ПОСТАНОВА
Іменем України
17 серпня 2021 року
м. Київ
справа №484/295/17
адміністративне провадження № К/9901/17700/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.05.2017 (суддя Фортуна Т.Ю.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (колегія у складі суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Бойка А.В.)
у справі № 484/295/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення.
І. РУХ СПРАВИ
1. 30.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог), просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 16 протоколу №69 від 19.08.2016 засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністерством оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати відповідача розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи з 13.12.2014 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 з прийняттям відповідного рішення.
2. Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.05.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, позов задоволено.
3. 10.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на вищезазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2017 відкрито касаційне провадження.
5. У зв`язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у ДРА у складі військової частини п.п. 44585 для надання військової допомоги; отримав тяжке поранення 21.01.1984.
7. Відповідно до довідки МСЕК серії Д-70 № 917184 від 07.08.1984 ОСОБА_1 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково; основний діагноз: відсутність лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої треті; причина інвалідності: поранення отримано під час виконання обов`язку військової служби.
8. 16.04.2014 згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 544376 ОСОБА_1 під час повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності безстроково; причина інвалідності: поранення, пов`язане з участю в бойових діях на території інших держав.
9. Відповідно до безтермінового посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.04.2014 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи.
10. У 2016 році позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із отриманням інвалідності.
11. Згідно із Витягом з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 № 69, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
12. Відмова мотивована тим, що інвалідність позивачу встановлено до набуття чинності Закону України " Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" від 04.04.2006 №3597-ІV, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.
13. Не погоджуючись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність правових підстав для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги.
15. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР та отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов`язаних з участю в бойових діях на території інших держав, що підтверджується вищезазначеною довідкою, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
17. Чинним законодавством не пов`язано наявність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності із настанням права на отримання одноразової допомоги, а тому посилання відповідача на те, що позивачем до Міністерства оборони України було надано довідку МСЕК про повторний огляд від 16.04.2014 є таким, що не впливає на правомірність оскаржуваного рішення.
18. Крім того, за висновком суду першої інстанції, відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, а саме: відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, який звільнений з військової служби та інвалідність якого встановлена до набрання чинності Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
20. Скаржник, посилаючись на положення п.4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зазначає про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, так як первинно ІІІ групу інвалідності позивачу було встановлено 07.08.1984, а вища група інвалідності - ІІ, позивачу була встановлена вже під час повторного огляду, який відбувся 16.04.2014, тобто більше ніж через два роки після первинного встановлення інвалідності.
21. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
23. 20.12.1991 прийнято Закон №2011-ХІІ, який введено в дію 10.01.1992 постановою Верховної Ради України №2012-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
24. З набранням чинності Закону №2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього Закону, відповідно до якої, військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
25. Законом №328-V статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та якою було введено поняття "одноразова грошова допомога".
26. Законом України від 04.07.2012 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 01.01.2014 статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4. Ця редакція діяла на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
27. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
28. Пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).
29. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
30. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок №975.
31. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
32. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
33. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
34. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.11.2018 у справі №759/5707/16-а, від 10.06.2019 у справі № 285/4389/17.
35. Водночас станом на 1984 рік (встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи) не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги такій категорії військовослужбовців.
36. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.
37. На день встановлення ІІ групи інвалідності позивачу діяв Порядок №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
38. Частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
39. Таким положенням Закону №2011-ХІІ кореспондує пункт 8 Порядку №975, який також передбачає, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
40. Це питання вже було предметом розгляду у Верховному Суді.
41. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:
"(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".
42. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:
" <…> пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.
Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.
Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.".
43. Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.
44. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
45. Верховний Суд зазначає, що правовідносини у справах №240/10153/19, №1.380.2019.006957 та у розглядуваній справі є подібними, оскільки виникли за однакового правового регулювання та стосуються правильності застосування пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII та пункту 8 Порядку №975 у правовідносинах щодо обмеження права особи з інвалідністю на отримання ОГД дворічним терміном у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності.
46. Таким чином, застосовуючи цей підхід до обставин справи, Суд звертає увагу на те, що первинно інвалідність ІІІ групи встановлена з 07.08.1984, а зміна групи на ІІ - 16.04.2014. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
47. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
48. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
49. Оскільки суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
50. Судові витрати покласти на Міністерство внутрішніх справ України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд -