ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 520/3123/21
адміністративне провадження № К/9901/22215/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №520/3123/21
за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Куп`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області до Ліквідаційної комісії Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення суми, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Куп`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 (постановлена у складі головуючого судді Панченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 (ухвалена в складі колегії суддів: Бегунца А.О. (суддя-доповідач), Мельнікової Л.В., Рєзнікової С.С.)
В С Т А Н О В И В
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У лютому 2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Куп`янського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківської області (далі також- позивач, Фонд) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області (далі також - відповідач, Відділ освіти), в якому позивач просив: стягнути з Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області на користь Фонду капіталізовані платежі на суму 548965,34 грн.
Позов обґрунтований тим, що в Управлінні перебуває на обслуговуванні ОСОБА_1, з яким стався нещасний випадок та якому призначено страхові виплати за рахунок коштів Відділу освіти. Фонд отримав відомості від державного реєстратора стосовно внесення до ЄДР запису про рішення засновника (учасника) або уповноваженого ним органу щодо припинення Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області шляхом ліквідації, тому позивач здійснив розрахунок капіталізованих платежів відповідно до вимог Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою КМУ №986 від 04.02.2019 (далі-Порядок №986).
Також позивач звертався до голови комісії з припинення Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської РДА Харківської області Ждановської Т.В. з письмовою заявою від 12.01.2021 №10-11-97 про грошові вимоги на суму 548965,34 грн по капіталізованим платежам відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Порядку №986, однак голова ліквідаційної комісії Куп`янської РДА Харківської області ухиляється від розгляду заявлених грошових вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Куп`янського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі №520/3123/21 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Куп`янського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області до Ліквідаційної комісії Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення суми. Роз`яснено позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції загального місцевого суду в порядку господарського судочинства.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.05.2021 залишив без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірні правовідносини випливають із невиконаних фінансових зобов`язань Відділу освіти, молоді та спорту Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області перед фондом соціального страхування щодо здійснення відповідних капіталізованих платежів для забезпечення страхових виплат, в даному випадку, за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності в процедурі ліквідації юридичної особи.
ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Не погоджуючись із ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на те, що спір у цій справі є публічно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Верховний Суд ухвалою від 24.06.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Куп`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Ухвалою від 16.08.2021 Верховний Суд призначив призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №685/1346/15-а та від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Фонд звернувся до суду з цим позовом про стягнення з Відділу освіти капіталізованих платежів на суму 548965,34 грн., покликаючись на те, що відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999р. №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, є одним із джерел формування коштів Фонду.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону №1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
За пунктом 5 частини першої статті 11 Закону №1105-XIV джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідним актом Кабінету Міністрів України, чинним як на час виникнення спірних відносин, так і нині, є Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №986 (далі - Порядок №986).
Аналіз положень Закону №1105-XIV, які визначають правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема й компетенцію Фонду та його робочих органів, дає підстави для висновку, що у відносинах, пов`язаних із виплатою страхувальником у передбачених законодавством випадках капіталізованих відповідно до Порядку платежів, ці органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до частин першої, третьої статті 17 Закону №1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії Фонду. До складу цієї комісії на громадських і паритетних засадах входять представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.
Тому Фонд не позбавлений права звернутися до адміністративного суду як суб`єкт владних повноважень для виконання покладених на нього Законом №1105-XIV функцій за вирішенням спору щодо обов`язку страхувальника виплатити капіталізовані платежі на задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, застрахованих у Фонді.
Враховуючи викладене, спори, пов`язані зі стягненням виконавчими дирекціями Фонду із суб`єкта господарювання, який ліквідується, страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, з метою їх подальшої виплати потерпілим особам, підлягають розгляду відповідно до правил КАС - судами адміністративної юрисдикції, як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.
Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції спорів, пов`язаних зі стягненням відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань із суб`єкта господарювання, який ліквідується згідно рішення його засновників, капіталізованих платежів, висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 30.05.2018 у справі №822/1472/17 та від 17.10.2018 у справі №822/1544/16.
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
З огляду на викладене, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Щодо посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 08.09.2020 у справі №320/6098/19, колегія суддів зазначає таке.
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли між Фондом та Відділом освіти, який, в розумінні Закону №1105-XIV та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є страхувальником, спірні правовідносини стосуються стягнення капіталізованих платежів із страхувальника, який ліквідується за рішенням засновника, що не пов`язано із процедурою банкрутства.
У цій справі №320/6098/19, на висновки Верховного Суду, у якій посилався суд апеляційної інстанції, спір виник між податковим органом і Товариством, а позовні вимоги заявлені про зобов`язання ліквідаційну комісію Товариства прийняти кредиторські вимоги Офісу великих платників податків ДПС в реєстр вимог кредиторів.
У цій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що зобов`язання платника податку, який перебуває в стадії ліквідації (самоліквідації) прийняти кредиторські вимоги в розмірі податкового боргу як спосіб реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу не визначений Податковим кодексом України, а відтак позивач звернувся із цим позовом не в порядку виконання своїх повноважень, висновуючись на спеціальній право дієздатності, а користуючись загальною право дієздатністю як кредитор.
Отже, вказані висновки не є релевантними відносно цієї справи, через те, що у цій справі з позовом до адміністративного суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи таке звернення обставинами, що безумовно пов`язані із виконанням владних управлінських функцій контролю, якими наділений Фонд в силу закону. Підставою для звернення з цим позовом є саме виконання владних управлінських функцій позивача, направлених на забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що виникнення цього спору пов`язане зі здійсненням позивачем владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведених вище підстав, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -