ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 826/3251/16
адміністративне провадження № К/9901/36629/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року (головуючий суддя: Донець В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року (головуючий суддя: Лічевецький І.О., судді: Кобаль М.І., Мельничук В.П.) у справі № 826/3251/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
29.05.2015 ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"(далі також відповідач-1 або Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також відповідач-2 або Фонд), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо невнесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором-заявою №335816/47079/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 7 місяців в іноземній валюті від 16.06.2014, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 04.02.2015;
зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором-заявою № 335816/47079/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 7 місяців в іноземній валюті від 16.06.2014, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 04.02.2015;
зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором-заявою №335816/47079/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 7 місяців в іноземній валюті від 16.06.2014, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 04.02.2015.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 30.08.2019, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позичка направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, надійшла поштою 27.12.2019, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
05.02.2020 від Уповноваженої особи Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач -1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2021 справу прийнято свого призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, укладеного до введення тимчасової адміністрації АТ "Банк "Фінанси та Кредит", позивачка набула усіх прав вкладника за Договором-заявою №335816/47079/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 7 місяців в іноземній валюті від 16.06.2014 у розмірі відступленого права вимоги - 6915,20 доларів США, тому має право на відшкодування коштів за вкладом.
За позицією Уповноваженої особи Фонду позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачка не є вкладником АТ "Банк "Фінанси та Кредит". Станом на дату введення тимчасової адміністрації в AT "Банк "Фінанси та Кредит" вкладником банку за договором-заявою №335816/47079/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 7 міс. в іноземній валюті від 16.06.2014 був ОСОБА_3 . У запереченнях також зазначено, що ОСОБА_4, як вкладник АТ "Банк "Фінанси та Кредит", отримав гарантовану суму в повному обсязі.
Відповідно до письмових пояснень Фонду, обставина укладення договору відступлення права вимоги не може бути підставою для визнання особи, на користь якої відступлена частина коштів вкладником банку, оскільки вкладником є виключно особа, яка особисто уклала або на корить якої було укладено договір банківського вкладу. На думку представника Фонду, АТ "Банк "Фінанси та Кредит" не є стороною укладеного між позивачем та ОСОБА_3 договору відступлення права вимоги, тому в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" не може виникати будь-яких обов`язків на підставі вказаних договорів.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 укладено договір-заяву №335816/47079/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 7 місяців в іноземній валюті від 16.06.2014, за умовами якого ОСОБА_3, як вкладник, розмістив в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" вклад у сумі 34.576.00 доларів США на термін з 16.06.2014 по 16.01.2015, вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 .
Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно умовами даного договору ОСОБА_3 частково відступає, а ОСОБА_1 набуває права вимоги і стає кредитором ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в сумі 6915,20 доларів США за Договором-заявою № 335816/47079/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 7 міс. в іноземній валюті від 16.06.2014, укладеного між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2015 у цивільній справі № 761/9068/15-ц (провадження №2/761/4600/2015), залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.11.2015, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 6991,36 доларів США.
Позивачка 12.01.2016 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" із заявою про включення її переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та кредит", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017 включно.
Позивачка звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з заявою від 12.01.2016, якою просила надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно включення ОСОБА_1 до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 №1703 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", відповідно до якого всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюку Владиславу Сергійовичу з 05.09.2016.
На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 27.11.2017 року №5175 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" строком на два роки до 17.12.2019, включно.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 05.04.2018 №993 звільнено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюка В.С. та з 06.04.2018 всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Ірклієнку Ю.П.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачка не набула статусу вкладника банку, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки обставини, з якими Закон України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існувало. Зокрема, саме на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних ні позивачкою, ні на її користь не укладався договір банківського вкладу, натомість, позивачка внаслідок укладення договору відступлення права вимоги набула статус кредитора.
За позицією судів попередніх інстанцій, у випадку звернення з кредиторською вимогою у встановлений законом строк, договір про відступлення права вимоги є підставою для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку відповідно до статті 52 Закону № 4452-VI.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
На обґрунтування касаційної скарги позивачка зазначила, що вона є вкладником в розумінні Закону №4452, відповідач протиправно не включив її до Переліку вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує її право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.
За позицією скаржника, своєю протиправною поведінкою відповідачі позбавляють позивача грошових коштів, які остання цілком законно розраховує отримати за наслідками укладених договорів, чим порушують вимоги національного та міжнародного права.
Уповноважена особа Фонду вважає касаційну скаргу позивачки безпідставною, а рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом №4452-VI.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов`язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
У статті 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора в зобов`язанні, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 ЦК України).
За змістом частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою. Проте, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку - договору банківського вкладу між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та вкладником ОСОБА_3 .
Отже, на підставі договору про відступлення права вимоги позивачка не набуває статусу вкладника в розумінні Закону № 4452-VI та пов`язаного з цим права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом від Фонду, який не був учасником зобов`язання, в межах якого відбулось відступлення права вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 826/3265/16.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо його грошових зобов`язань позивач стає кредитором цього банку. Водночас, кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
Разом із цим, колегія суддів касаційного суду зауважує, що позивач не позбавлений права заявити свої вимоги до банку саме як кредитор відповідно до положень статті 52 Закону №4452-VI.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -