Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 621/2139/17-ц
провадження № 61-4227св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство комунальний заклад "Слобожанський селищний Палац культури",
треті особи: директор комунального підприємства комунального закладу "Слобожанський селищний Палац культури" Афанасенко Валерій Павлович, Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області, Зміївська районна профспілкова організація профспілки працівників культури,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та комунального підприємства комунального закладу "Слобожанський селищний Палац культури" на постанову Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства комунального закладу "Слобожанський селищний Палац культури" (далі - КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури"), треті особи: директор комунального підприємства комунального закладу "Слобожанський селищний Палац культури" Афанасенко В. П., Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області, Зміївська районна профспілкова організація профспілки працівників культури, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він з 01 вересня 1988 року працював в Палаці культури (на цей час - КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури").
Наказом від 31 серпня 2017 року № 95 його було звільнено з роботи з посади керівника музичного гурту " Естер" у зв`язку зі скороченням штатних одиниць (пункт 1 статті 40 КЗпП України).
Вважав, що звільнення його з роботи відбулось з грубим порушенням чинного законодавства України, є незаконним.
Статутом КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" не передбачено жодних повноважень керівника КПКЗ "Слобожанський селищний Палац культури" самостійно вирішувати питання штатного розпису і чисельності працівників. Це питання належить до компетенції Комсомольської селищної ради, що підтверджується й тим, що саме рішенням ради затверджуються, а не погоджуються штатні розписи КПКЗ "Слобожанський селищний Палац культуру". На думку позивача, директор КПКЗ "Слобожанський селищний Палац культури" не мав жодних повноважень щодо прийняття рішення про скорочення його посади та подальшого звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Крім того, позивач вказував, що в порушення вимог статті 43 КЗпП України відповідачем не було отримано згоду профспілкової організації на його звільнення. Також 24 лютого 2016 року на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" безстроковий трудовий договір між ним та відповідачем є припиненим. Відповідач мав до 24 лютого 2017 року укласти з ним контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу, чого виконано не було. Натомість законодавець, визначаючи обов`язок укладання контракту без проведення конкурсу, забезпечив гарантію на звільнення з роботи на строк щонайменше 1 рік - до 24 лютого 2018 року. Крім того з 17 серпня 2017 року відповідачу було відомо, що посада концертмейстера вокального ансамблю "Казка" буде вільною на час його звільнення, але в порушення частини третьої статті 40 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, йому не була запропонована вільна посада (том 2 а. с. 128-132). ОСОБА_1 вважав, що фактично скорочення займаної ним посади відбулось без належних на то підстав, а рішення про скорочення прийнято не уповноваженою на то особою, а саме в КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" були відсутні будь-які зміни в організації виробництва і праці, що є умовою для проведення скорочення численності штату працівників, в тому числі для скорочення посади, яку він займав, а у директора Палацу культури були відсутні повноваження на його звільнення.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати його звільнення з роботи з посади керівника музичного гурту "Естер" КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" згідно з наказом від 31 серпня 2017 № 95 незаконним; поновити його на роботі на посаді керівника музичного гурту "Естер" КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури"; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення до винесення судом рішення у справі з урахуванням середньоденного заробітку в розмірі 148,83 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наказ про звільнення ОСОБА_1 було прийнято на підставі наказу про скорочення саме посади, яку він займав, тому відсутні підстави для застосування положень статті 42 КЗпП України, згідно з якою при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Таким чином, звільнення позивача з роботи здійснене з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, підстав для визнання звільнення незаконним та поновлення позивача на роботі не вбачається.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги частково.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади керівника музичного гурту "Естер" КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" згідно з наказом від 31 серпня 2017 року №95.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі до КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" на посаді керівника музичного гурту "Естер" з 01 вересня 2017 року.
Стягнуто з КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 19 200 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" на користь держави судовий збір у розмірі 4 800 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача, визначений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано вакантні посади, які були наявні у КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури", що стало підставою для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі. Вирішуючи питання щодо суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд вважав, що з КП "Слобожанський селищний Палац культури" на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу не більш, ніж за один рік на підставі частини другої статті 235 КЗпП України, оскільки заява про поновлення позивача на роботі розглядалася судом тривалий час саме через зволікання позивача та внаслідок недобросовісного використання своїх прав та обов`язків, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2020 рокуКП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом до спірних правовідносин неправильно застосовано вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки за вимогами даної норми роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику посади наявні у нього на день попередження про майбутнє звільнення, а в Палаці культури ні станом на 29 червня 2017 року (день попередження про звільнення), ні станом на день звільнення тобто на 31 серпня 2017 року наявних вакантних посад не було, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
У березня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнути замість 19200,00 грн суму в розмірі 48 298,58 грн за період з 01 вересня 2017 року по 04 лютого 2020 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 531/1230/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 826/808/16 щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Вважає, що Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Доводи інших учасників справи
У травні 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" залишити без задоволення.
У травні 2020 року КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, його касаційну скаргу задовольнити та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Зміївського районного суду Харківської області.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури".
У травні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Касаційна скарга КП КЗ "Слобожанський селищний Палац культури" підлягає задоволенню.