Постанова
іменем України
10 серпня 2021року
м. Київ
справа № 948/347/20
провадження № 51-1091км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Бульбах Н.М.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув касаційні скарги захисника засудженої ОСОБА_1 - Бульбах Н.М. на вирок Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170250000061 від 24 лютого 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Михайлівка Машівського району Полтавської області, мешканки АДРЕСА_1, такої, що судимості не мала,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомПолтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115 ККдо покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 24 лютого 2020 року, зарахувавши в нього час її перебування під вартою у зв`язку з обранням щодо неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цій справі з 25 лютого 2020 року по день ухвалення вироку.
Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
24 лютого 2020 року о 10:00 ОСОБА_1 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, під час спільного вживання алкогольних напоїв зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 на ґрунті тривалих неприязних відносин, під час сварки, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно з метою вбивства завдала ОСОБА_2 чотири удари лезом сокири у голову, заподіявши йому тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Перевіряючи вказаний вирок, суд апеляційної інстанції 03 грудня 2020 року ухвалив новий вирок, яким скасовано вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2020 року в частині призначення покарання.
ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 1 статті 115 КК у виді позбавлення волі строком на 7 років.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду шляхом застосування частини 1 статті 69 КК та призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої.
Вказує, що врахування апеляційним судом даних висновку експерта та факту заподіяння тілесних ушкоджень за відсутності з боку потерпілого будь-яких агресивних дій не спростовує обґрунтованого висновку щодо наявності пом`якшуючих покарання обставин - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину.
Крім того, стверджує, що апеляційним судом не було спростовано застосування до засудженої з боку потерпілого систематичного насильства та не враховано висновків Верховного Суду.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, яка підтримала касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.
Мотиви Суду
Обґрунтованості доведення винуватості засудженої ОСОБА_1 за частиною 1 статті 115 КК та правильності кваліфікації її дій у касаційній скарзі захисник не заперечує та не оскаржує.
Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог статті 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
Статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
У кожному випадку застосування статті 69 КК суд зобов`язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.
Частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише "за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину", тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.
Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною в судових рішеннях.
Суд першої інстанції, призначаючи покарання із застосуванням статті 69 КК, враховував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, та його наслідки для суспільства, конкретні обставини його вчинення; характеристику обвинуваченої, думку потерпілих, її похилий вік; поведінку як під час скоєння злочину, так і після цього, ставлення до скоєного, повне визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Суд першої інстанції також взяв до уваги особу засудженої, яка, на переконання суду, усвідомила суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаялася у вчиненому і своєю поведінкою сприяла розкриттю кримінального правопорушення, запевнила суд у своїх намірах вести в подальшому законослухняний спосіб життя та не вчиняти кримінальних правопорушень, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та врахував конкретні обставини, які стали причиною вчинення нею кримінального правопорушення, а саме те, що потерпілий постійно застосовував до неї насильство протягом тривалого часу, бив її, що підтверджується доказами у справі.
Зокрема, враховано висновок судово-медичної експертизи №39 від 27 лютого 2020 року, згідно з яким на тілі ОСОБА_1 виявлені легкі тілесні ушкодження, та дані витягу з АРМОРу, з приводу застосування до неї насильства з боку потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_1 зверталася до органів поліції 24 лютого 2020 року, 15 жовтня 2019 року, 22 вересня 2016 року, 13 серпня 2013 року, 26 серпня 2012 року та 19 червня 2012 року, що, на думку суду, свідчило про системний характер таких дій.
Апеляційний суд вважав безпідставним застосування судом першої інстанції статті 69 КК при призначенні ОСОБА_1 покарання.
Свої висновки апеляційний суд мотивував тим, що ОСОБА_1 завдавала потерпілому удари сокирою по голові, коли той лежав на дивані, тобто за відсутності у момент події будь-яких агресивних дій з його боку, експерт не встановив у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які б могли утворитися на її тілі 24 лютого 2020 року, та сама обвинувачена не зазначає, що під час сварки з ОСОБА_2 24 лютого 2020 року він вчиняв щодо неї фізичне насильство.
Вважалося, що суд першої інстанції не надав належну оцінку іншим обставинам провадження, зокрема наявності обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння; даним про те, що обвинувачена виявляє ознаки хворобливого стану психіки у вигляді синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Також враховано незворотні тяжкі наслідки від дій засудженої.
Разом із цим апеляційний суд ствердив правильність установлених обставин, які пом`якшують покарання, а саме: щирого каяття та добровільного відшкодування шкоди, того, що засуджена після вчинення злочину повідомила сторонніх осіб про подію та попросила викликати швидку медичну допомогу, протягом досудового розслідування та судового розгляду визнавала свою вину в умисному вбивстві потерпілого, розповідала про обставини вчинення злочину. Також вважалося обґрунтованим врахування похилого віку засудженої та обставин, які стали причиною для вчинення нею протиправних дій, зокрема систематичного застосування потерпілим щодо обвинуваченої насильницьких дій.
Зі змісту вироку апеляційного суду вбачається, що суд при призначенні покарання встановив та оцінив усі обставини у кримінальному провадженні, але вони жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та, відповідно, не знижують ступеня тяжкості інкримінованого їй злочину.
Колегія суддів повністю погоджується з висновком апеляційного суду та вважає, що призначене засудженій ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення, справедливим та таким, що не суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням усіх зазначених обставин в їх сукупності, а також тих, про які захисник вказують у своїй касаційній скарзі, не вбачається підстав вважати призначене засудженій ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через його суворість, що у свою чергу призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим немає підстав для застосування щодо неї положень статті 69 КК.
Оскільки призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено, то касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 Кримінального процесуального кодексу України, Суд