ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12732/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві: Баранець К. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021
у складі колегії суддів Разіної Т. І. - головуючої, Іоннікової І. А., Тарасенко К. В.
у справі за позовом Малого приватного підприємства "ДЖО"
до
1. Головного управління Національної поліції у місті Києві
2. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
3. Головного управління Державної казначейської служби України
про стягнення 3 333 857,84 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин, що передували зверненню ОСОБА_1 з апеляційною скаргою до суду та її зміст
1. У серпні 2020 року Мале приватне підприємство "ДЖО" (далі - МПП "ДЖО", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУНП у місті Києві, відповідач 1), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві, відповідач 2) та Головного управління Державної казначейської служби України (далі - ГУ ДКСУ, відповідач 3) про стягнення 3 333 857,84 грн шкоди.
2. Третіми особами в позовні заяві МПП "ДЖО" визначило Прокуратуру міста Києва (третя особа 1) та ОСОБА_1 (третя особа 2, далі - ОСОБА_1 ).
3. Ухвалою від 28.08.2020 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12732/20 та призначив її до розгляду.
4. 16.02.2021 Господарський суд міста Києва прийняв у справі № 910/12732/20 рішення, яким повністю відмовив у задоволенні позову МПП "ДЖО" про стягнення 3 333 857,84 грн шкоди з підстав недоведення позивачем наявності в діях (бездіяльності) відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на них відповідальності в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). До того ж, як зазначив суд першої інстанції, заявлена позивачем сума у розмірі 3 229 498,99 грн включена до реєстру кредиторських вимог банку-боржника, тому така сума не може вважатися майновою шкодою або збитками в розумінні статей 22, 1166 ЦК України.
5. 17.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; рішення місцевого господарського суду від 16.02.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги МПП "ДЖО" задовольнити в повному обсязі.
6. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, зокрема таке:
- ОСОБА_1 як учасник справи, що має процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи через неодноразові відмови суду у задоволенні його клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм статей 6, 8, 19, 41, 55, 56, 129, 1291 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", норм матеріального права, викладених в позові та норм процесуального права, зокрема статей 2, 4, 74, 79, 86, 165, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- місцевий господарський суд не надав повної оцінки доказам у справі, аргументам позивача наведеним в обґрунтування заявлених вимог, а також залишив поза увагою заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 15.02.2021, її прохальних вимог;
- суд не звернув увагу, що відповідачів не заперечують аргументів позивача та не спростовують подані ним докази. Крім того, проігнорував висновки Верховного Суду щодо застосування статей 74, 79, 86, 165, 236, 237 ГПК України, статей 1166, 1173, 1174 ЦК України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою від 01.06.2021 Північний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/12732/20 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
8. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на дату прийняття оскаржуваного судового рішення від 16.02.2021 ОСОБА_1 не був учасником цієї справи, а суд в прийнятому рішенні не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 27.06.2021 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі № 910/12732/20, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду скасувати та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.06.2021.
11. Ухвалою суду від 09.07.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/12732/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; призначив розгляд скарги ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні на 22.07.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.07.2021.
12. У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В. Г. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/12732/20 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.07.2021.
13. Ухвалою від 21.07.2021 Верховний Суд прийняв справу до провадження та постановив розглянути касаційну скаргу ОСОБА_1 у раніше визначену судом дату - 22.07.2021.
14. У судове засідання 22.07.2021 з`явилася представник відповідача 3 (ГУ ДКСУ у місті Києві), яка надала пояснення у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи ОСОБА_1
15. ОСОБА_1 в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- ухвала суду апеляційної інстанції не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах справ та є такою, що обґрунтована припущеннями;
- на стадії відкриття апеляційного провадження апеляційний господарський суд постановив дві ухвали від 22.03.2021 та 12.04.2021 за змістом яких не встановив обставин для відмови у відкритті апеляційного провадження;
- Господарський суд міста Києва не постановляв ухвали про відмову залученні ОСОБА_1 до часті у справі в якості третьої особи відомості щодо якого містилися в позовній заяві МПП "ДЖО", в якій зазначалося про перебування позивача з ОСОБА_1 у матеріальних правовідносинах;
- апеляційний господарський суд не врахував процесуальний статус ОСОБА_2, який брав участь у справі в суді першої інстанції, подавав клопотання, що розглядалися судом. Неналежна процесуальна процедура суду першої інстанції не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження судового рішення;
- ОСОБА_1 є третьою особою, а тому суд не міг вирішувати питання про його права та обов`язки.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Від учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
21. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 16.02.2021 у справі № 910/12732/20 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
22. З огляду на зміст доводів скаржника та висновки суду апеляційної інстанції за результатом постановлення оскаржуваної ухвали, в ході касаційного перегляду необхідним є вирішення питання наявності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, з урахуванням чого суд зважає на таке.
23. За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
24. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
25. Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
26. Пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
27. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
28. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
29. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
30. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
31. Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
32. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
33. У справі, що розглядається, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично ґрунтувалися, зокрема на аргументах щодо позбавлення скаржника як учасника справи, який має процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, можливості брати участь у розгляді справи, а також неналежної оцінки судом першої інстанції доказів у справі, в тому числі аргументів позивача наведених в обґрунтування заявлених вимог та залишення поза увагою заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 15.02.2021, її прохальних вимог.
34. Тобто скаржник навів обставини та аргументи, які на його переконання є підставою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 16.02.2021.
35. Апеляційний господарський суд за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 16.02.2011 закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
36. Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 передчасним, з огляду на таке.
37. Частинами першою-третьою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
38. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
39. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
40. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
41. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
42. Судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
43. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
44. Однак апеляційним господарським судом в ході апеляційного перегляду справи не надано належної оцінки наявності в скаржника права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та достеменно не з`ясовано (не визначено) процесуального статусу останнього у цій справі.
45. Як зазначено вище, висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ґрунтується на тому, що на дату прийняття оскаржуваного судового рішення від 16.02.2021 ОСОБА_1 не був учасником цієї справи, а суд в прийнятому рішенні не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.
46. Водночас із наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово заявляв клопотання, заяви, повідомлення (про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про витребування доказів у відповідача 1, про долучення (приєднання) доказів, про розгляд справи за відсутності учасника справи, про відсутність матеріалів у електронній справі, про ознайомлення з записом фіксування судового засідання тощо) із висловленням в них своєї позиції щодо питань, що розглядались під час розгляду справи в суді першої інстанції, за результатом частини з яких місцевим господарським судом приймалися відповідні процесуальні рішення, в яких ОСОБА_1 зазначався учасником справи - третьою особою (а.с. 94-97, 139-143, 163, 180-183, 185-187, том 1; а.с. 7-9, 171-172, 184-188, том 2).
47. Також, як свідчать матеріали позовної заяви ОСОБА_1 наряду з Прокуратурою міста Києва позивачем був визначений в якості третьої особи (а.с. 1-13, том 1) та постійно зазначався ним у поданих до суду документах по справі таким учасником справи.
48. Утім не зважаючи на зазначене, апеляційним господарським судом в ході апеляційного перегляду не надано належної оцінки наявним матеріалам справи та в повній мірі не перевірено й не проаналізовано доводи ОСОБА_1 щодо наявності в нього статусу учасника справи.
49. Суд звертає увагу, що частиною першої статті 14 ГПК України визначено,, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
50. Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи до складу яких згідно із частиною першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження відносяться сторони та треті особи.
51. Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки. Такий статус закріплено у статті 50 ГПК України.
52. Відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
53. За змістом пункту 1 частини першої статті 267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
54. Процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі за заявою учасників справи або з ініціативи апеляційного господарського суду (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 922/1240/19, від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19).
55. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу, що саме на суд покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі.
56. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
57. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
58. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати правомірними та обґрунтованим.
59. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
60. З огляду на викладене висновок апеляційного господарського суду щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України є передчасним, зробленим без належної оцінки наявних матеріалів справи та перевірки й аналізу доводів ОСОБА_1 щодо наявності в нього статусу учасника справи.