Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 686/29245/18
провадження № 61-5667св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Хмельницької області, Державна казначейська служба України,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1, заступника прокурора Хмельницької області та Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2019 року, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2019 року в складі судді Логінової С. М. та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року в складі колегії суддів Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України з позовом про стягнення коштів.
Позов мотивував тим, що в ході здійснення кримінального провадження, відкритого в 2002 році, на його іменні акції у ВАТ "Хмельницький комбінат хлібопродуктів" накладено арешт. У подальшому кримінальне провадження було закрито з підстав відсутності в діях позивача складу злочину. У зв`язку з неможливістю розпоряджатися акціями в період чинності арешту, а також реорганізацією в травні 2004 року ВАТ "Хмельницький комбінат хлібопродуктів", ОСОБА_1 звертався в суд з позовом до прокуратури Хмельницької області та Державної казначейської служби України про стягнення вартості неповернутих іменних акцій. Указував, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача вартість неповернутих 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ "Хмельницький комбінат хлібопродуктів" у сумі 1 451 411,89 грн.
Позивач уважає, що обов`язок зі сплати вартості акцій виник у відповідачів 01 травня 2004 року та саме з цієї дати розпочалося прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки кошти на його рахунок перераховано ДКСУ окремими платежами 28-29 березня 2019 року та 25 квітня 2019 року, зазначає, що має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачами грошового зобов?язання щодо повернення коштів, стягнутих судовим рішенням.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов?язання у розмірі 651 511,67 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 964 963,77 грн, а всього - 8 616 475,44 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2019 року з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2019 року про внесення виправлень, залишеними без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року, позов задоволено частково: стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 141 445,75 грн та три проценти річних у сумі 37 670,03 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суди виходили з того, що в цій справі спір виник щодо застосування передбачених у статті 625 ЦК України наслідків прострочення виконання зобов`язання, визнаного судовим рішенням. Оскільки рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2015 року про стягнення вартості акцій набрало законної сили та підлягало виконанню з прийняттям Верховним Судом постанови від 06 серпня 2018 року про залишення його без змін, то саме з цієї дати суди здійснили розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.
Встановивши наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суди вважали, що таке відшкодування має здійснюватися Державною казначейською служби України, яка виконувала рішення суду про стягнення вартості акцій та є органом, який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету.
Аргументи учасників справи
23 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що днем виникнення у відповідачів грошового зобов`язання є 01 травня 2004 року, оскільки в справі про стягнення вартості іменних акцій їх ціна визначалася саме на 01 травня 2004 року, а тому суди неправильно визначилися з періодом прострочення виконання грошового зобов`язання.
01 квітня 2020 року заступник прокурора Хмельницької області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України, в той час як наслідки несвоєчасного виконання державою судового рішення визначені в Законі України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким не передбачено можливість стягнення інфляційних втрат. Прокурор також послався на те, що цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
У червні 2020 року ДКСУ подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що ДКСУ не повинно нести цивільно-правову відповідальність за порушення, допущені іншими державними органами, а тому суди помилково стягнули кошти з ДКСУ. Відповідач зазначає, що виконавчий документ про стягнення вартості іменних акцій надійшов до казначейства на виконання 15 серпня 2018 року та був виконаний у порядку черговості та в межах суми, передбаченої відповідною бюджетною програмою на календарний рік. Вказує, що чинним законодавством не передбачено строк виконання державою судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України. Посилається на те, що між ОСОБА_1 та ДКСУ відсутні правовідносини цивільно-правового характеру, а тому застосування положень статті 625 ЦК України є безпідставним. Зазначає також, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У червні та вересні 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 на касаційні скарги заступника прокурора Хмельницької області та ДКСУ, в яких позивач просив залишити касаційні скарги відповідачів без задоволення та наполягав на задоволенні своєї касаційної скарги.
Посилався на те, що суди зробили правильний висновок про поширення дії положень статті 625 ЦК України на правовідносини з виконання позадоговірного (деліктного) грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням. Указував також, що суди вірно визначилися з юрисдикцією цього спору з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду.
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ДКСУ на касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області, в якій відповідач підтримав доводи прокуратури в частині наявності підстав для скасування оскаржених судових рішень, однак не погодився з доводами щодо доцільності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення дії оскаржених судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДКСУ та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення дії оскаржених судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2020 року вказано, що касаційна скарга заступника прокурора Хмельницької області містить передбачені пунктами 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, оскільки в касаційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц, зазначаючи, що справа, яка переглядається, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством передбачено інший порядок стягнення компенсації за невиконання державою рішення суду щодо виплати коштів.
В ухвалі Верховного Суду від 04 червня 2020 року вказано, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2019 року в справі № 686/21680/15-ц, від 06 червня 2018 року в справі № 686/26129/14-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц.
В ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2020 року вказано, що касаційна скарга ДКСУ містить передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, оскільки ДКСУ посилається на те, що стягнення грошових коштів з Державної казначейської служби України не допускається, що підтверджується постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 199/6713/14-ц та постановою Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/23967/16, при цьому зазначаючи, що в судовій практиці відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права стосовно правовідносин, що склалися за участі Державної казначейської служби України, зокрема, щодо стягнення з останньої інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання рішення суду.