ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2021 року
м. Київ
справа №1.380.2019.003765
адміністративне провадження № К/9901/33448/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 (головуючий суддя: Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі №1.380.2019.003765 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Львівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), третя особа: Львівський обласний військовий комісаріат (далі - Львівський ОВК), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлений протоколом №41 від 05.04.2019, в частині пункту 75 щодо старшого солдата ОСОБА_1 (Львівський ОВК);
зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як особі з інвалідністю ІІІ групи, яка настала внаслідок травми (контузії), пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975), у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням виплат, проведених у зв`язку із встановленням йому 15% втрати працездатності.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2019.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, а також брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. З 16.04.2018 позивач звільнений з військової служби за контрактом.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії ААА №009829 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ОСОБА_1 під час первинного огляду 17.08.2015 органами МСЕК встановлено 15 % втрати працездатності.
У зв`язку із встановленням 15% втрати професійної працездатності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 24 360 грн.
Згідно відомостей, зазначених у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №839486 від 03.01.2019, позивачу вперше встановлено 3 групу інвалідності - "травма, контузія, пов`язана із захистом Батьківщини", строк - по 01.01.2020, дата чергового перегляду - 19.12.2019.
У зв`язку із встановлення 3 групи інвалідності позивач звернувся через Львівський ОВК до Міноборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
За результатами розгляду порушеного у заяві питання, комісія Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом №41 від 05.04.2019, яким відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з підстав, що інвалідність встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Про вказане рішення позивача було повідомлено листом від 20.05.2019 №5359.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, проте Міноборони України порушує його право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням первинно III групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. За позицією позивача, обмеження дворічним строком на виплату одноразової грошової допомоги, встановлене частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-XII та пунктом 8 Порядку №975, стосується лише випадку встановлення особі при повторному огляді інвалідності вищої групи чи ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Виплата йому одноразової грошової допомоги після встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності мала іншу правову підставу. Зазначає, що має законні очікування на виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що з моменту встановлення позивачу первинної втрати працездатності, яка визначалася у відсотках, та визначення III групи інвалідності минуло більше двох років, тому немає законних підстав для призначення та виплати позивачу ОГД у зв`язку із встановленням інвалідності. Також відповідач стверджує, що вирішення питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міноборони України.
Третя особа також скористалася своїм процесуальним правом та подала до першої інстанції письмові пояснення по суті спору, у яких зазначила про те, що Львівським ОВК були вчинені усі необхідні дії з направлення пакету документів до Комісії для прийняття рішення.
У поданій відповіді на відзив позивач наполягає, що із встановленням йому вперше групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що регламентований частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ дворічний строк застосовується лише в разі підвищення або ступеня втрати працездатності, якщо особі раніше вже був встановлений нижчий ступень, або в разі встановлення вищої групи інвалідності, якщо раніше особі було встановлено іншу групу. Таким чином, за висновком суду першої інстанції, встановлення позивачу групи інвалідності є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності. Також з посиланням на положення статті 58 Конституції України суд першої інстанції констатував про неможливість застосування до спірних правовідносин положень абз. 2 частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, яка набрала чинності 01.01.2017, тобто після встановлення позивачу часткової втрати працездатності.
При вирішенні справи суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.02.2018 у справі №806/694/16, від 15.03.2018 у справі № 816/4195/15, від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, від 21.06.2018 у справі №751/4367/17.
За встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Міноборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги. В обґрунтування своєї правової позиції суд зазначив про те, що законодавець обмежив строк, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Суд апеляційної інстанції встановив, що із дня первинного встановлення позивачу втрати працездатності (17.08.2015) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (03.01.2019) минуло понад два роки. Відповідно позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
При ухваленні судового рішення, суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.08.2019 у справі №806/2187/18.