня 2016 року.
Судом також установлений і не заперечувався сторонами факт направлення іпотекодержателем повідомлень іпотекодавцю від 19 вересня 2016 року про наміри банку набути право власності на спірне майно та намір відчужити це майно третій особі, які, проте, не були підставою реєстрації за АТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки.
Позиція Верховного Суду
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(пункт 4 частини першої статті 3 указаного Закону).
Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 вказаного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зроблено висновок, що "за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".
Вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. […] В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя". При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання".
У справі, що переглядається, суди встановили, що АТ КБ "ПриватБанк" у відповідності до положень статті 35 Закону України "Про іпотеку" направило ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень, яку позивач особисто отримав 20 вересня 2016 року. При цьому апеляційний суд зазначив, що у відповідності до пунктів 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку у банку була відсутня необхідність з оформлення опису вкладення, оскільки письмова вимога про усунення порушень направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а не листом з оголошеною цінністю, що не суперечить укладеному між сторонами договору іпотеки.
Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що він не отримував письмову вимогу банку про усунення порушень, оскільки, заперечуючи проти отримання саме такої вимоги 20 вересня 2016 року, ОСОБА_1 не надав суду будь-якого іншого отриманого від АТ КБ "ПриватБанк" документа в зазначену дату. При цьому позивач не заперечував отримання від банку до 20 вересня 2016 року повідомлень про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки протягом тридцяти днів з дня отримання іпотекодавцем таких повідомлень.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію за АТ КБ "ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 200/11374/18 (провадження № 61-17508св20) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до змісту та характеру відносин між сторонами, спір виник з приводу порушення ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", права власності ОСОБА_1 на квартиру, внаслідок здійснення державної реєстрації такого права за ПАТ "Укрсоцбанк", а тому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", за яким державним реєстратором зареєстровано право власності на іпотечне майно.
Оскільки державний реєстратор відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацька Г. Ф. є неналежним відповідачем в цій справі, в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора, необхідно було відмовити саме з цих підстав.