ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 2340/3835/18
адміністративне провадження № К/9901/27806/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року (головуючий суддя: Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (головуючий суддя: Земляна Г.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі № 2340/3835/18 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
21 вересня 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Черкаській області (далі також відповідач або Управління Держпраці), в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 18 квітня 2018 року № 23-09-12/0123-128.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.
07 жовтня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга від позивача, надіслана поштою, у якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
29 листопада 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок, що позивачем 28 березня 2018 року в ході інспекційного відвідування не було надано службовим особам відповідача документів, які регламентують використання найманої праці працівників, чим створено перешкоду в діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, в тому числі, неоформлення трудових відносин з найманими працівниками (тощо), оскільки у приміщенні ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_1" позивачем було особисто передано інспектору Проценку Р.О. копії вищевказаних документів, однак вказаний інспектор відмовився поставити відмітку на супровідному листі про отримання копій вказаних документів, вхопив їх та зник у невідомому напрямку. Крім того, позивач зазначив, що відповідальність за частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) настає виключно у разі недопущення до проведення перевірки, натомість відповідач намагався здійснити інспекційне відвідування, а не перевірку. Також, позивач вказав, що його не було належним чином повідомлено щодо розгляду справи про накладення штрафу, тому оскаржувана постанова підлягає до скасування. Разом з цим, позивач вказав, що він не здійснює свою підприємницьку діяльність в ресторані " ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 та передав вказане приміщення в оренду, тому відсутні підстави вважати, що ним допущено працівників до роботи без укладання трудового договору та як наслідок, позивач не може нести відповідальність за пунктом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Відповідач в свою чергу зазначав, що 28 березня 2018 року в ході інспекційного відвідування, позивачем не було надано службовим особам управління Держпраці у Черкаській області документів, які регламентують використання найманої праці працівників, чим створено перешкоду в діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, в тому числі, неоформлення трудових відносин з найманими працівниками (тощо), у зв`язку з чим, відповідачем правомірно винесено постанову від 18 квітня 2018 року № 23-09-12/0123-128. Також посилання позивача на те, що його не було повідомлено щодо розгляду справи про накладення штрафу, на думку представника відповідача, є помилковим, оскільки таке повідомлення надсилалось поштовим зв`язком та за допомогою телефонограми. Твердження позивача про те, що він не здійснює свою підприємницьку діяльність в ресторані " ІНФОРМАЦІЯ_1" та передав вказане приміщення в оренду, тому відсутні підстави вважати, що ним допущено працівників до роботи без укладання трудового договору, на думку представника відповідача є недостовірним, оскільки до зауваження на акт інспекційного відвідування № 23-09- 12/0123 від 28 березня 2018 року, який надійшов на адресу відповідача від ОСОБА_1, позивачем додано копії цивільно-правових договорів, укладених між ним та гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 . На думку представника відповідача, оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 16 березня 2018 року № 119-Н та направлення від 16 березня 2018 року № 381, посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області Проценком Р.О. 20 березня 2018 року о 10 год. 30 хв. здійснено виїзд до приміщення ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, з метою проведення інспекційного відвідування. У вказаний час, у вищевказаному приміщенні перебувало 6-ть працівників, однак позивача на місці не було, у зв`язку з чим, посадовою особою відповідача запропоновано даним особам повідомити власника закладу (позивача) про проведення заходу контролю. У подальшому посадовою особою відповідача о 14 год. 30 хв. ФОП ОСОБА_1 було пред`явлено направлення на проведення інспекційного відвідування, службові посвідчення та запропоновано надати документи щодо укладення трудових відносин з шістьма вищевказаними працівниками ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_1", які були допущені до роботи та працювали у вказаному закладі станом на час проведення інспекційного відвідування.
Також судами на підставі інформації, зазначеної в матеріалах інспекційного відвідування встановлено, що позивач 20 березня 2018 року о 14 год. 30 хв. відмовився отримувати копію направлення, не надав інспектору журнал для реєстрації заходу контролю та на усну вимогу інспектора праці відмовився пред`являти документи, з посиланням на те, що він щойно повернувся з відрядження та йому необхідний час на підготовку документів - до 21 березня 2018 року.
У зв`язку з тим, що, як 20 березня 2018 року так і 21 березня 2018 року документи посадовій особі відповідача позивачем надані не були, інспектором праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 21 березня 2018 року № 23-06-12/0043 та вимогу про надання/поновлення документів від 21 березня 2018 року № 23-06-12/0043, які направлено позивачу рекомендованими листами та отримано ним 23 березня 2018 року.
Вказаною вимогою ФОП ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 09 год. 00 хв. 27 березня 2018 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, зокрема: установчі документи, документи що засвідчують особу; трудові угоди, укладені між підприємцем та найманими працівниками, заяви, книгу наказів, повідомлення про прийняття працівників на роботу, документи про нарахування та виплату заробітної плати.
З метою отримання документів, які регламентують використання найманої праці ФОП ОСОБА_1, інспектором праці 27 березня 2018 року здійснено виїзд за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача - до ресторану, за адресою АДРЕСА_1, проте документи, які перелічені у вимозі від 21 березня 2018 року № 23-06-12/0043, інспектору праці позивачем надані не були.
Отже, позивачем вказаній службовій особі створені перешкоди при проведенні заходу державного контролю з питань виявлення факту фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), що зафіксовано в акті інспекційного відвідування від 28 березня 2018 року № 23-09-12/0123.
На підставі вказаного акту інспекційного відвідування від 28 березня 2018 року № 23-09-12/0123, заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою Мариною Вікторівною 18 квітня 2018 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 23-09-12/0123-128, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 372 300, 00 грн.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувана постанова управління Держпраці у Черкаській області від 18 квітня 2018 року № 23-09-12/0123-128 про накладення штрафу на позивача у розмірі 372 300,00 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про винесення окремої ухвали.
Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій ігнорують підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок № 295). Вважає, що службова записка інспектора з праці, надіслана на адресу заступника начальника управління, не являється підставою для проведення такого інспекційного відвідування.
З посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 24 вересня 2019 року (справа № 818/312/16) зазначає, що позапланові перевірки за зверненням фізичних осіб та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
Також скаржник зазначає, що за змістом акту відповідачем проводилося інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю, а не перевірка з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 частини другої статті 265 КЗпП України. Стверджує, що відповідальність, передбачено абзацами 6 та 7 статті другої статті 265 КЗпП України настає виключно у разі недопущення до проведення перевірки, натомість у даному випадку відповідач намагався провести саме інспекційне відвідування, а не перевірку.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що позивач створив перешкоди у проведенні заходу державного контролю з питань виявлення порушень, зазначених у абзаці 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, а тому правомірно притягнутий до відповідальності.
Відповідач зауважує, що встановлення законодавством такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлене необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування". На те, що інспекційне відвідування є формою перевірки вказує і підпункт 4 пункту 14 Порядку №295, відповідно до якого про проведення інспекційного відвідування інспектором праці вноситься запис до відповідного журналу перевірок об`єкта відвідування.
Також звертає увагу, що факт перебування у закладі